6.Розкрийте сутність проблеми комунікаційного розуміння у сфері соціальних комунікацій (у полі своєї професійної діяльності), зокрема через категорії правдивості та псевдокомунікації.

Комунікаційне розуміння – це те, що визначає успішність комунікації. Але ідеального та абсолютного розуміння не буває. Під час комунікації люди постійно стикаються з проблемою псевдокомунікації. З однієї сторони, це пояснюється багатозначністю мови, з іншої – адаптуванням розуміння змістів під своє індивідуальне сприйняття. Ще однією специфікою журналістської діяльності є те, що якби не прагнули всі медіапрацівники до об’єктивності (хоча часто буває, що абсолютно і не прагнуть), всі ми люди, і все що створює людина вона пропускає через себе, а в кожного своя правда, свої норми і світогляд. Таким чином, будь-який журналістський твір – це результат професійної діяльності конкретної особистості і він є суб’єктивним. Але саме ця недосконалість (звичайно в межах припустимого), ця наша різноманітність і є чаруючою. Саме це і притягує, і зацікавлює читача. Адже вже були спроби створення машин-роботів, які писатимуть новини, але допоки вони були провальними, оскільки всі новини були сухими, шаблонними. Хоча, варто підкреслити, що робота теж створювала людина, і всі базові шаблони для новин, які були вкладені в робота, також були створені живим індивідумом.

7.Як ви розумієте поняття “соціальний час” і “соціальний простір”? Яку роль відіграє комунікація в конструюванні і реалізації цих явищ?

Соціальний час – це те, як люди відчувають плин саме соціального життя на інтуїтивному рівні. Це залежить від інтенсивності соціальних змін, від того, які події доводиться переживати людству. Насичене соціальне життя прискорює плин соціального часу і, навпаки, якщо в суспільстві змін мало, соціальний час проходить доволі повільно.

Соціальний простір – це система соціальних відносин, що люди відчувають між собою на рівні інтуїції. Наприклад, родинні, сусідські, студентські та ін.., тому соціальний простір – багатомірний.

Соціум не можливо уявити без комунікації, відповідно й існування соціального простору та соціального часу також є неможливим без комунікації. Для налагодження системи соціальних відносин комунікація є вкрай необхідною. Якщо її не буде, то яким чином формувалися б сімейні стосунки чи службові? Вся людська життєдіяльність забезпечується комунікацією. Люди настільки відчувають потребу в такій взаємодії, що за період існування людства був придуманий не один єдиний спосіб комунікації (наприклад, мова). Задля задоволення цієї потреби в людини є і писемність, і розмови, і жести тощо. Постійно розвиваються і виникають нові технічні засоби здійснення комунікації. Яким би важливим не був астрономічний час, у повсякденному житті людина більше зосереджується на соціальному вимірі часу. Саме комунікація забезпечує та підтримує перебіг тих подій, що лежать в основі соціальних змін, а відповідно й формують відчуття соціального часу.

Семінарське заняття №5-6

Тема: Комунікаційні потреби

1. Визначення понять “потреба” та “комунікаційна потреба”.

Між потребою і діяльністю існує причинно-наслідковий зв'язок, оскільки потреба спонукає людину до діяльності. Немає потреби – немає діяльності; є діяльність, виходить, є потреба.

Різноманіття комунікаційних дій обумовлене типами і видами потреб, що впливають на комунікантів і реципієнтів. Але залежність дій від потреб зовсім не пряма, адже «потреба» – це абстракція, а не реальна річ чи дія. Комунікаційні дії можна спостерігати, фіксувати, починати і припиняти. Комунікаційну потребу не можна сприйняти органами почуттів, не можна побачити або почути. Проте вона існує реально як причина реальних дій. Щоб пізнати комунікаційні потреби, необхідно:

1. усвідомити, що є «потреба взагалі»,

2. визначити, яким суб'єктам властиві комунікаційні потреби,

3. побудувати типізацію комунікаційних потреб, яка допоможе поглибити знання про потреби.

