Розділ III. Методи самовиховання військовослужбовців
Проблемне навчання передбачає не тільки активне засвоєння знань, але і ставлення, а також вирішення нових, у тому числі нестандартних, оригінальних завдань. Таким чином, воно сприяє формуванню і проявленню творчих можливостей слухачів.
Проблемне викладання і проблемне навчання вимагають спеціальної методичної підготовки як викладача, так і слухачів.
Розглядаючи проблемне навчання і залежність формування навчально-пізнавальних мотивів від організації навчального процесу, потрібно враховувати, який із способів організації процесу вирішення проблемної ситуації використовується:
спосіб немотивованої вимоги;
спосіб цільової вимоги;
навчально-проблемний спосіб.
У ході вирішення завдання немотивованим способом умови доводяться без формування навчальної мети та обґрунтування необхідності вирішення. Потрібно лише якнайшвидше знайти спосіб вирішення та одержання результату.
Під час вирішення завдань способом цільової вимоги формулюється мета завдання, але не визначається порядок його вирішення.
Використовуючи навчально-проблемний спосіб (найбільш раціональний), у ході вирішення проблемної ситуації (завдання) визначається як мета, так і процес її досягнення.
Навчально-проблемний спосіб має три видозміни залежно від того, яка проблемна ситуація створюється поставленим завданням:
дослідницька;
пізнавальна;
навчальна.
Діяльність керівника заняття під час проблемного навчання передбачає:
знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;
знання або знаходження найефективнішого способу її вирішення;
керівництво етапом визначення проблеми;
надання допомоги слухачам під час аналізу умов та вибору плану вирішення завдання;
уточнення формулювання проблеми;
допомогу в пошуках способів самоконтролю;
обговорювання припущених помилок та впливу їх на результат вирішення завдання;
організацію колективного обговорення вирішеної проблеми з поясненням можливих шляхів реалізації на практиці.
Головне завдання проблемного навчання – навчити слухача самостійно отримувати знання та вміти використовувати їх на практиці.
Проблемне навчання за умови правильної його організації стимулює розвиток розумових, здібностей, творчого мислення слухачів, їх самостійності. В.О. Сухомлинський у зв’язку з цим писав: «Мислення набуває характеру праці за умови, якщо воно цілеспрямоване».
Відомо, що мислення – це найвищий рівень пізнання, процес відображення об’єктивної дійсності. Процес мислення – це складна розумова діяльність, яка містить багато розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизацію, класифікацію і систематизацію.
Необхідність у мисленні виникає тоді, коли з’являються мета, проблема, нові обставини, інакше кажучи – виникає проблемна ситуація. Залежно від змісту завдання розрізняють такі види мислення: практичне, наочно-образне, теоретичне.
Процес формування прийомів розумової діяльності повинен мати таку схему: засвоєння змісту прийому – його самостійне застосування – перенесення на нові ситуації.
Головним для творчого мислення є нешаблонність, вміння охопити завдання всебічно, з урахуванням реальних умов, інакше кажучи – системно.
Творчість – це найвищий рівень пізнання, складний психологічний процес. Він існує як синтез пізнавальної, емоційної та вольової сфер свідомості. Особливе місце в творчому мисленні займає уява.
Військова діяльність офіцера потребує від нього оперативно-тактичного мислення та уяви як основи передбачення майбутнього бою (операції). Передбачити свої майбутні дії та протидії ворога, вміло прогнозувати їх розвиток – одне з найважливіших завдань професійної підготовки офіцерів та їх підлеглих.
Розвиток уяви і творчості в практичній діяльності є найважливішими умовами формування особистості сучасного слухача.
Творчо мислити потрібно на всіх заняттях, тому що вони вимагають активності, вольових та емоційних якостей, тривалої підготовки і напруженої праці. Провідне місце в цьому належить проблемній лекції. Вона підвищує активність і піднімає науковий рівень навчального матеріалу. Найкращих результатів, як свідчить досвід, досягають тоді, коли проблемна лекція має таку структуру військової підготовки:
формування проблеми;
пошук шляху до її вирішення;
доказ правильності його вирішення;
вказівки щодо проблем, які будуть вирішені на наступних заняттях.
Досягнення цього можливе за умови, якщо керівник заняття послідовно, протягом усієї лекції буде створювати проблемні ситуації, які слухачі разом із ним будуть вирішувати свідомо, творчо і до кінця.
Таким чином, керівник заняття, створюючи проблемні ситуації (проблеми), спонукає слухача до мислення, а разом з тим – до самостійної пізнавальної діяльності. Така лекція, на відміну від традиційної, вчить слухачів думати, бачити проблему самостійно з подальшим знаходженням способів її вирішення.
