- •1.1. Психологія як наука
- •1.2. Основні галузі психології
- •1.3. Методи дослідження в психології
- •1.4. Загальне уявлення про особистість
- •2.1. Психодинамічний напрямок у теорії особистості: Зигмунд Фрейд
- •2.2. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг
- •2.3. Ерік Еріксон, Еріх Фромм і Карен Хорні: егопсихологія та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості
- •2.4. Психосинтез: Роберто Ассаджіолі
- •2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф
- •2.6. Гуманістичний напрямок у психології
- •3.1. Роль дитинства в становленні особистості
- •3.2. Роль соціальних чинників у розвитку особистості
- •3.3. Основні теорії та напрямки розвитку особистості в дитинстві
- •3.4. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості
- •3.5. Соціалізація особистості. Психосоціальна концепція розвитку особистості е. Еріксона
- •3.6. Типи неправильного виховання
- •4.1. Темперамент - біологічний фундамент особистості
- •4.2. Властивості темпераменту
- •4.3. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності
- •4.4. Конституційна типологія
- •4.6. Психогеометрична типологія
- •5.1. Характер
- •5.2. Акцентуація характеру
- •5.3. Клінічна типологія характерів
- •5.4. Самооцінка і рівень домагань
- •5.5. Невротична особистість
- •5.6. Соціальні типи характерів за е. Фроммом
- •5.7. Формування характеру
- •5.8. Особистість і характер людини
- •5. Соціальні типи характерів за е. Фроммом.
- •6.1. Поняття про здібності
- •6.2. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності
- •6.3. Природа людських здібностей
- •6.4. Розвиток здібностей
- •4. Розвиток здібностей
- •7.1. Мотив і мотивація
- •7.2. Психологічні теорії мотивації
- •7.3. Мотивація і діяльність
- •7.4. Мотивація та особистість
- •8.2. Вольова регуляція поведінки
- •8.3. Розвиток волі в людини
- •8.4. Види і роль емоцій у житті людини
- •8.5. Фізіологія стресу
- •8.6. Емоції та особистість
- •9.1. Поняття і будова людської діяльності
- •9.2. Види і розвиток людської діяльності
- •9.3. Діяльність і психічні процеси
- •9.4. Уміння, навички і звички
- •9.5. Поняття і види спілкування
- •9.6. Роль спілкування в психічному розвитку людини
9.3. Діяльність і психічні процеси
Психічні процеси - сприйняття, уявлення, увага, уява, пам'ять, мислення, мова - є найважливішими компонентами будь-якої людської діяльності. Для того, щоб задовольняти свої потреби, спілкуватися, грати, учитися і працювати, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компоненти діяльності, уявляти те, що їй потрібно зробити або запам'ятати, обміркувати, висловлювати судження. Отже, без участі психічних процесів людська діяльність неможлива, вони виступають як її невід'ємні внутрішні моменти.
Але виявляється, що психічні процеси не просто беруть участь у діяльності, вони в ній розвиваються і самі являють особливі види діяльності.
Сприйняття в процесі практичної діяльності набуває своїх найважливіших якостей, формуються його основні види: сприйняття глибини, напрямку і швидкості руху, часу і простору. Практичне маніпулювання дитини з об'ємними, близькими і віддаленими предметами відкриває їй той факт, що предмети і простір мають певні виміри: ширину, висоту, глибину. У результаті людина навчається сприймати й оцінювати форми. Слідкуючі рухи рук і очей, супроводжувані синергічними, координованими скороченнями певних м'язів, сприяють становленню сприйняття руху та його напрямку. Зміни швидкості об'єктів, що рухаються, автоматично відтворюються в прискореннях і уповільненнях скороченнях деяких м'язів, і це навчає органи почуттів сприйняттю швидкості.
Уява теж пов'язана з діяльністю. По-перше, людина не в змозі уявити таке, що коли-небудь не було в досвіді, не було елементом, предметом, умовою або моментом якоїсь діяльності. Фактура уяви є відбитком, хоча й не буквальним, досвіду практичної діяльності.
Ще більшою мірою це стосується пам'яті, причому до двох її основних процесів - до запам'ятовування та відтворення. Одночасно запам'ятовування здійснюється в діяльності і саме являє особливого роду мнемонічну діяльність, що містить дії й операції, спрямовані на підготовку матеріалу до кращого його запам'ятовування. Це - структурування, осмислення, асоціювання матеріалу з відомими фактами, включення різних предметів і рухів у процес запам'ятовування тощо.
Пригадування також припускає виконання певних дій, спрямованих на те, щоб вчасно і точно пригадати закарбований у пам'яті матеріал. Відомо, що свідоме відтворення діяльності, в перебігу котрої якийсь матеріал запам'ятали, сприяє тому, що він легше пригадується.
Мислення в ряді своїх форм ідентичне практичній діяльності (так зване “ручне”, або практичне, мислення). У більш розвинутих формах - образній і логічній - діяльнісний момент виступає в ньому у вигляді внутрішніх, розумових дій і операцій. Мова також являє собою особливого роду діяльність, і часто, характеризуючи її, користуються словосполученням “мовна діяльність”.
З іншого боку, жодний з названих психічних процесів не протікає як чисто внутрішній і обов'язково включає які-небудь зовнішні, зазвичай рухові, ланки. Зорове сприйняття, наприклад, нерозривно пов'язане з рухами очей, дотик - з рухами рук, увага - з м'язовими скороченнями, що визначають зосередженість, переключення та розсіяність. При вирішенні людиною завдань майже завжди працює артикуляційний апарат; мовна діяльність без рухів гортані й лицьових м'язів - не можлива. Отже, усяка діяльність - це поєднання внутрішніх і зовнішніх, психічних і поведінкових дій та операцій.