- •1.Передісторія України:археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України: Кіммерійці. Скіфи. Сармати.
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Стародавні слов’яни. Перші згадки, прабатьківщина та формування державності східних слов’ян.
- •6. Велике переселення народів (IV-VII ст.)
- •7. Перші слов’янскі державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янскі союзи племен: їх розселення та об’єднання навколо Києва.
- •9. Теорії походження Київської Русі
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрями і форми зовнішньої політики кр та її наслідки.
- •12. Політичний устрій Київської Русі (х-хііі ст.).
- •13. Утвердження християнства в Київської Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий Степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства у 1132-1240 рр.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини і наслідки.
- •19.Входження українських земель до Великого князівства Литовського
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21.Польсько-литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Берестейська Церковна унія: зміст та наслідки.
- •23.Винекнення та еволюція Українського козацтва ( до сер.XVII ст..)
- •24. Запорозька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація.
- •25.Козацько-селянські повстання кінця 16 – першій половині 17 століття.
- •26.Причини національно визвольної війни 1648-1657рр.
- •27.Зовнішня політика гетьмана б. Хмельницького.
- •28. Національно-визвольна вільна українського народу під проводом б. Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава (хvii – поч. XVIII) політико-адміністративний устрій, соціальна структура суспільства.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
- •31. Руїни:причини,суть,наслідки.
- •32.Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.
- •33.Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі(друга половина 17-18ст)
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI - перш пол XVII ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І.Мазепа.
- •36. "Бендерська конституція" та "Вивід прав України" п.Орлика: політико-правові новації.
- •37. "Українська політика" Петра і та його наступників.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля запорозького козацтва.
- •39. Гетьманщина в середині XVIII ст. Реформи гетьмана Кирила Розумовського
- •40. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківський рух. (Соціальні та національні аспекти).
- •41. Геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. Та їх наслідки для України.
- •1775 Захоплення Австрією Буковини.
- •42. Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух (кінець XVIII - поч. XIX ст.).
- •43.Національне відродження у Наддніпрянській Україні в XIX ст.: причини та основні етапи.
- •44.Кирило-Мефодіївське братство: ідеологія та програмні засади.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у XIX ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •46. Політика російського самодержавства в царині національно-культурного життя України (XIX ст.).
- •47. Національно-культурне та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях в XIX ст.
- •48. Феномен Тараса Шевченка.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху на рубежі XIX-XX ст. Перші українські політичні партії.
- •50. Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •51. І-іу Універсали Центральної Ради: еволюція українського державотворення.
- •52.Зовнішня політика Центральної Ради. Брест – Литовський мирний договір.
- •53. Українська держава часів гетьманату п. Скоропадського: державно-політичний устрій та соціально – економічна політика.
- •55.Культурно-осітня робота Центральної Ради й Гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика директорії унр.
- •57.Боротьба за українську державність1917- 1920рр.Уроки иа наслідки.
- •58. Формування радянської державності в україні (1917-1920 рр.)
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 20-х років
- •60. Входження Радянської України до срср проблеми політичної правосуб'єктності.
- •61. Україна в умовах неПу.
- •62. Національно-культурне відродження в Україні 1920-х років.
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр, та їх наслідки для України.
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і – 1930-і рр.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920 – 1930-х рр., її особливості.
- •66. Колективізація Українського села, її особливості, методи здійснення, соціальні та демографічні наслідки.
- •67. Причини та наслідки голодомору в Україні (1932-1933рр).
- •68. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище української історії: теорія та політика (20-30-ті рр. Хх ст.).
- •69. Возз’єднання українських земель та «радянізація» західноукраїнських земель (1939-1951 рр. ХХст.).
- •70. Українське питання напередодні та на початку 2-ої світової війни.
- •71. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору на окупованій території.
- •72. Оун-упа в роки Другої світової війни та в повоєнний період.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75. Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.
- •76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср в повоєнний період (1945-1955).
- •78. Дисидентський рух в Україні 1960-1980-х рр. Гельсінська група.
- •79.Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970-початок 80-х рр.