Втілення проблемного навчання на семінарах вимагає від керівника заняття ґрунтовної теоретичної та методичної підготовки. Керівник повинен прагнути створити на семінарському занятті творчу дискусію. Сама дискусія і є головним у проблемному семінарі.
Дискусія – це колективне мислення. Вона підвищує активність кожного слухача, допомагає розвитку логічного мислення, перетворює знання в переконаність, вчить міркувати, критично оцінювати та творчо оволодівати навчальним матеріалом. Головною умовою для виникнення дискусії є:
добра підготовка усіх учасників семінару;
доведення до слухачів (заздалегідь) проблем та навчальних питань обговорення;
повідомлення можливих шляхів вирішення проблем, які будуть обговорюватися;
винесення на обговорювання таких питань, які б не мали готової відповіді та були тісно пов’язані з життям військ. [7]
Керівник заняття повинен уважно стежити за ходом вирішення ним же створеної проблеми, спонукати групу до знаходження оптимального вирішення.
Результативність дискусії буде якнайкращою, якщо керівник заняття буде:
стежити слухачів на наукове розкриття своїх тезисів, логічне і послідовне обговорення доказів;
заохочувати учасників семінару до зацікавленого обговорення поставлених проблем;
слідкувати за тим, щоб обговорення не було перевантажене другорядними питаннями.
Таким чином, втілення проблемних семінарів дозволить значно підвищити якість вивчення матеріалу та навчить слухачів самостійно, творчо вирішувати завдання повсякденної діяльності.
Метод проблемного навчання використовують і під час проведення групових та практичних занять. Головним під час проведення занять цього виду є розвиток творчого підходу до вирішення отриманих завдань, а також для формування самостійного оволодіння навчальним матеріалом.
Визначення питань (завдань), призначених для створення проблемної ситуації, є найскладнішим та творчим процесом під час розроблення навчально-методичних матеріалів, оскільки, практично неможливо спрогнозувати способи вирішення проблемної ситуації слухачами.
Під час проведення заняття від керівника вимагаються необхідна психолого-педагогічна підготовка, глибоке знання та розуміння сутності проблемного навчання та методів вирішення проблемних ситуацій.
Соціально-психологічний тренінг націлений на поглиблення досвіду спілкування за допомогою елементів дослідження, для чого використовують групову дискусію та рольові ігри.
Цей метод допомагає виробляти вміння оптимально мотивувати та стимулювати слухача до дії.
Рольовий тренінг, або розігрування ролей, – один із найефективніших активних методів навчання. Він дає гарні результати під час аналізу окремих багатоцільових управлінських завдань, які вирішуються шляхом компромісу між учасниками з різними рольовими цілями. Під час цього моделюються конфліктні ситуації, обумовлені незбіжністю інтересів учасників.
Цим методом можна імітувати, наприклад, службову нараду, призначивши слухачів на ролі учасників наради: керівництво військової частини, начальники служб, командири підрозділів та ін.
Ділові ігри забезпечують максимально емоційне сприйняття слухачами подій, що створює найоптимальніші умови для розвитку гнучкості мислення, творчості, цілеспрямованості, привчає до колективної праці, стимулює практичні навички.
Як правило, ділові ігри розподіляються на навчальні, військово-спеціальні і дослідницькі.
Головне призначення ділової гри – максимально наблизити умови навчання до конкретної практичної діяльності. Тому головну ознаку ділової гри можна сформулювати так: у грі, повинен бути змодельований процес дій особового складу щодо відпрацювання управлінських рішень, які відповідали б вимогам і основним положенням статутів, порадників. [7]
У діловій грі йдеться про управління станом (пове-дінкою) об’єкта, який імітує службову діяльність. Кожний, хто бере участь у грі повинен мати свою роль. Виконуючи функціональні обов’язки, обумовлені посадою, він не повинен виходити за рамки правил гри. Роль кожного слухача у діловій грі набуває індивідуального забарвлення. Це дозволяє вирішувати три головних завдання:
набуття слухачем навичок прийняття управлінських рішень у конфліктних ситуаціях;
дослідження впливу особистих якостей командира на ефективність управлінських рішень;
вивчення ділових і моральних якостей слухачів як майбутніх учасників ділових відносин.
Поняття особистості в діловій грі передбачає моделювання діяльності особи, що визначається її посадою (місцем) в об’єкті ігрового моделювання. Тому введення тієї чи іншої ролі в діловій грі передбачає наявність у її учасників, що грають цю роль, спеціальних знань та навичок і їх використання в процесі гри для вирішення поставлених завдань. Таким чином, під час підготовки до ділової гри слухачі повинні вивчити навчальний матеріал, в якому викладені можливі варіанти управлінських рішень та довідкові дані до майбутньої ігрової діяльності.
