1-13_Lection_TOT
.pdf1
Лекція 2
Теплота і робота і їх визначення.
1. Робота і теплота
При протіканні т/д процесів, у загальному випадку, тіла які беруть участь в цьому процесі обмінюються між собою енергією. У результаті енергія одних тіл зменшується, а інших -збільшується.
Теплота і робота – це дві форми передачі енергії. Вони є характеристиками процесу, а не функціями стану.
Теплота - Q – форма передачі енергії в мікросередовищі при взаємодії між структурними частинками речовини.
Фізично пов'язана з теплопровідністю чи тепловим випромінюванням.
Робота –L– форма передачі енергії в макросередовищі при переміщенні або зміні об’єму тіла чи його частин.
Оскільки L і Q є мірою переданої енергії, то їх кількість вимірюється в оди-
ницях енергії, тобто в джоулях.
Розрізняють:
1) |
Q, L, q, l нескінченно мала кількість роботи і теплоти (елемента- |
||
рна кількість); |
|
|
|
|
2 |
|
2 |
2) |
L L1 2 |
L , |
Q Q1 2 Q; – повна (загальна) кількість роботи і |
|
1 |
|
1 |
теплоти.
∫- це сума елементарних робіт чи елементарної кількості теплоти. d- диференціал-нескінченно мала зміна чого-небудь.
- нескінченно мала або елементарна кількість чого-небудь.
Обчислення роботи процесу
Термодинаміка розглядає 3 види роботи:
1) Деформаційна (термодинамічна) - робота зміни об’єму L;
2
2)Робота переміщення чи наявна робота пов'язана зі зміною тиску LП , LН;
3)Технічна робота – LТ.
I.Робота зміни об’єму
Це механічний ефект взаємодії тіла з навколишнім середовищем, пов'язаний зі зміною об’єму, коли по всій поверхні діє рівномірно розподілений тиск навко-
лишнього середовища рівний тиску тіла.
До газу, що знаходиться в циліндрі і займає об’єм V1 при тиску Р, підводять деяку кількість теплоти. В результаті підведення теплоти р.т. розширюється і пор-
шень переміщується на відстань dх. При цьому тіло виконає роботу. А робота це сила помножена на шлях. Оскільки тиск завжди спрямований по нормалі до повер-
хні, то сила, яка діє на елементарну поверхню f буде дорівнювати рf, а елементарна робота на шляху dх
L p f dx pdv , де dv=fdx - елементарний об’єм
Очевидно, що повна робота для всієї поверхні тіла при зміні об’єму від V1 до V2 складе:
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
|
|
f |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
L L pdV |
p,V1, |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
або для 1 кг газу |
|
|
|
|
|
|
||||
|
2 |
|
dx |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
l pdv |
чи l pdv , |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
l |
L |
Äæ |
- питома робота термодинамічного процесу. |
|||||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
m |
êã |
|
|
|
|
|
|
Якщо ми знаємо функціональну залежність параметрів р і v у процесі або рівняння виду р=f(v), то можна аналітично визначити роботу для будь-якого рівно-
важного процесу в зазначених межах.
Термодинамічна робота розглядається як алгебраїчна величина.
Робота позитивна, якщо виконується безпосередньо робочим тілом (розширення).
Робота негативна, якщо виконується зовнішнім середовищем (стиснення). На р-v
3
діаграмі робота зображається площею, обмеженою кривою процесу, віссю об’ємів і ординатами, що відповідають початку і кінцю процесу.