- •80.Україна в умовах демократизації радянського суспільства (1985-1991).
- •81. «Перебудовчий курс» м.Горбачова в Україні.
- •2 Етап усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.).
- •86. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні після проголошення незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85.Конституція України та її історичне значення.
- •87.Розвиток парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Міжнаціональні відносини на українських теренах
- •89. Геополітичне місце України в сучасному світі
- •90. Культурні здобутки 1991-2013 рр.
35. Україна в умовах Північної війни. І.Мазепа.
Для здобуття виходу до Балтійського моря Петро І 19 серпня 1700 р. почав проти Швеції війну, що дістала назву Північної, його союзником став польський король Август і датський король. Цар Петро І враховував лише інтереси Росії і вимагав від України для війни все більше матеріальних і людських ресурсів. За розпорядженням царя українські козаки воювали проти шведів далеко поза межами України. ВУкраїні збільшувалися податки і збори, також розташовувалося багато московських військ, які грабували і гнобили населення.
Воєнні дії почалися в 1700 р. між Швецією і Данією та королем Августом II. Незабаром датські війська зазнали поразки, і Данія уклала мир з Швецією (7 серпня 1700 р.). Потім у війну вступила Росія. Але погано озброєне і непідготовлене російське військо 19 листопада 1700 р. під Нарвою було вщент розгромлено шведами. У 1701—1704 рр., коли Карл XII зосередив свою головну увагу на воєнних діях у Польщі і Саксонії, російські війська провели в Прибалтиці ряд успішних боїв, у ході яких було відвойовано гирло Неви й здобуто вихід до Балтійського моря. У 1703 р. були взяті Нотебург і Нінїєншанц, де було збудовано Петропавловську фортецю—майбутній Санкт-Петербург, а в 1704 р.— Дерпт і Нарву.
У багатьох з цих боїв активну участь брали українські козацькі полки. Важливим був похід українських військ під проводом Мазепи (40 тис. чол.) на Правобережну Україну в 1704 р. на підтримку Петра І. Цей похід дав можливість Мазепі зайняти Правобережну Україну, зокрема Київщину і Волинь. Висланий Мазепою вперед 17-тисячний загін під командою полковників Апостола й Мировича разом з військами Августа воював проти шведів у Познані, брали участь у взятті Варшави. У 1705 р. козацька армія Мазепи зайняла Галичину і дійшла до Сандомира. У 1706 р. вони вели бої в Білорусі. Але шведські війська захопили майже всю Польщу, вдерлися у Саксонію. Війська Августа II капітулювали, і 24 вересня 1706 р. він уклав з Карлом XII в м. Альтрандштадті сепаратний мирний договір. Польща ставала васалом Швеції. Наприкінці 1706 — на початку 1707 рр. на західноукраїнських землях було зосереджено значні сили російських військ і українських козаків. Ставало дедалі ясніше, що цар Петро І розглядає Україну як свою вотчину і розпоряджається нею за своїм розсудом. У величезному тягарі і руйнуванні України народні маси звинувачували передусім правлячу верхівку — старшин й гетьмана Мазепу.
Здобувши перемогу в Польщі, внаслідок якої королем її поставили Станіслава Лещинського, Карл XII вирішив повернути основні сили проти Росії. Влітку 1708 р. на чолі 50-тисячної армії він вирушив на Москву. Російська армія, не даючи вирішального бою, безперервно громила окремі загони шведів. Населення втікало з міст і сіл, виводило худобу, ховало й знищувало провіант і фураж, створювало завали на шляхах, руйнувало мости, розгортало партизанську війну. Карл XII, натрапивши на опір народних мас і російських військ повернув на південь і 21 вересня 1708 р. шведські війська вступили на територію Лівобережної України і почали повільно заглиблюватися в її межі. Однією з причин, що зумовили спрямування Карлом XII своїх військ в Україну, був перехід гетьмана Мазепи та його найближчих прихильників на бік шведів.
