85.Конституція України та її історичне значення.

Центральною подією всього конституційного процесу в сучасній історії України стало прийняття 28 червня 1996р. Верховною Радою України нової Конституції України.

Конституція України складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті й 14 пунктів Перехідних положень.

Конституція України як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи й обов'язки громадян. Затвердження Основного Закону держави створило юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України до світової спільноти. Історичне значення Конституції 1996р. Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.

Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

3 прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико економічну систему.

Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості.

Прийняття Конституції внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій.

Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.

86. Соціально-економічний розвиток Української держави 1991-2013р. етапи їх особливості.

Після проголошення незалежності України посилилася економічна криза. Вона мала негативні соціальні наслідки: зубожіння основної маси населення, концентрація майна та коштів у нечисленної купки скоробагатьків, початок депопуляції після 1993р., зростання настроїв протесту у суспільстві.

Причини поглиблення економічної кризи:1) застарілі обладнання та технологї виробництва.2) низька якість продукції,3) висока витратність сировини, матеріалів, палива,порушення економічних зв’язків через розпад СРСР,орієнтація промисловості України в радянські часи на випуск напівфабрикатів,4) орієнтація промисловості України на випуск продукції для військово-промислового комплексу.5) неконкурентно спроможність української продукції на ринках Європи 6)відсутність енергозберігальних технологій.7)руйнування зв’язків під час переходу від командної , планової економіки до ринкової.

Прорахунки економічної політики: 1) відсутність досвіду управління з боку українських урядовців та економістів.2) в край повільне створення нової виконавчої влади, що здійснювала економічну політику.3) неможливість швидкого перходу до ринкової економіки,економічний хаос.

Основні проблеми економічної політики1992-1994рр.:1)лібералізація цін(вільне ціноутворення)2)інфляція,що перетворилася на гіперінфляцію.3) політика дефляції з 1994р( приборкання інфляції) за рахунок штучного затримання виплат заробітної плати, пенсій, інших соц.. видатків та зростання не платежів за товари та послуги, запровадження фіксованого курсу купоно-карбованця.4) збільшення податків.

Соціальні наслідки економічної кризи:1) бідність,зубожіння переважної частини населення.2) безробіття.3) поляризація населення, швидке збагачення невеликої частки населення.4) зростання смертності.5)зростання злочинності.6)масова еміграція.

Стратегія ринкових реформ. Проголошена президентом України Л. Кучмою. Зміст: лібералізація цін та валютного курсу( відмова держави від втручання в економіку), вихід з рубльової зони( 1992р), запровадження нової національної валюти –гривні (1 вересня 1996р), припинення відтоку українських капіталів за кордон, отримання іноземних кредитів.

Програма приватизації була викладена в документі «Про основні засади економічної та соціальної політики» ( жовтень 1994р). Головний принцип приватизації – кероване формування за участі держави сучасних ринкових механізмів; доцільність утворення фінансово-промислових груп з п-ств, що пов’язані між собою єдиним технологічним циклом та банків, які працюють з ними. Проте ВР не прийняла цей документ.

Аграрні реформи. Головне завдання - формування приватної власності на землю.Етапи формування приватної власності на землю: 1) роздержавлення землі (перехід землі у колективну власність колгоспів та радгоспів) 2) паювання (отримання сертифікатів на земельний пай , який надавав селянину право власності на ділянку землі)3) поява приватного господарства (завершальний етап). Досі не врегульовані майнові відносини щодо землі: з 2002 р в Україні діє земельний кодекс, в якому є поняття приватної власності на землю. Купівля і продаж землі дозволені з 2005 р. (проте земля і зараз перебуває поза межами ринкового обігу).

Основні напрями зовнішньої політики в Україні. 1)участь в України в діяльності міжнародних організацій :1992-Україна стає членом міжнародного валютного фонду; 1995р – членом ради Європи; 2000р- Україна не постійний член ради безпеки ООН; 2004р- угоди про єдиний економічний простір.2) ядерне роззброєння: 1994-приєднання України до договору про не розповсюдження ядерної зброї; 1996р – вивезення ядерних боєголовок з території України.3) співпраця з ЄС.4) співпраця з НАТО: 1997- підписання «Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО.5)налагодження відносин з державами СНД: 1997 р – підписання договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Завершився процес територіального розмежування між державами. 6) Переговори з питань державного кордону з Росією, Польщею, Молдовою, Румунією, Білоруссю.7) співпраця з різними державами світу. 8)2008р СОТ