Активно вивченням потреб займаються: біологія і фізіологія, психологія, економіка, соціологія, наукова інформатика, бібліотекознавство, соціальна філософія. Проте тлумачення потреб, розраховані на використання тільки в даній галузі знання. Потреби властиві тільки живим організмам і соціальним групам. Важливо відзначити, що ця властивість є функціональною, тобто виконує визначені функції в життєдіяльності живих систем.

Виділяється 3 групи суб'єктів (носіїв) потреб:

• біологічні організми – рослини, нижчі і вищі тварини, що здійснюють обмін речовин із зовнішнім середовищем несвідомо;

• людина – особистість, що володіє індивідуальним психічним світом;

• соціальні спільноти – соціальні групи, колективи, етноси, багатонаціональні суспільства, що відрізняються суспільною свідомістю (менталітетом).

Функції потреб однакові для всіх живих систем, функцій цих дві: сигнальна (відтворююча) і що спонукує.

Основою сигнальної функції є властивість відображення, властивої живої матерії, тому сигнальну функцію можна назвати відтворюючою.

Сигнал про наявність неузгодженостей може сприйматися несвідомо нервовою чи системою осмислюватися свідомістю людини або суспільною свідомістю. У будь-якому випадку він є не пасивним відображенням сформованої ситуації, а володіє активною силою, що спонукує. Функція потреби, що спонукує, виявляється в активізації живої системи до визначених дій для компенсації неузгодженості. Сигнал про неузгодженість суб'єктивно переживається у вигляді фізіологічних почуттів (голод, спрага, холод і т.п.) і у вигляді психічних станів незадоволеності, занепокоєння, роздратування. Коли неузгодженість усувається, потреба дезактивується і її вплив, що спонукує, згасає, для того щоб виникнути знову при новому циклі неузгодженості.

Виходячи зі сказаного: потреба – це особливі здібності, що активізують інші здібності живих систем з появою неузгодженостей, що порушують стабільність життєвих процесів. Доти, поки не виникли неузгодженості, потреба себе не виявляє, вона існує в потенції.

Комунікаційна потреба – функціональна властивість суб'єктів активно реагувати на неузгодженість між наявним і нормальним станом їхньої свідомості. Під «станом свідомості» розуміється зміст свідомості, що утворюють знання, уміння, емоції, стимули, контрольовані свідомістю (зміст несвідомої частини менталітету виключається).

Визначення комунікаційної потреби відрізняється від дефініції потреби взагалі в наступних відносинах:

• Комунікаційна потреба властива не будь-яким живим системам, а лише володіє свідомістю суб'єктів, що здатні здійснювати комунікаційну діяльність. Такими суб'єктами є: індивідуальна особистість (І), соціальна група (Г) і масова сукупність у вигляді суспільства в цілому (М).

• Комунікаційна діяльність є рух змістів у соціальному просторі, і вона здатна задовольнити комунікаційну потребу тільки в тому випадку, якщо остання усвідомлюється суб'єктом як недолік знань, чи умінь інших змістів, тобто як неповнота змісту свідомості. Тому у визначенні комунікаційної потреби говориться про неузгодженість між наявним і нормальним станом свідомості суб'єктів.

2. Типологія комунікаційних потреб.

Абсолютні потреби становлять собою першоджерело цілеспрямованої діяльності. Діяльність у свою чергу породжує В-потреби, для задоволення яких потрібно інша діяльність і т.д.:

Наприклад:

Пізнавальна потреба (А) > Навчання > Потреба в читанні (В) > Читання >... > Читацький інтерес (С) > Бібліофільська діяльність.

Гіпотеза абсолютних, вторинних, спонтанних потреб поширюється лише на людські, тобто особистісні і соціальні потреби, не охоплюючи потреб біологічних, котрі усі мають абсолютний характер.