p
1 |
|
|
V2 |
pdv |
|
|
|
||||
|
|
|
V1 |
2 |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
||
|
|
dv |
v2 |
v |
|
v1 |
|||||
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. dV>0, |
V↑ |
→ |
l > 0; |
2. dV<0, |
V↓ |
→ |
l < 0; |
3. dV=0, |
(V= const), |
l = 0. |
2
Для розв’язку інтегралу l pdv необхідно знати залежність р=f(v), тобто рівнян-
1
ня процесу:
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а) p const, |
|
l pdv p(v2 |
v1); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
б) v const, |
|
l pdv 0, |
áî |
dv 0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
p1v1 pv |
|
2 |
|
dv |
|
|
|
|
|
|
|
v2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
в) pv const, |
|
l pdv |
|
|
|
|
p1v1 |
|
p1v1 |
p1v1 ln |
; |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
p |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
v |
|
|
|
|
|
|
|
v1 |
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
p vk pvk |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
dv |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
k |
|
const, l |
|
pdv |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
pv |
|
|
|
|
k |
p1v1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p |
p1v1 |
|
|
|
|
|
|
v |
k |
|
|
|
|
|
|
|||||
г) |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
vk |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k 1 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
p1v1k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|||||||
|
|
1 k |
1 k |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p1v1 |
|
|
|
|
p2 |
|
||||||||||
|
|
(v2 |
v1 |
) |
|
( p1v1 p2v2 ) |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
k 1 |
k 1 |
k 1 |
|
p |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
II. Робота переміщення або наявна робота – механічний ефект взаємодії робочого тіла з навколишнім середовищем при переході з області з одним тиском в область з іншим тиском. Нехай в каналі рухається газ.
4
|
|
І |
f |
ІІ |
|
|
|
p |
|
p+dp |
|
m, кг/с |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
І |
dx |
ІІ |
|
|
|
|
|
|
f- поперечний переріз каналу; w ddx - швидкість газового потоку ( м/с);
m – масова витрата, кг/с. F1 = P f ; F11 = -(P+d) f – сила, що діє в I і II перерізах. Робота дорівнює силі помноженій на переміщення. Оскільки в даному випад-
ку розглядається рухоме середовище для якого задана масова витрата m, то пере-
міщення в 1 часу є не що інше, як швидкість. Тоді
L |
|
= [ p -(p+dp)] f |
dx |
Vdsp ; |
|
|
|
|
|
||
n |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
d |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
f w= V [ м3/c] – об'ємна витрата. |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ln Vdp |
|
[ Дж/с] |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
Питома робота переміщення |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
Ln |
2 |
|
|
|
Дж с |
|
Дж |
|
|
|
ln |
vdp |
чи ln=-vd |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
m |
с кг |
|
|||||||
|
|
|
1 |
|
|
|
|
кг |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Питома робота в р-v координатах еквівалентна площі, що обмежена кривою процесу, віссю тисків і двома абсцисами, що відповідають початку і кінцю процесу lП – величина алгебраїчна.
p
|
|
|
p2 |
|
|
|
p1 |
|
1 |
vdp |
1. dр>0, р↑ → |
lП <0. |
|
|
|
|||||
|
|
|
p1 |
|||
dp |
|
|
|
|
2. dр<0, р↓ → |
lП >0 |
|
|
|
|
|
||
p2 |
|
|
|
2 |
3. dр=0, (р=const), |
lП =0 |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
v |
|
5
Для необоротних процесів отримані залежності для обчислення термодинамі-
чної роботи і роботи переміщення не справедливі.
Якщо процес необоротний ( внутрішня необоротність, наявність тертя), то
2 |
|
l pdv lEÂ , |
де lЕВ – енергетичні втрати. |
1 |
|
2 |
|
l pdv lEÂ , якщо lЕВ =0- процес оборотний
1
якщо lЕВ >0- процес необоротний якщо lЕВ <0- процес неможливий.
2
lÏ vdp lEÂ
1
Робота, зменшена на величину lЕП, називається корисною чи ефективною ро-
ботою.
Зв'язок між термодинамічною роботою і роботою переміщення
2 |
2 |
l pdv , lÏ |
vdp , h = u+ рv |
1 |
1 |
рv – потенційна енергія тиску, рv=π
Продиференцюємо даний вираз d(рv)= рdv + vd р
2 |
2 |
2 |
d ( pv) p2v2 |
p1v1 pdv vdp l lÏ |
|
1 |
1 |
1 |
l =lП + Термодинамічна робота дорівнює роботі переміщення плюс зміна потенційної енергії.
