vnutrishni_hvorobi_posibnik

СИМПТОМАТИЧНА (СИНДРОМНА ТЕРАПІЯ)

Купирування інтоксикаційного психозу досягається введенням транквілізаторів ( се( дуксен, сибазон, реланіум) та нейролептиків ( дроперідол, аміназин, галоперідол тощо).

При судомному синдромі слід спочатку відновити прохідність дихальних шляхів, а по( тім ввести довенно 2(4 мл ), 5% розчину седуксену ( диазепам). Синдром гіпертермії централь( ного типу купується введенням літичної суміші ( 1 мл аміназину + 2 мл дипразину+ 10 мл 10% р(ну пірамідону.

При аспираційно9обтураційній формі порушення дихання, яка супроводжується салі( вацією та бронхорєєю, підшкірно вводять 1 мл 0, 1% р(ну атропіну , часто неодноразово.

При асфіксії , яка викликана опіком ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів зі набряком гортані, що спостерігається при отруєнні припікаючими отрутами, необхідна екс( трена нижня трахеостомія.

При центральній( неврогенній) формі порушення дихання показано штучне дихання після інтубації. При легеневій формі порушення дихання (аспірацій ний синдром) , що зв’язаний зі розвитком трахеобронхіту та пневмонії проводять лікувальну трахеобронхос( копію.

Увсіх випадках тяжких отруєнь зі порушенням ФЗД показана рання антибіотикотера( пія. Спочатку вводять понад 10 млн. ЕД пеніциліну, а потім використовують інші антибіо( тики широкого спектру в поєднанні зі кортикостероідними гормонами.

Утоксикогенній фазі отруєння лікування порушень функцій серцево(судинної систе( ми полягає в ліквідації розвинутого екзотоксичного шоку. Для відновлення ОЦК і норма( лізації АТ та ЦВТ показана

інфузійна терапія: масивне внутрішньовенне крапельне введення реополюглікіну, нео( гемоде(за, та серцевих глікозидів.

Метаболічний ацидоз купирують крапельним введенням 4% р(ну гідрокарбонату нат( рію (400мл).

Підтримуюча терапія має рішуче значення. Потрібно забезпечити прохідність дихаль( них шляхів та адекватну вентиляцію легенів. Може потребуватися інтубація трахеї.

Отруєння жиророзчинними отрутами потребує поєднанного застосовування ГС та ПД, а якшо було тривале всмоктування отрути в шлунково(кишковий тракт, то додатково ще КЛ.

ГОСТРІ ОТРУЄННЯ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Отруйні речовини (ОР) паралітичної дії становлять собою ефіри фосфорної кислоти, у зв’язку з чим їх часто називають фосфорорганічними сполуками або речовинами (ФОС або ФОР). Це найтоксичніші з усіх відомих ОР. До них належать зарин, зоман, Vi(гази, а та( кож інсектициди (хлорофос, дихлофос, карбофос, метафос, тіофос і ін. ).

Шлях проникнення в організм — інгаляційний (приводить до смерті протягом декіль( кох хвилин), через шкірні покрови, слизові оболонки.

В основі токсичної дїї ФОР лежить інактивацяї ними холінестерази — ферменту, гідро( лізуючого ацетилхолін, що розпадається при цьому на холін і оцетову кислоту. У результа( ті отруєння ФОР ацетилхолін накопичується в надлишку в місцях його утворення, що ве( де до перезбудження холінергічних систем. Через безпосередній вплив ФОР на холінесте( разу їх називають антихолінестеразними речовинами, або парасимпатоміметиками, оскіль( ки в картині їхньої дії чітко виступають симптоми переподразнення холінергичної системи, основну частину якої складає парасимпатична нервова система.

При отруєнні фосфорорганічними інсектицидами, особливостями токсичного ефекту є швидкий (протягом 6 годин) розвиток токсичної коми, що обумовлює летальний результат. Протягом усього гострого періоду отруєння виявляється зв’язок з різними проявами ГДН. Так, у перші 12 годин від моменту отруєння смерть обумовлена більшою міроюі вираженою бронхореєю. Трохи пізніше досягає максимум розвитку нікотиноподібний ефект і починає розвиватися ДН через зниження респіраторної активності легень унаслідок гіпертонусу чи паралічу дихальної мускулатури.

Ця причина ГДН виявляє зв’язок із настанням смерті до кінця гострого періоду, а почи( наючи з 4ої доби інтоксикації провідна роль у формуванні критичного стану належить уск( ладненням — ателектазам і пневмонії.

