3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.

Історію творення слова, його генетичну (первісну) словотвірну структуру, історичні зміни, що відбувалися з плином часу, вивчає діахронний словотвір.

У мові діахронія і синхронія не мають чітких меж і важко розмежовуються , однак найтісніша їхня взаємодія відбувається на словотвірному рівні. Розмежування тут вдається найважче , бо з утратою семантичного зв’язку часто зберігається формальна подібність споріднених у минулому слів.____Синхронний (описовий)словотвір вивчає словотвірну структуру слова, засоби і способи творення похідних на певному етапі розвитку мови. Із погляду сучасної української мови одні слова стали непохідними, бо втратилися смислові або словотвірні зв’язки зі словами, від яких вони утворені:

живіт-ø ← * жи-в-іт-ъ (жи-ти, жи-т’т’-а). В інших словах змінився напрям словотвірної мотивації й відповідно стала іншою їхня словотвірна структура:

Діахронія дойар-ø " дойар-к-а дойарка-дойар, машин-а "авто-машин-а авто-машин-а"машин-а, шум-і-ти"шум-ø-ø шум-ъ"шум-і-ти

З погляду сучасного синхронного словотвору важливим є не те, коли і як утворені ці слова в минулому, а яка їхня сучасна словотвірна структура, наскільки вона відповідає тим словотвірним закономірностям, що діють у суч. укр. мові.

Синхронний(описовий) словотвір вивчає словотвірну структуру похідних на певному етапі розвитку мови і спирається на «живі» відношення між спільнокореневими словами - відношення у плані форми й у плані змісту. Об’єктом словотвору є лише похідні(мотивовані )слова. У цьому є особливість словотвору порівняно з іншими мовознавчими розділами.

4 Особливості словотвірної системи укр мови

У науковій літ-рі спосіб словотворення немає єдиного загальноприйнятого поняття.

1.як одиниця класифікації похідних, об’єднаних спільним словотвірним засобом (Є. Клобуков, В. Лопатін. О. Тихонов)

2.як засіб вираження словотвірного значення (О. Земська)

3.як узагальнено-диференційне відображення засобів словотворення (О. Моїсеєв)

4.як шляхи і прийоми творення слів (В. Горпинич, І. Ковалик, Н. Клименко)

Фактично, способи словотворення враховують ті словотвірні форманти, за допомогою яких утворюються прості (на твірній базі одного слова) та складні (на твірній базі кількох слів) похідні та які є виразниками відповідних словотвірних значень. Творення простих слів називають словотворенням, а складних – словоскладанням.

Найдавніша класифікація способів творення слів за В. Троїцьким, який назвав їх відповідно до підсистеми мови і розділів мовознавства – морфологічним, синтаксичним, семантичним. Наявність/відсутність афіксів передбачає протиставлення морфологічних та неморфологічних способів. Неморфологічні: морфологічно-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Основний словотвірний засіб творення слів – словотвірний формант – є одиницею словотворення. Сучасна класифікація базується на словотвірних засобах. Похідні від цього поділяються на : афіксальні (й конфіксальні) – безафіксні; прості похідні – складні похідні.

5. Похідне слово. Ознаки похідного слова

За ознакою належності чи неналежності до процесу словотворення противставляються слова непохідні (немотивовані) й похідні (мотивовані).

Похідні слова – ті, що є або сприймаються як утворені від інших слів, а отже6, як правило, вони семантично (за значенням) або структурно (за кількістю морфем) складніші. Значення похідних слів мотивоване, тобто його можна пояснити через значення того слова, від якого воно утворене. Мотивованість слова слугує основною ознакою похідності. Похідні слова семантично співвідносяться із твірними словами.

Ознаки похідного слова

1.семантично і структурно складніші складніші за твірні

2 значення не умовне, а мотивоване

3похідні слова можна вписати в квадрат Грінберга – в ряди співвідношень слів зтим самим коренем і з тим самим афіксом

6. Критерій Г. Винокура для визначення синхронних відношень похідності між словами

Поняття мотивації та критерій встановлення й опису семантики похідного слова шляхом зіставлення його з твірним і виявлення відношень між ними запропонував Г. Винокур.

«Є слова, - зазначав учений, - які за своє структурою становлять умовні позначення відповідних предметів дійсності, і слова, які становлять мотивовані позначення предметів дійсності, причому мотивованість таких позначень виражається у відношеннях між значеннєвими звуковими комплексами, що містяться в самій структурі таких слів»:

Напр. трав-ин-а (один пагонець трави),

трав-к-а (демінатив до трава),

трав-о-йід-Ø (той, хто їсть траву).

Отже, словотвірна мотивація – це відношення між похідним і твірним спільнокореневими словами у двох планах: 1) структурному і 2) семантичному. Два спільнокореневі слова перебувають у відношеннях словотвірної мотивації, якщо зв’язки між ними повторюються у спільнокореневих словах або у словах з однаковою словотвірною структурою. Тобто коли форма і/або значення основи одного з них зумовлені формою і/або значенням основи другого слова.