III. Технічна робота
Характеризує механічний ефект взаємодії робочого тіла з рухомими тверди-
ми стінками каналу, має місце в газовому потоці. Ця робота пов'язана з переміщен-
ням робочого тіла з однієї висоти на іншу, коли відбувається зміна тиску (втрата
6
тиску внаслідок наявності сил тертя і місцевих опорів, при звуженні і розширенні трубопроводу, наявності запірнорегулюючої арматури - вентилі, засувки).
При переміщенні має місце зміна швидкості руху потоку.
II
W2 u2, p2, v2
I
lT
W1
II
u1, p1, v1
Z2
I Z1
|
|
|
W 2 |
||
L L p2V2 p1V1 m |
2 |
||||
2 |
|||||
|
|
|
|
||
W 2 |
|
|
|
||
l l pv |
|
|
g Z |
||
|
|||||
2 |
|
|
|
l l k g Z
l l l k g Z
2 |
|
|
|
|
|
W1 |
|
mg Z2 |
Z1 , |
|
||||
2 |
|
|
|
загальний баланс робіт
Для нерухомої системи lT =0.
Визначення кількості теплоти
Якщо два тіла мають різну температуру, то вони обмінюються енергією. Кі-
лькість енергії, переданої при теплообміні, називається кількістю теплоти. Рушій-
ною силою передачі теплоти є різниця температур.
Кількість теплоти передана (отримана) при взаємодії р.т. з навколишнім се-
редовищем можна визначити 2 способами:
7
1) з виразу для ентропії оборотного процесу:
Q TdS
або для питомої кількості теплоти
q Tds
q T s (s2 s1)T
Для скінченного процесу, у якому питома ентропія змінюється від s1 до s2,
загальний вираз питомої кількості теплоти має вид
s2
q Tds
s1
Оскільки абсолютна температура T величина завжди позитивна, то знак теп-
лоти визначається тільки знаком зміни ентропії. Процес збільшення питомої ентро-
пії (ds >0) означає підведення теплоти до р.т.
У T-s координатах питома теплота процесу q зображається площею, обме-
женою кривою процесу 1-2 і віссю абсцис, q дорівнює площі 12s 2 s1 1.
Т |
|
|
2 |
|
c |
|
|
2 |
|
|
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
cm |
|
|
|
|
|
s |
|
|
|
|
t |
|
s1 |
s2 |
|
t1 |
t2 |
|
|||||
|
|
|
||||||||
2) Кількість теплоти можна визначити на основі поняття теплоємності. |
Теплоє- |
мністю тіла називається кількість теплоти, необхідна для нагрівання його на 1 К.
C |
dQ |
; |
c |
dq |
|
|
|
|
|
|
|
|
dT |
dT |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
q |
t2 |
cdt |
|||
|
|
|
|
|
c |
|
|
1 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
t |
|
t |
t |
|
t |
||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
1 |
t1 |
2 |
1 |
8
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
q cdt cdT , |
|
|
|
||||
1 |
|
1 |
|
|
|
|
|
c - питома теплоємність. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кДж |
|
кДж |
|
||
Питома теплоємність буває: масовою |
|
|
|
, мольною ( сμ) |
|
|
, об'ємною |
|
|
||||||
|
|
кг К |
|
кмоль К |
|
/ |
|
|
кДж |
|
|||
(с |
) |
|
|
|
|
|
. Для визначення значень теплоємностей досить знати величину однієї з |
|
3 |
|
|||||
|
|
|
м |
|
К |
|
них.
Теплоємності пов'язані між собою залежністю:
c/ |
c |
c í |
або c |
c |
c/ |
|
22.4 |
|
|||||
|
|
|
|
Для реальних газів теплоємність залежить від температури, природних властивос-
тей, характеру процесу, p. Величина теплоємності може змінюватись від + до - .
