2.Як три види значеннєвої комунікації (генетична, психічна, соціальна) проявляються в журналістських (рекламних, піарних) текстах?

Звичайно важко виокремити в чистому вигляді інтегровані в журналістські тексти три види значеннєвої комунікації, оскільки вони взаємодіють, перетинаються між собою.

Генетична комунікація проявляється не лише в журналістських текстах, а й в самій суті журналістики: журналістика існує для людей і розповідає про людей. Зараз існує тенденція розглядати кожну подію, явище крізь призму історії однією людини, яка б уособлювала всіх тих, хто перебуває в подібній ситуації. Звичайно генетичний різновид комунікації проявляється і темах, що висвітлюються в журналістських текстах: народження дітей («в такому-то місті народилися близнята…») або навпаки повідомлення про чиюсь смерть в некрологах. Доволі часто зустрічаються повідомлення й про збільшення або зменшення популяції інших біологічних видів. Наприклад, на телебаченні полюбляють наприкінці випуску розміщати так звані позитивні новини – про народження левеня чи панди чи ще когось в якомусь-там зоопарку.

Повернемось знову до тенденції висвітлення подій через конкретну історію окремої особистості. Адже таким чином журналісти «грають на психологічних нотках» аудиторії. Сприймаючи інформацію, представлену не «взагалі по взагалях», а на прикладі окремої людини, реципієнти починають або ототожнювати її з собою, або на психологічному рівні представляють себе на місці цієї людини. Після цього, звичайно, цей текст запам’ятається краще і дасть певний комунікативний результат, оскільки людиною будуть оволодівати одні з найсильніших почуттів: або співчуття, або радість, або ненависть (якщо публікація про чиюсь девіантну поведінку).

В журналістських текстах постійно порушується соціальна проблематика, що є підтвердженням прояву одного з видів значеннєвої комунікації – соціальної.

4.Прокоментуйте, специфіку прояву в структурі змісту комунікаційних повідомлень (журналістських, рекламних, піарних) знань, умінь, стимулів, емоції.

Однією з головних функцій журналістики є надання інформації. Нова інформація – це ніщо інше як нові знання, що отримує реципієнт через посередництво ЗМІ. Результатом процесу отримання інформації з журналістського повідомлення буде засвоєння, систематизація і трансформація реципієнтом цієї інформації в знання. Відповідно до змісту повідомлення реципієнт може почерпнути з нього як повсякденне, так часом і наукове, і релігійне й інші знання.

Кожна стаття, якою б вона об’єктивною, нейтральною й неупередженою не була б, у будь-якому випадку має певне емоційне навантаження. Кожна людина сприймає інформацію і пропускає її через власний емоційний стан, світогляд тощо. Може бути, що журналіст розраховував на одне сприйняття наданої ним інформації, але реципієнт декодував її зовсім інакше. І, наприклад, те що журналіст вважав негативним, в читача (знову ж відповідно до його світогляду та емоційного стану на момент сприйняття публікації) це може викликати позитивні емоції.

Щодо специфіки прояву в структурі змісту журналістських комунікаційних повідомлень умінь, на мою думку, тут можна виокремити два напрямки: 1) це ті уміння, які журналіст бажає передати читачеві за допомогою власного повідомлення (надає якісь поради, лайфхаки, пропонує конкретні дії для вирішення певної ситуації тощо); 2) це ті уміння, які формуються в читача під час сприйняття медіа публікації самостійно та незаплановано, які непередбачені журналістом. Тут власне можна сказати про неусвідомлюваний розвиток медіа грамотності. Коли людина, помічаючи якісь невідповідності починає критично мислити, аналізувати, помічати підтексти тощо. Всі ці уміння також можуть формуватися, хоч і ненавмисно, під час взаємодії реципієнта з журналістським повідомленням.

Ще однією специфікою журналістських повідомлень є наявність в їх структурі стимулів. Доволі часто під час медіакомунікації не лише надається інформація, а й відчувається спонукання, заохочення до певних дій. Наприклад, стимулом може слугувати якась історія конкретної реальної людини, яку журналіст обрав героєм для своєї публікації. Це може надихнути читача, виступити для нього прикладом.

5. За словами С. Лема, зміст (значення, смисл), «справжнє нещастя» лінгвістів, логіків, психологів, філософів. Спираючись на власну практику, скажіть Чи можна так назвати проблему змісту у сфері вашої професійної діяльності?

Можна запропонувати доповнити вислів С. Лема, оскільки зміст (значення, смисл), «справжнє нещастя» не лише для лінгвістів, логіків, психологів, філософів, а й для журналістів. Проблема змісту може призвести до непорозуміння між комунікантом і комунікатом, результатом чого може стати недосягнення поставленої комунікативної мети. Таким чином, комунікація була безуспішна. А значить, й журналістська діяльність була безглуздою. Саме тому, журналістові необхідно вчитись бути професійним комунікатором, аби мінімізувати ризик непорозуміння. Оскільки вдале використання комунікаційних технологій, розуміння комунікаційних ефектів допоможуть розкрити ідеї в необхідному аспекті, забезпечити максимальне співпадіння закодованих комунікантом та розкодованих реципієнтом змістів – досягти бажаної мети у сфері журналістської діяльності.