4. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація

Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набу­вають конкретної форми інтересів.

Інтерес (від лат. interesse – мати важливе зна­чення) – форма вияву потреби, усвідомлення праг­нення людини до задоволення її.

Особливості економічних інтересів:

а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні самі економічні відносини;

б) вони є матеріальними.

Суб'єкти економічних інтересів: окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів – економічні блага (то­вари, послуги, інформація тощо).

Рис.3.3. Взаємозв'язок потреб та інтересів

Класифікація економічних інтересів.

За суб'єктами:

• особисті;

• колективні, групові;

• суспільні.

За нагальністю, важливістю:

• головні, першочергові;

• другорядні.

За часовою ознакою:

- поточні;

- перспективні.

За об'єктами:

• майнові;

• фінансові;

• інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення:

• дійсні;

• уявні.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

• економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існу­ючих цін та доходів;

• економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення кон­курентоспроможності продукції;

• економічні інтереси держави спрямовані на реалі­зацію потреб суспільства в цілому.

Командно-адміністративна економіка визнає жорстку субординацію економічних інтересів (рис. 3.4) на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється з суспільним та протиставляється колек­тивним і особистим інтересам.

Рис. 3.4. Ієрархія інтересів економічних суб'єктів у команд­но-адміністративній системі

При цьому субординація і підпорядкування інтересів забезпечується централізованим директивним плануван­ням та ідеологічною пропагандою.

У сучасній ринковій економіці домінує особистий інте­рес споживача (рис. 3.5). Суспільство приходить до розуміння, що не субординація, а координація інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.

Рис. 3.5. Координація інтересів економічних суб'єктів у рин­ковій економіці

Таким чином, економічні інтереси стають могутньою рушійною силою соці­ально-економічного прогресу, коли оптимально поєднуються осо­бисті (у тому числі приватні), колективні та суспільні інтереси. Таке поєднання необхідне на рівні окремого підприємства, галузі та держави.

5. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу

Рушійні сили економічного розвитку — взаємодія потреб та інтересів економічних суб'єктів (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Сутність і зв’язок понять “інтерес" і "мотив”

Потреби у свідомості людини перетворюються на інте­рес або мотив спонукальної цільової дії. Спонукання економічних суб'єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, част­кового задоволення або незадоволення потреби, утворюю­чи, таким чином, логічний ланцюжок активної діяльності

Рис. 3.7. Потреби та інтереси як джерело активності еконо­мічних суб'єктів

Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживан­ня, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економіч­ного розвитку.