Найбільш часто зустрічаються в практиці теплоємності в процесах зi сталим тис-
ком сР і сталим об’ємом сv. Співвідношення цих величин для ідеального газу ви-
значаються формулою Майєра:
|
|
ср - сv |
= R |
Їх відношення позначають: |
cp |
k , |
|||
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
cv |
|
де k- показник адіабати. |
|
|
|
|
|
||||
Для одно-, двох- і багатоатомних ідеальних газів: |
|
|
|||||||
k |
5 |
(1,67); |
7 |
(1, 4); |
|
9 |
(1, 29). |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
3 |
|
5 |
|
7 |
|
|
|
Якщо q - кількість теплоти, яка підводиться до одиниці кількості газу (чи відво-
диться) від нього при зміні температури газу від t1 до t2 (чи від Т1 до Т2), то
cm |
|
q |
являє собою середню теплоємність. |
|
|
|
|||
t2 |
t1 |
|||
|
|
Границя цього відношення, коли різниця температур прямує до нуля, називається істинною теплоємністю.
9
c lim dq .
dt 0 dt
q c t - при постійній теплоємності
Кількість енергії, отриманої тілом у формі теплоти, будемо наз. підведеною теплотою, а кількість енергії, відданої тілом у формі теплоти – відведеною теп-
лотою. Підведена теплотапозитивна, а відведена –негативна.
Передача енергії у формі теплоти і роботи може відбуватися одночасно.
Якщо процес необоротний
s2
q Tds qÅÂ
s1
Якщо qЕВ =0- процес оборотний;
Якщо qЕВ>0 - процес необоротний;
Якщо qЕВ<0 - процес неможливий.
Математичні властивості теплоти і роботи
1.Теплота і робота є характеристиками процесу, а не функціями стану.
2.Теплота і робота за величиною залежать від характеру ( шляху) процесу.
p |
|
|
T |
|
|
1 |
a |
|
|
a |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
1 |
|
b |
|
2 |
|
|
||
|
|
|
|
|
3.Круговий інтеграл від диференціалаv теплоти і роботи не дорівнюєs нулю в
загальному випадку.
|
|
q 0 |
l 0 |
4. Q і L не є повними диференціалами.
1
Лекція 3.
Перший закон термодинаміки
I закон т/д є частковим випадком загального закону збереження і перетво-
рення енергії стосовно до процесів, що протікають у ТДС.
Закон збереження і перетворення енергії говорить, що в ізольованій системі
сума усіх видів енергії є величиною постійною.
В т/д процесах р.т. можуть віддавати або отримувати енергію у формі теп-
лоти Q і у формі роботи L. В результаті чого енергія буде змінюватися чисельно
на Е. Тоді відповідно до закону збереження енергії, і з урахуванням знаків L і Q
( при однаково направлених потоках теплоти і роботи знаки їх протилежні) рів-
няння енергетичного балансу прийме вигляд
Q+ (-L) = |
Е |
Q = Е+ L |
(1) |
Тобто в т/д процесі підведена теплота витрачається на зміну його енергії і здійс-
нення зовнішньої роботи.
Взагальному випадку зміна повної енергії р.т. дорівнює:
Е= ΔU+ m Δw2/2 +mgΔZ,
де mgΔZпотенційна енергія обумовлена положенням р.т. в полі зовнішніх сил.
Тоді |
|
Q= ΔU+ m Δw2/2 +mgΔZ+L |
(2) |
Або для 1 кг р.т. |
|
q= Δu+ Δw2/2 +mgΔZ+l |
(3) |
Якщо р.т. не рухається, а потенційною енергією можна знехтувати, то тоді |
|
повна енергія р.т. буде складатися тільки з його внутрішньої енергії |
|
Е = ΔU→ |
|
Q= ΔU+L |
(4) |
Або для 1 кг р.т. |
|
q= Δu+l |
(5) |
Рівняння (4) і (5) є формою запису I-го закону т/д. |
|