Специфічним саме для отруєнь ФОР є рецидив інтоксикації, їхня здатність кумулю( ватися в організмі. Найбільше ймовірне його виникнення на 4й день. Розгорнута картина ток( сичної гепатопатії зустрічається при отруєннях ФОР не часто. Однак у випадку її виникнен( ня вона також помітно впливає на результат.

При легкій формі отруєння відзначається така послідовність симптомів: головний біль, загальна слабкість, запаморочення, нудота; через 1(2 години ці явища підсилюються, з’яв( ляється блювання, болі в животі, порушення зору.

Об’єктивно: загальний стан задовільний, порушень психіки не виявляється, слизові оболонки і шкірні покриви бліді. Пульс м’який, ритмічний, уповільнений, ЧСС менш 60 за 1 хвилину (брадикардія), нерізка гіпотонія, тони серця приглушені. Нерізка задишка, у ле( генях одиничні хрипи. Язик обкладений, живіт м’який, хболючий при пальпації в надчерев’ї.

Отруєння ФОС (інсектицидами середньої тяжкості характеризується збільшенням описаної клінічної картини, приєднуються сплутаність свідомості, судоми і фібрилярні пос( микування м’язів обличчя, шиї, грудних м’язів. Дихання різко частішає, зіниці звужені, пульс ниткоподібний, тахікардія і гіпертонія. Надалі розвивається гостра ССН.

Якщо не вдатися до адекватної невідкладної допомоги, у потерпілого розвивається наб( ряк легень (рино(, бронхорея). Перебіг тривалий, поліпшення загального стану при правиль( ному лікуванні настає на 10 добу.

При тяжкій формі отруєння ФОС — інсектицидами спостерігається така закономір( ність розвитку клінічної картини інтоксикації: через 1(2 години після проникнення великої кількості отрути в організм з’являються гострий головний біль, запаморочення, порушення зору, сильна втома, загальна слабкість, нудота, блювання, болі в животі, понос, спостерігаєть( ся втрата свідомості. Об’єктивним дослідженням у потерпілих виявляються тонічні і клоніч( ні судоми, що згодом переходять у міофібрилярні посмикування окремих м’язових груп, су( доми в гомілкових м’язах. Зіниці різко звужені і не реагують на світло. З’являються акроці( аноз, різка гіперсалівація. Хворий покритий холодним потом, риси обличчя загострені, голос хрипкий, тихий, спостерігаються також ознаки вираженого кисневого голодування. Надалі розвивається гостра серцево(судинна недостатність, настає набряк легень і хворий гине.

Діагностика отруєнь ФОС ґрунтується на клінічній картині інтоксикації з урахуван( ням анамнезу, обставин отруєння. Найбільш достовірними ознаками ураження ФОС вар( то вважати:

1)при інгаляційному впливі — міоз, спазм акомодації, бронхоспазм, салівація, гипергід( роз, фибриляція окремих м’язових груп і судомний синдром;

2)при ураженніі через шкіру: м’язові посмикування на місці аплікації отрути, судоми

іпаралічі;

3)при оральному ураженні — повторне блювання, часте рідке випорожнення, болі в епігастрії, вологість шкіри, міоз, м’язові фібриляції, судоми.

Лабораторне дослідження крові на активність холінестерази підтверджує діагноз: засто( совується експрес метод Горцвальд(Штунфа.

Диференційна діагностика отруєння ФОС проводиться з тими отруєннями, за яких наявний судомний синдром. Але при отруєнні ціанідами , іпритом немає міофібриляцій, а замість міозу — екзофтальм і мідріаз.

ЕТАПНЕ ЛІКУВАННЯ (невідкладна допомога)

Перша медична допомога відіграє вирішальну роль у порятунку життя при отруєнні ФОС. Вона полягає в таких заходах:

—натягти протигаз;

—увести антидот шприць(тюбиком;

—обробити заражені ділянки шкіри рідиною ІПП;

—провести ШВЛ за показаннями;

—винести потерпілого з зони зараження. Долікарняна допомога доповнює всі ці заходи, а саме

—повторно ввести антидот за показаннями;

—часткова санітарна обробка (ЧСО) умістом ІПП чи груповим засобом дегазації;

—при зупинці дихання — ШВЛ;

Перша лікарська допомога така:

—проведення заходів щодо усунення десорбції ФОС з одягу;

—часткова санобробка, зміна одягу;

—очищення носоглотки і порожнини рота від слизу і блювотних мас;

—введення антидотів (холінолітиків і реактиваторів холінестерази) в оптимальних дозах;

—стимуляція серцево(судинної системи і дихання;

—уведення протисудомних засобів за показаннями;

—киснетерапія;

—ШВЛ за показниками (при вираженій ГДН).

