Довідка за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищи...

Довідка за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи...

Оглавление документа

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01.01.2007

ДОВІДКА

за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб’єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

Відповідно до плану роботи Вищого адміністративного суду України на II півріччя 2006 року Управлінням законодавства та узагальнення судової практики і за дорученням Судової палати з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб Вищого адміністративного суду України суддею М.О. Сорокою здійснено вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб’єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Метою зазначеного дослідження судової практики є сприяння виробленню єдиного підходу до вирішення справ цієї категорії, однаковому застосуванню законодавства при захисті прав та інтересів громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб’єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлення проблемних питань, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні справ зазначеної категорії, підготовка пропозицій щодо їх усунення.

Як показує аналіз, найбільші складнощі у судовій практиці виникли при розгляді категорій спорів у справах:

- про стягнення допомоги на оздоровлення;

- про надання пенсії на пільгових умовах;

- про спонукання до видачі довідки про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС, перерахування у зв’язку з цим заробітної плати та пенсії;

- щодо пільгового оподаткування суб’єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо.

При вирішенні таких справ суди керуються нормативно-правовими актами України, зокрема Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАС), спеціальним законодавством, серед якого:

- Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 N 796-XII ;

- Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.91 N 791а-XII ;

- Закон України “Про пенсійне забезпечення” 05.11.91 N 1788-XII ;

- Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 N 1058-IV ;

- закони України про Державний бюджет України на відповідний рік;

- Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 N 168/97-ВР ;

- закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

При розгляді зазначеної категорії спорів судами застосовуються норми також підзаконних нормативних актів, зокрема: — постанови Кабінету Міністрів України “Про компенсації виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.96 N 836 ;

- постанови Кабінету Міністрів УРСР “Про затвердження Положення про порядок та умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України” від 29.06.91 N 59 ;

- Постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком” від 20.02.96 N 49/96-ВР ;

- постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 N 1 ;

- постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались” від 28.03.2002 N 374 ;

- Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 N 418 ;

- Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 N 51 ;

- Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523 ;

- Рішення Конституційного Суду “У справі за конституційним зверненням громадянки Стешиної Рити Анатоліївни щодо офіційного тлумачення положення пункту 1 частини другої статті 2 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 25.10.2000 N 12-рп/2000 ;

- інших нормативно-правових актів.

Процесуально-правові аспекти

Вивчення судової практики показало, що увагу слід звернути на питання встановлення правомірності звільнення від сплати державного мита суб’єктів підприємницької діяльності — громадян, віднесених до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорії З постраждалих та категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, за умов, визначених абзацами 2, 3 пункту 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Відповідно до частини другої статті 214 КАС, отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач перевіряє дотримання при її оформленні вимог статті 213 КАС.

Згідно з вимогами частини п’ятої статті 213 КАС

до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку та розмірах, визначених Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Статтею четвертою цього Декрету визначені особи, які звільняються від сплати державного мита. Серед яких громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорії 3 постраждалих та категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, за умов, визначених абзацами 2, 3 пункту 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Однак судова практика містить випадки, коли із касаційними скаргами звертаються громадяни, зазначені вище, які є суб’єктами підприємницької діяльності. У такому випадку зазначені суб’єкти підприємницької діяльності не користуються пільгами при сплаті судового збору. Так Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи Браіляна В.В. про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи Браіляна В.В. до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначив, що якщо скаржник бере участь у справі як суб’єкт підприємницької діяльності, а не як громадянин, то на нього не поширюються пільги, встановлені пунктом вісімнадцятим статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України (пункт 5 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” від 06.04.99 N 01-8/151.

Як свідчать результати аналізу судової практики, проблемні питання виникають стосовно тлумачення питання “календарний місяць” при обчисленні пенсій.

Так у справі за скаргою Крутова О.Є. до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про визнання дій при призначенні пенсії невірними відповідач, перераховуючи з 01.01.2004 пенсію позивачу на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, врахував заробіток останнього за період роботи з 01.07.86 по 01.08.86, при цьому не взяв до уваги заробіток з 20.06.86 по 30.06.86, оскільки він не входить до календарного місяця. В результаті такого перерахунку пенсія позивача була зменшена.

Суд першої інстанції при винесенні рішення на підставі частини третьої статті 11 ЦПК та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України роз’яснив, що словосполучення “протягом 30 днів” треба розуміти як перебіг 30-денного строку підряд, тобто в календарних днях обчислення строку починається з дня, коли заплановані пленарні засідання однієї чергової сесії не змогли розпочатися. На думку суду, календарний місяць слід розуміти не як період з 1 по останнє число відповідного місяця, а як місяць в календарних днях, починаючи з часу настання події, в даному випадку — з початку роботи заявника в Чорнобильській зоні.

З викладеним не погодилися суд апеляційної інстанції та Вищий адміністративний суд України, зазначивши, що календарний місяць — це відповідний місяць року за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), починаючи з першого по останній день кожного місяця у календарному році (який становить період з 1 січня по 31 грудня).

З позиції судів апеляційної та касаційної інстанцій, тлумачення поняття “календарний місяць” по аналогії зі змістом зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 є безпідставним, оскільки мова іде про різні поняття.