63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр, та їх наслідки для України.

Відмова від нової економічної політики означала серйозний поворот насамперед у внутрішній політиці більшовиків. Вони обирають політику соціального штурму (-індустріалізація; -колективізація: -культурна революція),яка мала принести успіх сталінському курсу "великого перелому". Ставилося за мету забезпечити переважний і першочерговий розвиток галузей групи А (паливної, енергетичної, хімічної, машинобудівної та ін.). Це дало б змогу перетворити СРСР на могутню індустріальну державу з великим військово-промисловим потенціалом. Грудень 1925р. – 14 зїзд на індустріалізацію (забезпечення економічної самостійності ;створення металургійної техніки – бази для індустр. с/г,промисловості). Труднощі : надшвидкі темпи індуст.; не вистачає кваліфікованих кадрів і обладнання; не вистачає грошей; велики території і відсутність інфраструктури. Проголошено курс на перекачування грошей з с/г шляхом підвищення податків для селян. 1,2 П’ятирічка (1928-1933р.; 33р.-37) Україна отримала велику кількість капіталовкладень, бо вона повинна була стати базою для проведення індустріалізації. Для неї були заплановані особливо високі темпи розвитку важкої індустрії. Зокрема, завдання з видобутку вугілля підвищили з 27 до 80 млн тонн, а план виплавки чавуну в Україні — з 2400 до 6600 тис. тонн . Поряд з цим «пролетарська» держава безсоромно експлуатувала робітничий клас, насамперед методами примусу та залякування. Експлуатувалися й щирий ентузіазм трудящих, їхня довіра до влади, віра у «світле майбутнє». Матеріальні стимули, які наочно продемонстрували свої переваги в період НЕП, були замінені моральними, політико-ідеологічними. Учасниками сталінської програми соціалістичної індустріалізації стали й мільйони репресованих «ворогів народу». Нещадно експлуатувалося і село.

Що стосується технічної політики, то вона полягала у створенні підприємств-монополістів, продукція яких призначалася для потреб великих регіонів, зокрема Центральної Росії. Були збудовані «Запоріжсталь», «Азов-сталь», Дніпрогес, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний заводи тощо. Змінилося співвідношення між промисловістю та сільським господарством у загальній структурі економіки. Різко скоротилися усі види приватного підприємництва. Ліквідувалися іноземні концесії. Утверджувалася планова адміністративно-командна система. Наслідок щодо України, то її трудящі, які добровільно чи примусово несли на собі тягар індустріалізації, то вони просто не відчули її результатів. Та й не дивно: майже три чверті промислової продукції, виробленої українськими підприємствами, йшло у загальносоюзний фонд.

Іншою складовою сталінського курсу була так звана соціалістична колективізація сільського господарства. Цей напрям був визначений у 1927 р. на XV з'їзді ВКП(б). На початку 1928 р. Сталін та його оточення внесли в рішення з'їзду корективи, суть яких полягала в іще більшому обмеженні елементів ринку, що залишилися від НЕП, у насильницькій ліквідації всіх форм сільськогосподарської кооперації, а також «куркульства як класу». Єдиною формою організації виробництва на селі мали стати колгоспи й радгоспи. Все це мало здійснитися за три-чотири роки. Тих, хто виступив проти «лінії партії», оголосили «ворогами народу» і репресували (М. Бухаріна, М. Рикова, О. Томського та ін.). З цих же причин сталася й розправа над видатними вченими-аграрниками О. Чаяновим, К. Кондратьєвим та ін. Забираючи майже все, селян силоміць заганяли до колгоспів, а незгодних репресували. Фактично йшлося про розселянювання українських хліборобів. Частина з них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців з села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не поверталися додому.

Інша складова соціального штурму,культура. Багато було репресовано інтелігенції,науковців,інших діячів. Відбулося винищення духовного життя. Але більшовики розуміли,що потрібні освічені кадри,тому рівень писемності та кількість навчальних закладів зріс.

В цей час Сталін активно укріплює свою владу. У січні 1928 р. під час поїздки до Сибіру він закликав до надзвичайних заходів у справі хлібозаготівлі і боротьби проти куркулів. Того ж року газети повідомили про викриття в Шахтинському окрузі Донбасу "шкідницької" організації, що нібито займалася економічною контрреволюцією. Шахтинська справа разом з так званим опором хлібозаготівлі допомогли Сталіну проголосити, що з просуванням до соціалізму опір ворогів радянської влади зростатиме. А якщо так, то і репресії необхідні. Отже, було знайдено обґрунтування взаємозв'язку надзвичайних заходів в економічній і політичній сферах. Сталін активізував боротьбу проти опозиції в партії. Троцький і його прихильники були виселені до Середньої Азії. Авторитет вождя настільки зріс, що у 1929 р. він прихильно дозволив всенародно відсвяткувати своє 50-річчя і вітати себе як вождя світового пролетаріату.