4. Ефективність використання факторів виробництва

Економічне зростання неможливе без забезпечення високої ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва і витрат. Розрізняють економічну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність (Е) виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату за наступною формулою:

(7.9)

де – матеріально-грошові затрати; П – вартість продукту.

Найбільш узагальнюючим оціночним показником роботи підприємства, що харак­теризує рівень господарювання, використання живої та уречевленої праці, є прибуток. Він зростає або зменшується залежно від ефективності виробництва.

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції. Продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні її визначають як кількість виробленого валового національного продукту на одного зайнятого у матеріальному та нематеріальному виробництві.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

(7.10)

де В – виробіток; Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.

Трудомісткість (Т_р) – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:

(7.11)

Ефективність використання основних виробничих фондів (основного капіталу) характеризує фондовіддача (Ф_в) – випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів. Вона визначається за формулою:

(7.12)

де В_п – річний обсяг товарної (чистої) продукції, ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зворотний показник являє собою фондомісткість (Ф_м), яка показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції:

(7.13)

Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, і енергії, металів) виражається показником матеріаломісткості продукції (М_в). Він показує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції в грошовому виразі:

(7.14)

де М_в – матеріальні витрати.

Найвища економічна ефективність виробництва має місце тоді, коли водночас зростає продуктивність праці, підвищується фондовіддача і знижується матеріаломісткість продукції. Тому кожне суспільство намагається діяти саме в цьому напрямі.

Соціальна ефективність виробництва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне виробництво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу.

Між економічною та соціальною ефективністю існує певний взаємозв'язок. Так, із зростанням економічної ефективності збільшується можливість суспільства у вирішенні соціальних завдань.