Одним із головних понять у діловій грі є поняття конфліктної ситуації. Приймаючи рішення в конфліктній ситуації, учасники ділової гри емоційно напружені, завдяки чому забезпечується їх змушена активність. Кожний слухач, який бере участь у грі, повинен мати рольову ціль, обумовлену специфікою функціональних обов’язків у грі.
Досягнення ж загальної мети забезпечується взаємодією учасників з вирішення конфліктних ситуацій.
Підготовка й проведення ділової гри – це трудомісткий та складний процес, який потребує значних затрат часу та залучення великої кількості тих, хто розробляє гру.
Розроблення ділової гри починається з визначення її теми та навчальної мети. В темі відбивається: характер діяльності, масштаб управління, склад імітацій та умови обставин. Щоб визначити навчальну мету, гру розбивають на етапи та фрагменти, для кожного з яких визначають свою мету. Загальна мета повинна якнайповніше відповідати на питання, для чого проводиться гра, яка категорія слухачів залучається, чого навчати і яких результатів необхідно чекати після завершення гри.
Важливе місце займає підготовка проспекту гри. В ньому відбиваються тема та загальна навчальна мета гри, вихідні обставини та їх можливі зміни, склад учасників та їх можливі ролі, система оцінки (стимулювання), план-календар розроблення матеріалів гри. [8]
Основним документом для проведення ділової гри є сценарій. Його розроблення починається з визначення структури ділової гри. З цією метою гра розбивається на етапи. Після цього складаються тексти інформаційних повідомлень (увідних), за допомогою яких учасники дізнаються про обставини та час одержання ввідних. Гра проводиться в реальному часі, а ігровий час може охоплювати великі проміжки часу (тиждень, місяць та більше). Далі формулюються можливі дії слухачів: дається час на оцінку обставин, обговорення та вирішення поставлених завдань, ведення необхідних документів.
Заключною частиною ділової гри є її розбір. В результаті детального розбору та оцінки слухачів повинно скластися уявлення про правильні дії в тих чи інших обставинах, які були створені в діловій грі.
Під час проведення тактичних навчань усі учасники, від солдата-спеціаліста до командира батареї (інші посадові особи), беруть участь у вирішенні одного спільного завдання. Практичні навички, в межах відпрацювання своїх функціональних обов’язків, отримують сто відсотків слухачів. У цьому полягає сутність заняття із застосуванням ділової гри.
Майже всі методи навчання у своїй основі – діалогові. Наприклад, індивідуальна бесіда, семінар-дискусія, ділова гра, індивідуальні й групові консультації та ін.
Даний метод навчання створює нове педагогічне середовище в навчальній системі, яке побудоване на засадах демократизму, рівноправних відносин між слухачем та командиром (викладачем). Глибокому засвоєнню знань тими, хто навчається, і сприяє створення таких обставин, в яких обговорення навчального питання, обмін думками, творчий диспут велися б вільно, без емоційного перевантаження як з боку викладача (командира), так і з боку слухачів.
Обговорення навчального матеріалу ведеться з урахуванням багатьох факторів: ступеня підготовленості слухачів, складності навчальних питань, чіткості постановки питань, від особистих якостей керівника занять та кожного слухача. Формами діалогового методу можна вважати індивідуальні чи колективні бесіди, семінари, диспути та ін. [9]
Одним з найскладніших видів обговорення навчального матеріалу є семінар. У вищій школі розглядають три типи семінарських занять:
1) семінар, що має за головну мету поглиблення вивченого матеріалу та знаходиться у тісному зв’язку з навчальною програмою;
2) семінар, який має за мету відпрацювання окремих найскладніших питань навчальної програми;
3) семінар, який носить дослідницький характер, незалежний від лекційного курсу.
Особливо ефективно діє діалоговий метод у ході індивідуальних бесід керівника занять зі слухачами. Наприклад, може бути проведене таке заняття, на якому слухачі доповідають про складений ними розклад занять батареї. Під час дискусії з керівником слухач навчається відстоювати свою думку, глибоко розбиратися в навчальному матеріалі, висловлювати свої думки й формувати характер. Найчастіше діалоговий метод навчання використовується на заняттях з гуманітарної підготовки. Такі форми цього методу, як творча бесіда, диспут, дискусія та інші, дають найкращі результати під час вивчення цього предмета.
Отже, відомо, що активні методи навчання розподіляються на дві групи: імітаційні та неімітаційні, а ігрові, у свою чергу, – на ігрові і неігрові. До групи імітаційних ігрових методів входять: соціально-психологічний тренінг, стажування на визначеній посаді, рольовий тренінг, ділові ігри, військово-управлінські ігри та й різновиди інших ігор.