2. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва

Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає в тому, що матері­альні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що необхідні для задово­лення цих потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільно­го розвитку – закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов'я­зані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-еко­номічної ефективності.

На індивідуальному рівні дія закону виявляється в тому, що кожна людина, заінтересована, з одного боку, в максимальному задоволенні потреб, завжди намагається зберігати свою працю – раціонально розподілити її між різними видами діяльності, полегшити, зробити ефективнішою за допомогою різних засобів праці, економно використовувати предмети праці, а з іншого, – забезпечити раціональне обмеження потреб жорстку черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату і ви­трат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньо­му господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом.

(3.1)

де Е – соціально-економічна ефективність;

U_с, U_е – соціальний та економічний ефекти;

Т – суспільний робочий час.

Зростання ефективності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить вираження у за­безпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, поля­гає в тому, що скорочення часу для задоволення одних потреб дає суспільству еконо­мічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи по­требу у вільному часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку.

3. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту

Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що:

1. задоволення потреб характеризує природну спрямованість виробництва в будь-якому суспільстві;

2. потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих;

3. рівень розвитку потреб, їх багатство, різноманітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (розвинена людина має багаті, різноманітні потреби).

Розвиток змісту і характеру праці та виробництва обумовлює розвиток, збагачення потреб, створює людину, що здатна працювати по-новому і сприймати нові продукти виробництва. Цей процес подано на схемі, наведеній на рис. 3.2.

^{Рис. 3.2. Взаємозв’язок змін змісту праці та потреб}

Потреби є безмежними за своєю суттю. Безмежність їх має різні форми прояву, а саме:

1. потреби постійно відтворюються (не можна, поївши, задовольнити потребу в їжі раз і назавжди);

2. розвиток суспіль­ства і виробництва породжує все нові й нові потреби;

3. не має меж процес удосконалення структури потреб, їх облагородження, як не має меж і процес удоскона­лення людської особистості.

Правило, за яким можна оптимізувати задоволення потреб, полягає в такому розподілі грошового доходу споживача, за якого останній, наприклад, долар, витрачений на придбання кожного виду продукту, приносив би однакову додаткову (граничну) корисність (другий закон Госсена*), або

Через виведення закону спадної граничної корисності намагаються пояснити, чому споживачі купують одні і не купують інші товари, чому різні товари вони купу­ють у різній кількості. При цьому дійсно важливим є те, що на підставі зв'язку між суб'єктивною оцінкою певного споживчого блага та ступенем задоволення потреби в ньому можна передбачити момент насичення ринку певним споживчим благом і прогнозувати переключення попиту на інші споживчі блага.