- •1.1. Психологія як наука
- •1.2. Основні галузі психології
- •1.3. Методи дослідження в психології
- •1.4. Загальне уявлення про особистість
- •2.1. Психодинамічний напрямок у теорії особистості: Зигмунд Фрейд
- •2.2. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг
- •2.3. Ерік Еріксон, Еріх Фромм і Карен Хорні: егопсихологія та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості
- •2.4. Психосинтез: Роберто Ассаджіолі
- •2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф
- •2.6. Гуманістичний напрямок у психології
- •3.1. Роль дитинства в становленні особистості
- •3.2. Роль соціальних чинників у розвитку особистості
- •3.3. Основні теорії та напрямки розвитку особистості в дитинстві
- •3.4. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості
- •3.5. Соціалізація особистості. Психосоціальна концепція розвитку особистості е. Еріксона
- •3.6. Типи неправильного виховання
- •4.1. Темперамент - біологічний фундамент особистості
- •4.2. Властивості темпераменту
- •4.3. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності
- •4.4. Конституційна типологія
- •4.6. Психогеометрична типологія
- •5.1. Характер
- •5.2. Акцентуація характеру
- •5.3. Клінічна типологія характерів
- •5.4. Самооцінка і рівень домагань
- •5.5. Невротична особистість
- •5.6. Соціальні типи характерів за е. Фроммом
- •5.7. Формування характеру
- •5.8. Особистість і характер людини
- •5. Соціальні типи характерів за е. Фроммом.
- •6.1. Поняття про здібності
- •6.2. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності
- •6.3. Природа людських здібностей
- •6.4. Розвиток здібностей
- •4. Розвиток здібностей
- •7.1. Мотив і мотивація
- •7.2. Психологічні теорії мотивації
- •7.3. Мотивація і діяльність
- •7.4. Мотивація та особистість
- •8.2. Вольова регуляція поведінки
- •8.3. Розвиток волі в людини
- •8.4. Види і роль емоцій у житті людини
- •8.5. Фізіологія стресу
- •8.6. Емоції та особистість
- •9.1. Поняття і будова людської діяльності
- •9.2. Види і розвиток людської діяльності
- •9.3. Діяльність і психічні процеси
- •9.4. Уміння, навички і звички
- •9.5. Поняття і види спілкування
- •9.6. Роль спілкування в психічному розвитку людини
9.2. Види і розвиток людської діяльності
Спробуємо узагальнити і виділити основні види діяльності, властиві всім людям. Вони будуть відповідати загальним потребам, що можна виявити практично в усіх без винятку людей, а точніше - видам соціальної людської активності, в які неминуче включається кожна людина в процесі індивідуального розвитку. Це - спілкування, гра, навчання і праця. їх варто розглядати як основні види діяльності.
Спілкування - перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним йдуть гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять характер, що розвиває, тобто при включенні й активній участі в них дитини відбувається її інтелектуальний та особистісний розвиток.
Спілкування розглядається як вид діяльності, спрямованої на обмін інформацією між людьми, які спілкуються. Воно також переслідує цілі встановлення порозуміння, добрих особистих і ділових відносин, надання допомоги та навчально-виховного взаємовпливу людей. Спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, вербальним і невербальним. При безпосередньому спілкуванні люди знаходяться в прямих контактах, знають і бачать один одного, прямо обмінюються вербальною і невербальною інформацією, не користуючись для цього жодними допоміжними засобами. При опосередкованому спілкуванні прямих контактів між людьми немає. Вони здійснюють обмін інформацією або через інших людей, або через засоби запису і відтворення інформації (книги, газети, радіо, телебачення, телефон, телефакс тощо).
Гра - це вид діяльності, результатом якої не стає виробництво якогось матеріального або ідеального продукту (за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих і дітей). Ігри часто мають характер розваги, відпочинку. Іноді ігри служать засобом символічної розрядки напруженостей, що виникли під впливом актуальних потреб людини, які вона не в змозі послабити іншим шляхом.
Навчання - вид діяльності, метою якої є набуття людиною знань, вмінь і навичок. Навчання може бути організованим (здійснюватися в спеціальних освітніх закладах) і неорганізованим (бути побічним, додатковим результатом інших видів діяльності). У дорослих людей навчання може набувати характеру самоосвіти. Особливість навчальної діяльності полягає в тому, що вона прямо служить засобом психологічного розвитку індивіда.
Особливе місце в системі людської діяльності посідає праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, перетворила умови свого життя таким чином, що відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею насамперед пов'язані створення й удосконалення знарядь праці. Вони, у свою чергу, стали чинниками підвищення продуктивності праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної і художньої творчості.
У процесі розвитку діяльності відбуваються її внутрішні перетворення. По-перше, діяльність збагачується новим предметним змістом. її об'єктом і, відповідно, засобом задоволення пов'язаних з нею потреб стають нові предмети матеріальної і духовної культури. По-друге, у діяльності з'являються нові засоби реалізації, що прискорюють її перебіг і удосконалюють результати. Так, наприклад, опанування нової мови розширює можливості для запису і відтворення інформації; знання вищої математики покращує здатність до кількісних розрахунків. По-третє, у процесі розвитку діяльності відбувається автоматизація окремих операцій та інших компонентів діяльності, вони перетворюються на вміння і навички. По-четверте, у результаті розвитку діяльності з неї можуть виділятися, виособлюватися і далі самостійно розвиватися нові види діяльності. Цей механізм розвитку діяльності, описаний О.М. Леонтьєвим, одержав назву зсуву мотиву на мету.