Методика визначення

Визначення ШОЕ проводять методом Панченкова (в піпетці) або по методу Вестергрена (в пробірці). За методом Панченкова

У градуйований на 100 ділень капіляр Панченкова набирають до мітки «Р» 5%-ий розчин цитрату натрію і переносять його на годинне скло. Потiм у тому ж капіляр набирають двічі кров до мітки «К» і обидва рази видувають її на годинне скло. Кров, ретельно перемішану з цитратом натрію, знову набирають у капіляр до мітки «К». Капіляр ставлять в штатив суворо вертикально. ШОЕ враховують через 1 годину, при необхідності через 24 години і виражають у міліметрах. У методі Панченкова в якості антикоагулянта використовують цитрат натрію. У капіляр набирають 2.5 мкл цитрату і в той же капіляр добирають 7.5 мкл крові або в заздалегідь раскапание пробірки з цитратом додають 7.5 мкл крові, кров з цитратом перемішують в пробірці, знову набирають у капіляр і встановлюють у спеціальний штатив на 1 годину. За методом Вестергрена (у пробірці)

Метод Вестергрена - це міжнародний метод визначення ШОЕ. Він відрізняється від методу Панченкова характеристиками використовуваних пробірок і калібруванням шкали результатів. Результати, одержані цим методом, в області нормальних значень збігаються з результатами, одержуваними методом Панченкова. Але метод Вестергрена більш чутливий до підвищення ШОЕ, і результати в зоні підвищених значень ШОЕ будуть вище результатів, одержуваних методом Панченкова.

Для виконання визначення ШОЕ за методом Вестергрена необхідна венозна кров, взята з цитратом натрію 3,8% у співвідношенні 4:1. Також використовується венозна кров, взята з ЕДТА (1,5 мг / мл) і потім розведена цитратом натрію або фізіологічним розчином у співвідношенні 4:1. Метод виконується в спеціальних пробірках Вестергрена з просвітом 2,4-2,5 мм і шкалою, градуйованою в 200 мм. ШОЕ зчитують в мм за 1 годину. Дослідження показали, що ШОЕ залежить головними чином від складу плазми, а не від властивостей еритроцитів.У чоловіків ШОЕ дорівнює 5-7 мм за 1 год., у жінок – 8-12 мм/год. Особливо прискорене осідання еритроцитів у вагітних – 25 мм/год. і більше. ШОЕ збільшується також при інфекційних захворюваннях і запальних процесах. Досягає 50 мм/год. і більше.

11. Гемоглобін крові, його види і сполуки, кількість у чоловіків і жінок, фізіологічна роль. Методи визначення гемоглобіну.

Гемоглобі́н (від грец.haima — кров і лат.globus — куля) — складний залізовміснийбілок еритроцитів тварин ілюдини, здатний оборотно зв'язуватися з киснем, забезпечуючи його перенесення до тканин.

Основними видами гемоглобіну є:

- HbA – гемоглобін дорослої людини (глобін має у своєму складі 2 альфа-

та 2 бета-ланцюги);

- HbF – гемоглобін плода (глобін має у своєму складі 2 альфа- та 2

гама-ланцюги).

Сполуки гемоглобіну:

Відновлений Hb – не містить кисню;

2. Окислений Hb (HbО2) – утворюється в результаті взаємодії

відновленого Hb з киснем:

HbО2 (оксигемоглобін).

3. Карбгемоглобін (HbСО2) – утворюється при взаємодії Hb з вуглекислим

газом:

HbСО2 .

4. Карбоксигемоглобін (HbСО) – утворюється при взаємодії гемо-глобіну

з чадним газом (СО):

Hb + СО ( HbСО.

5. Метгемоглобін – це гемоглобін в складі якого залізо трьохвалентне

(Fe3

В норме содержание гемоглобина в крови^[1]:

мужчины — 135—160 (130—170) г/л (граммов на литр);

женщины — 120—140 (120—150) г/л;

дети — 120—140 г/л.

Фізіологічна роль гемоглобіну, еритроцитів головним чином зводиться до підтримання газообміну: поглинанню кисню в капілярах легень, перенесення до тканин і органів та обмін на вуглекислоту.

Методи визначення гемоглобіну:

кондуктивные методы

колориметрические методы

метод Сали

гемиглобинцианидный (HbCN), гемихромный (HbChr) и гемиглобиназидный (HbN3)

(Как и любой другой белок, гемоглобин имеет определенный набор характеристик, по которым его можно отличить от других белковых и небелковых веществ в растворе. К таким характеристикам относятся молекулярная масса, аминокислотный состав, электрический заряд, химические свойства. На практике чаще всего используются электролитные свойства гемоглобина (на этом основаны кондуктивные методы его исследования) и способность гема присоединять различные химические группы, приводящие к изменению валентности Fe и окраски раствора (калориметрические методы). Однако в многочисленных исследованиях показано, что результат кондуктивных методов определения гемоглобина зависит от электролитного состава крови, это делает затруднительным применение такого исследования в неотложной медицине. Для рутинных лабораторных исследований наиболее предпочтительны колориметрические методы, как наиболее дешевые, простые и быстрые в исполнении. Так как кровь человека - это нормальная смесь производных гемоглобина с различными спектрами поглощения, при количественном его определении колориметрическими методами возникает проблема в выборе реагента, который превращал бы все производные гемоглобина только в одну форму перед фотометрическим анализом. Самым старым методом определения содержания гемоглобина считается метод Сали – реакция гемоглобина с соляной кислотой с образованием солянокислого гематина. Ранее концентрация гематина в растворе определялась визуально, в настоящее время для этого используются фотометры. На результат влияет белковый состав раствора и концентрация в нем билирубина. Лучшими методами, количественно превращающими гемоглобин в его производные, считаются гемиглобинцианидный (HbCN), гемихромный (HbChr) и гемиглобиназидный (HbN3), которые при фотометрировании дают наименьшую ошибку. Гемиглобинцианидный метод, разработанный в 1936 г Драбкиным, был одобрен Международным Комитетом по стандартизации в гематологии (ICSH) в 1963 г. В настоящее время этот метод считается эталонным. К достоинствам метода можно отнести стабильность производного гемоглобина. Существенным недостатком является то, что он основан на применении ядовитых цианистых соединений. Гемихромный метод определения гемоглобина в крови разработан Ахрем А.А. с соавторами в 1986 г. Принцип гемихромного метода основан на переводе всех форм гемоглобина в одну – гемихром, имеющую красноватый цвет, интенсивность окраски раствора при этом прямо пропорциональна концентрации гемоглобина в пробе.  Гемихромный метод определения гемоглобина в крови обладает всеми достоинствами гемиглобинцианидного метода, которые дополняются отсутствием в составе трансформирующего реагента высокотоксичных цианидов и других ядовитых веществ. Аналогичными достоинствами обладает гемоглобиназидный метод, основанный на переводе всех форм гемоглобина в азид-производные. Такие производные неустойчивы при комнатной температуре, поэтому этот метод используется преимущественно в экспресс диагностике. К достоинствам метода можно отнести точность, сопоставимую с гемоглобинцианидным методом, и отсутствие токсичных реагентов.)