На початку 1708 р. Мазепа і Лещинський, що в той час був королем польським, уклали угоду, за якою Україна як велике князівство мала входити до складу Польщі. У 1708 р. між Мазепою і Карлом XII договір був укладений за яким король зобов'язувався обороняти Україну. Князь (гетьман) і стани зберігали всі права, Іван Мазепа визнавався довічним законним гетьманом України, а після його смерті стани (Генеральна рада) мали право обрати нового гетьмана. Король шведський не мав права присвоювати собі герб і титул князя України. Для забезпечення договору Мазепа погоджувався на весь час, поки триватиме ця війна передати шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч. 24 жовтня 1708 р. Мазепа з невеликим загоном козаків та групою старшини покинув Батурин, перейшов на правий берег Десни і через кілька днів прибув до табору шведських військ біля м. Макошина. Замість десятків тисяч козаків з Мазепою до шведського табору прибули лише приблизно 2 тис. чоловік та невелика купка старшин, з яких через короткий час чимало повернулися до своїх полків.
28 жовтня 1708 р. у своєму маніфесті до українського народу Петро І, повідомляючи про перехід Мазепи в табір Карла, закликав рішуче виступити проти шведських інтервентів. Батурин — гетьманська резиденція, де знаходилося багато гармат і військових припасів, які могли бути використані шведами, в ніч на 2 листопада був Меншиковим узятий і спалений. Генеральна рада у Глухові 6 листопада 1708 р., проголосила зміщення Мазепи з посади гетьмана. Духівництво прокляло і навічно піддало Мазепу анафемі. Гетьманом з волі царя був обраний полковник Іван Скоропадський (1708— 1722). За наказом царя гетьманську резиденцію з м. Батурина перенесли до м. Глухова. Укр населення піднялися на партизанську боротьбу проти шведських військ, разом з російськими військами і козаками героїчно захищали міста й села, виловлювали й знищували шведських солдатів, вели розвідку на користь російських військ. Але незважаючи на те за наказами Петра І були проведені в ряді українських міст каральні акції. Виконуючи наказ Петра І загони царських військ під командуванням Меншикова влаштували в гетьманській резиденції криваву оргію. Повного розорення і знущань зазнали й мирні жителі інших міст і сіл.
Опинившись в дуже скрутному становищі, Карл XII і Мазепа всіма силами намагалися залучити на свій бік Запорізьку Січ, щоб заручитися її допомогою і поліпшити відносини з Кримським ханством. Кошовий отаман Кость Гордієнко з загоном близько 1000 козаків 26 березня 1709 р. прибув у табір Мазепи в Диканьку. І хоч основна маса козаків, що залишилась у Запоріжжі, вороже поставилася до мазепинців, Петро І віддав наказ про зруйнування Запорізької Січі (14 травня 1709 р).
Навесні 1709 р. Карл ІІ вирішив оволодіти містом Полтавою, яке мало велике стратегічне значення Крім того, в Полтаві зберігалася значна кількість провіанту, фуражу й одягу, конче необхідних шведським військам. У Полтаві стояв гарнізон чисельністю 4200 чол. Керував обороною полковник О. Келін. З кінця квітня до 27 червня, захисники Полтави витримували облогу 15-тисячного шведського війська, відбиваючи його численні штурми і влаштовуючи вилазки, під час яких шведи зазнавали великих втрат. Вирішальний бій почався о 9-й годині ранку 27 червня 1709. Лави російських і шведських військ пішли одні одним назустріч, і спалахнув гарячий, запеклий бій. Могутнім натиском російські солдати та українські козаки посіяли паніку серед шведських військ. Вони почали втікати. За дві години могутня раніше шведська армія була вщент розгромлена: понад 9 тис. чол. було вбито, близько 3 тис. взято в полон. Рештки шведської армії — 16 тис .чол. швидко втікали до Дніпра, але біля Перевалочної ЗО червня їх оточили кіннота Меншикова й козаки Палія. Лише Карлу и Мазепі з невеликим загоном вдалося переправитися через Дніпро і втекти до турецьких володінь. Решта шведів на чолі з Левенгауптом капітулювала. Лівобережна Україна була очищена від шведських військ. Полтавська битва стала переломним моментом у всій Північній війні.