1. Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини; що виконує важливі функції в забезпеченні йогожиттєдіяльності.

Складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. В нормі кров на 55% складається з рідкої частини – плазми, на 45% - з формених елементів. Загальна кількість крові складає 7% від загальної ваги тіла, а це приблизно 5 л. Циркулює по системі судин під дією сили ритмічних скорочень серця і безпосередньо з іншими тканинами тіла не контактує через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів.

Функції крові

• Транспортна

• Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.

• Видільна(Екскреторна) полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

• Дихальна — перенос кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень;

• Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

• Терморегуляторна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).

• Захисна – лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

• Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

• Трофічна

2. Кров – внутрішнє середовище організму, що відіграє важливу роль в його життєдіяльності.

Внутрішнє середовище організму людини складають кров, лімфа і тканинна рідина. Ці рідини тісно між собою взаємозв'язані. Вони постійно дифундують одна в одну, переносячи при цьому розчинені в них речовини, і таким чином впливають на хімічний склад одна одної. За допомогою цих рідин в організмі перебігають усі важливі фізіологічні процеси, а саме: до клітин безперервно надходять поживні речовини і видаляються кінцеві продукти життєдіяльності.    Надзвичайно важливою особливістю внутрішнього середовища є відносна сталість його складу, фізичних і хімічних показників. Сукупність процесів, що підтримують або відновлюють відносну сталість умов життєдіяльності клітин у внутрішньому середовищі, називають гомеостазом. Гомеостаз – сталість внутрішнього середовища організму. Ця сталість підтримується буферними системами. До них належать: хімічні – це буферні системи крові, та фізіологічні: легені, нирки, печінка, кісткова тканина, потові залози.

Показатели	Значения
общий белок	60-80 г/л
Белковые фракции  - альбумины  - альфа1-глобулины  - альфа2-глобулины  - бетта-глобулины  - гамма-глобулины	32-55 г/л  1-4 г/л  5-9 г/л  6-10 г/л  8-18 г/л
холестерин	< 5,2 ммоль/л
глюкоза	4,4-5,6 ммоль/л
железо	9-31,3 мкмоль/л
натрий	130-156 ммоль/л
калий	3,5-5,0 ммоль/л
кальций	2,1-2,6 ммоль/л
магний	0,75--1,25 ммоль/л
железо	9-31,3 мкмоль/л
натрий	130-156 ммоль/л
калий	3,5-5,0 ммоль/л
кальций	2,1-2,6 ммоль/л
магний	0,75--1,25 ммоль/л

3. Білки — 7,8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки); глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння,пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони,мікроелементи, вітаміни.

Багато білків, що входять до складу крові, беруть участь в захисній відповіді організму як на пошкодження, так і на атаку патогенів. Прикладами першої групи білків служать фібриногени і тромбіни^[36], що беруть участь в згортанні крові, а антитіла (імуноглобуліни), нейтралізують бактерії, віруси або чужорідні білки. Антитіла, що входять до складу адаптативної імунної системи, приєднуються до чужорідних для даного організму речовин, антигенів, і таким чином нейтралізують їх, направляючи до місць знищення.

Принципово іншим класом захисних білків (зазвичай пептидів) є токсини, що використовуються багатьма організмами для знищення хижаків і паразитів, тоді як власні клітини захищені від токсинів фізичним бар'єром, містять антидот (протиотруту), що локально нейтралізує токсин, або нечутливі до нього через іншу будову, ніж клітини жертви токсинів.

4. Електроліти плазми крові. Осмотичний тиск крові і його регуляція.

Вміст йонів в плазмі крові складає близько 310 ммоль/л; на долю катіонів та аніонів припадає по 155 ммоль/л. З катіонів плазми найбільш важливими є йони Na+ (142 ммоль/л) та К+ (5 ммоль/л). З аніонів – йони хлора (Сl? – 103 ммоль/л) та бікарбонати (НСО3? - 27 ммоль/л). Хлорид натрію складає 80% від загального вмісту йонів плазми крові; йони натрію, калію, хлора та бікарбоната складають 90% від загального вмісту йонів плазми.

Осмотичний тиск (Росм.) плазми крові складає біля 7,6 атм (біля 5500 мм рт. ст.). Осмотичний тиск – тиск розчинника на напівпроникну мембрану, якщо вона розділяє розчини з різною концентрацією осмотично активних речовин. Загальний осмотичний тиск плазми крові пов’язаний, в основному,

з розчиненими в ній йонами (80% Росм. створюється йонами Na+ та Сl?, ще 10% – йонами К+ та НСО3?). Певну роль в утворені Росм. крові відіграють й інші осмотично активні речовини – глюкоза, моноцукриди, амінокислоти і т.д.

Напівпроникна мембрана пропускає молекули розчинника та не пропускає осмотично осмотично активні речовини. Осмотичний тиск є силою, що змушує розчинник рухатись через напівпроникну мембрану з розчину, де концентрація осмотично активних речовин (Росм.) нижча, в розчин, де

концентрація осмотично активних речовин вища.

5. Онкотичний тиск – частина осмотичного тиску, що створюється білками (Ронк.). В утворенні онкотичного тиску найбільшу роль відіграють низькомолекулярні білки альбуміни – саме від їх вмісту в плазмі залежить, перш за все, Ронк.. Його нормальна величина складає 25-30 мм рт.ст.

Напівпроникною мембраною для онкотичного тиску є стінка капілярів – вона вільно пропускає розчинник (вода), але не пропускає білки, що створюють онкотичний тиск!!! Білки є осмотично активними речовинами – вони гідрофільні та утримують при собі достатньо велику кількість води. Оскільки, стінка капілярів не пропускає білки в міжклітинну рідину, то це сприятиме затримці води в капілярах. Саме тому, Ронк. Впливає на обмін води між кров’ю та інтерстеціальною рідиною.

На обмін води між кров’ю та тканинами за механізмом фільтрації-резорбції впливають:

Ронк. крові (25-30 мм рт.ст.);

Ронк. інтерстеційної рідини (3-5 мм рт.ст.);

Рг.кр.- гідростатичний тиск крові на стінки капілярів (на початку

капіляра складає 30 мм рт.ст., а в кінці – біля 15 мм рт.ст.);

Рг.тк.- гідростатичний тиск інтерстеційної рідини на стінки капілярів

(складає 3-4 мм рт.ст.).

6. Осмотическая резистентность эритроцитов определяется временем на протяжении которого эритроциты остаются нера зрушенными в различных растворах.

Резистентность — свойство эритроцитов противостоять разрушительным воздействиям: осмотическим, механическим, тепловым и др. В лабораторной практике наибольшее значение приобрело определение осмотической резистентности эритроцитов.Эритроциты в гипертонических солевых растворах сморщиваются, а в гипотонических — набухают. При значительном набухании наступает гемолиз эритроцита.Эффективность гемотрансфузий определяется повышением артериального давления, а в дальнейшем -- гематологическими сдвигами.

7. Человек может жить только при этих значениях рН крови. Отклонения рН крови ниже 7,3 и выше 7,5 сопровождаются тяжелейшими последствиями для организма. При рН крови 6,95 наступают потеря сознания и смерть. Если же концентрация ионов Н+ уменьшается и рН становится равен 7,7, наступают тяжелейшие судороги , что также может привести к смерти. Поэтому организм очень строго охраняет эти границы рН параметров и все поступающие в кровь вещества, предварительно перабатывает так, чтобы их параметры совпадали с параметрами рН крови.