2. А.Соколов стверджує: “з усіх комплексів і підкомплексів лише природничі науки не порушують комунікаційну проблематику, вона для них чужа”. Поміркуйте,чи це так?

Я згодна з висловом А.Соколова про те, що: “З усіх комплексів і підкомплексів лише природничі науки не порушують комунікаційну проблематику, вона для них чужа”. Адже природничі галузі вивчають явища навколишнього середовища – природні явища. До основних природничих наук зараховують астрономію, фізику, хімію, географію, геофізику й геологію, біологію, медицину. Якщо останні дві науки ще й вивчають живу природу, але зовсім не з точки зору комунікації (наприклад, медицина – це наука про людське тіло та його хвороби), то всі інші галузі взагалі досліджують ті об’єкти, що не здатні до комунікації.

3.Оберіть науку, що за об’єктом і предметом дослідження найближче стоїть до вашої фахової дисципліни. На рівні комунікативної проблематики, яку вона порушує, доведіть їхню спорідненість.

І. Михайлин визначає, що об'єктом журналістики є уся дійсність без будь-яких обмежень чи винятків, уточнень чи застережень. Також він виділяє її предмет, яким "… виступають конкретні ситуації життя, у яких виявляють себе її нові моменти – позитивні чи негативні, але обов'язково значущі для багатьох". Іншими словами він пропонує визначати предмет журналістики так: «предмет журналістики – суспільно-значима новина». На мою думку, наукою, що за об’єктом і предметом дослідження найближче стоїть до журналістики можна вважати соціологію. У навчальному посібнику з соціології Є.В. Перегуди, О.Д. Авдєєнко, П.О. Дьомкіна та ін. зазначено, що:

- об'єктом соціології є соціальна реальність у всій багатоманітності;

- предмет соціології – це «відтворення соціальної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин. Це найбільш значущі властивості, сторони, характеристики, особливості об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню або пізнання яких особливо важливе для вирішення певної проблеми (теоретичної або практичної)». Тепер необхідно з’ясувати місце комунікативної проблематики в соціології так журналістиці. Положення загальної соціологічної теорії уточнюють спеціальні соціологічні теорії. Їх існує кілька різновидів. Серед них – теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму. До них відносять теорію соціального контролю, теорію соціальних комунікацій, соціологію конфлікту, соціологію девіантної поведінки тощо. В соціології розглядаються такі поняття як «індивід» та «індивідуальність»:

- індивід є окремим представником соціальної спільності;

- індивідуальність віддзеркалює сукупність відмінностей людини від інших індивідів. Вона виявляє себе в процесі спілкування з іншими людьми, а отже, в процесі соціальної комунікації.

Тож, ми бачимо, що, навіть, такі поняття розглядаються з точки зору буття людини в соціумі, її взаємодії з ним.

Індивідуальність є визначною категорією й для журналістики – окремі унікальні особистості стають героями журналістських публікацій, надають коментарі, виступають експертами тощо – являються повноцінними учасниками комунікації.

В аспекті соціальних груп виокремлюється таке поняття, як аудиторія: «Аудиторія – це об’єднання людей на чолі з комунікатором (наприклад, концертна або радіоаудиторія). Існування цього типу груп визначається єдиним видом соціального зв‘язку – передачею або прийомом інформації безпосередньо або за допомогою технічних засобів». Чи не підтверджує це знов спорідненість соціології з журналістикою? Адже сама журналістика існує тільки заради своєї аудиторії, ретельно її досліджує, щоб задовольнити потреби.

Знаходити підтвердження спорідненості соціології та журналістики можна нескінченно багато, оскільки кожна з галузей відводить поважне місце комунікації у своїх дослідженнях. Проте, варто пам’ятати, що, незважаючи на значну кількість співзвучностей – це абсолютно різні самостійні області знань, а тим більш, практичної діяльності.