- •1.1. Психологія як наука
- •1.2. Основні галузі психології
- •1.3. Методи дослідження в психології
- •1.4. Загальне уявлення про особистість
- •2.1. Психодинамічний напрямок у теорії особистості: Зигмунд Фрейд
- •2.2. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг
- •2.3. Ерік Еріксон, Еріх Фромм і Карен Хорні: егопсихологія та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості
- •2.4. Психосинтез: Роберто Ассаджіолі
- •2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф
- •2.6. Гуманістичний напрямок у психології
- •3.1. Роль дитинства в становленні особистості
- •3.2. Роль соціальних чинників у розвитку особистості
- •3.3. Основні теорії та напрямки розвитку особистості в дитинстві
- •3.4. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості
- •3.5. Соціалізація особистості. Психосоціальна концепція розвитку особистості е. Еріксона
- •3.6. Типи неправильного виховання
- •4.1. Темперамент - біологічний фундамент особистості
- •4.2. Властивості темпераменту
- •4.3. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності
- •4.4. Конституційна типологія
- •4.6. Психогеометрична типологія
- •5.1. Характер
- •5.2. Акцентуація характеру
- •5.3. Клінічна типологія характерів
- •5.4. Самооцінка і рівень домагань
- •5.5. Невротична особистість
- •5.6. Соціальні типи характерів за е. Фроммом
- •5.7. Формування характеру
- •5.8. Особистість і характер людини
- •5. Соціальні типи характерів за е. Фроммом.
- •6.1. Поняття про здібності
- •6.2. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності
- •6.3. Природа людських здібностей
- •6.4. Розвиток здібностей
- •4. Розвиток здібностей
- •7.1. Мотив і мотивація
- •7.2. Психологічні теорії мотивації
- •7.3. Мотивація і діяльність
- •7.4. Мотивація та особистість
- •8.2. Вольова регуляція поведінки
- •8.3. Розвиток волі в людини
- •8.4. Види і роль емоцій у житті людини
- •8.5. Фізіологія стресу
- •8.6. Емоції та особистість
- •9.1. Поняття і будова людської діяльності
- •9.2. Види і розвиток людської діяльності
- •9.3. Діяльність і психічні процеси
- •9.4. Уміння, навички і звички
- •9.5. Поняття і види спілкування
- •9.6. Роль спілкування в психічному розвитку людини
5.3. Клінічна типологія характерів
На основі аналізу клінічного матеріалу виділяють такі типи патологічних варіантів характеру, від особливостей яких страждає сама людина або оточуючі.
Шизоїдний тип характеризується внутрішньою відірваністю від зовнішнього світу, відсутністю внутрішньої послідовності у всій психіці; це дивні і незрозумілі люди, від яких не знаєш, чого чекати, вони холодні до інших і дуже ранимі самі. Шизоїд ігнорує те, що не відповідає його уявленням, свої вимоги будує незалежно від реальності, у нього своя логіка, і це позначається на його мисленні, що носить індивідуальний, іноді дуже оригінальний характер; він замкнений, дратівливий, уникає спілкування.
Циклоїдний тип характеризується багатократною зміною періодів повного розквіту сил, енергії, здоров'я, гарного настрою і періодів депресії, туги, зниженої працездатності. Ці часті зміни душевних станів втомлюють людину, роблять її поведінку малопередбачуваною, суперечливою.
Гіпертимний тип - це постійно веселі, безтурботні, життєрадісні люди, у котрих постійно гарний настрій, незалежно від обставин життя (“патологічний щасливчик”), підвищена активність, енергійність, але спрямована часто на неадекватні цілі (алкоголізм, наркотики, сексуальні зв'язки, хуліганство тощо). Ділові відносини з такими людьми підтримувати дуже важко, тому що вони не виконують обіцянок, їхні інтереси поверхневі, хиткі, вони терпіти не можуть критики, зауважень, у них немає меж між дозволеним і недозволеним.
Сензитивний тип - характерний постійно знижений настрій, в усьому бачать тільки темні сторони, життя здається важким, безглуздим, вони песимістичні, надзвичайно ранимі, швидко втомлюються фізично, можуть бути дуже чуйними, добрими, якщо потрапляють в атмосферу співчуття з боку близьких, але, залишившись наодинці, знову впадають у смуток.
Психастенічний тип - характерна крайня нерішучість, боязкість, постійна схильність до сумнівів, їх охоплює страх за себе, за рідних, вони марновірні, для зменшення тривоги і страхів знаходять свої прикмети і ритуали дій для “захисту себе від нещасть”.
Епілептоїдний тип - характерна крайня дратівливість, нетерпимість до думки оточуючих, цілком не виносять заперечень, зауважень, у сім'ї - часто тирани, легко впадають у гнів, не можуть стриматися, виражають свій гнів у лайці, рукоприкладстві, втрачаючи часом контроль за власними діями до повної несамовитості (“у гніві - страшний, може вбити” або “трясеться від гніву”).
Істероїдний тип - характерне прагнення будь-що звернути на себе увагу, домогтися свого у будь-який спосіб (неправда, демонстративні сцени, непритомності, паралічі, хвороби тощо).
Параноїдний тип - характерне “застрявання” якихось почуттів, думок, ідей (“манія ревнощів”, “манія переслідування” тощо), помисливість, підозрілість, злопам'ятність, фанатизм.
Конформний тип - характерне прагнення наслідувати інших, “бути як всі”, освоювати стандарти поведінки, поглядів, думок, властиві даній соціальній групі, не маючи власних позицій (“конституційно нерозумний”, за класифікацією психіатра Ганнушкіна).
Американський психолог Хорні залежно від ставлення до спілкування з іншими людьми виділила три психологічних типи особистості.
Прихилистий тип - людина має підвищену потребу в спілкуванні, для нього важніше усього бути улюбленим, шанованим, щоб хтось піклувався про нього. Така людина підходить до оцінки іншої людини з питанням: “Чи буде вона мене любити, піклуватися про мене?”
Агресивний тип - характерне ставлення до інших людей як до засобу досягнення своїх цілей. Такі люди прагнуть домінувати, не терплять заперечень, розглядають іншу людину з погляду: “Чи буде він мені корисний?”
Відчужений тип - для таких людей необхідна певна емоційна дистанція з іншими людьми, тому що вони розглядають спілкування як неминуче зло, не схильні брати участь у груповій діяльності і вважають, що визнання їм повинно бути забезпечене вже в силу їхніх достоїнств; зустрічаючись з іншими людьми, вони потай запитують себе: “Чи лишить він мене в спокої?”