Кваліфікована медична допомога містить у собі такі невідкладні заходи:

—повторне введення атропіну сульфату 0, 1 % р(н по 2(5 мл в/м чи в/в з інтервалами, що дозволяють зберегти ознаки переатропінізації. Курсова доза атропіну 40(60 мл і більше;

—повторне ведення реактиваторів холінестерази до 3 лікувальних доз/добу протягом 2 доби;

—при рецидивах судом — протисудомний (фенобарбітал 5 % розчин 5 мл, седуксен 0, 5

%р(н 2 мл).

Літичні суміші (аминазин та ін. похідні фенотіазину) небезпечні через виражений гіпо( тензивний ефект !

При ГДН проведення реанімаційних заходів (аспірація слизу з порожнини рота — від( новлення прохідності дихальних шляхів, інтубація трахеї, апаратна ШВЛ в автоматичному режимі), оксігенотерапія;

Запобігання попередження розладів кровообігу: введення аналептиків, адреномимети( ків, за показаннями серцеві глікозиди; у випадкаїх розвитку колапсу: адреноміметики, інфу( зійна терапія, а при загрозі набряку мозку: діуретики, осмотерапія. Уведення антибіотиків для запобігання пневмонії. Симптоматична терапія — протибольова й ін.

ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄННЯ ХЛОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ (ХОС)

Усі ХОС добре розчиняються в ліпідах — тому накопичуються в нервових клітках і па( ренхіматозних органах, блокуючи дихальні ферменти.

Клініка залежить від шляху проникнення отрути в організм. ХОС викликають симпто( ми алергії: ангіоневротичний набряк Квінке, геморагічний васкуліт, агранулоцитоз, астма( тичний бронхіт, алергійний дерматит, токсико(алергійний гепатит. Загальнотоксичний син( дром виявляється тахікардією, зниженням АТ, задишкою, ціанозом, жовтяницею. Хворих тур( бують слабість, розбитість, головний біль, біль у ногах і руках, тремор, нестійка хода, судо( ми, мимовільні фізиологічні відправлення. Порушується слух і зір, у важких випадках — па( ралічі і кома.

Клініка отруєння хлорорганічними інсектицидами однотипна. Основні симптоми: від( почуття втоми і розбитості, головні болі, запаморочення, серцебиття, втрата апетиту, диспеп( тичні явища (нудота, блювання), біль в животі, тяжкі ураження печінки і нирок (анурія), під( вищення температури, озноб, сильна нічна нудота, загруднинні болі, лякливість, сльозото( чивість. При огляді виявляється блідість обличчя, загальна млявість, м’язове тремтіння, опік шкіри, судоми.

У тяжких випадках отруєння спостерігається ураження центральної нервової системи, що характеризується підвищеною збудливістю, зниженням глибоких рефлексів кінцівок, ут( ратою чутливості, м’язовою слабістю і тремтінням, що закінчується нападами судом, спас( тичними і млявими паралічами. Хода невпевнена, хитка. Діяльність серця і дихання пору( шуються, пульс прискорений, з’являється піна з рота; рефлекси знижені, розлад зору, іноді настає коматозний стан. Гостре отруєння часто супроводжується збільшенням печінки, ущільненням і болісністю її. З боку крові спостерігається лейкоцитоз, прискорена ШОЕ, зни( ження відсотка гамма(глобуліну, підвищення розпаду еритроцитів, зрушення лейкоцитар( ної формули вправо, гіперглікемія з наступною гіпоглікемією гіпокальціемією. У сечі з’яв( ляються білок, еритроцити, зернисті циліндри. .

Перша допомога аналогічна допомозі при отруєнні ФОС, специфічних антидотів немає. Після промивання шлунка всередину— суміш ТУМ . Через 15 хвилин — сольове проносне.

ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄНЬ РЕЧОВИНАМИ ЗАДУШЛИВОЇ ДІЇ

Найбільш відомими ОР задушливої дії є фосген (СG), дифосген (ДР) і хлорпікрин, окис(

ли азоту, сірководень.

Шлях проникнення в організм тільки інгаляційний.

У клінічній картині розрізняють легкий, середній і тяжкий ступінь.

Тяжкий ступінь характеризується розвиток таких симптомів: спочатку виникає різь в очах, подразнення в горлі, стиснення в грудях, кашель, запаморочення — це рефлекторна стадія.

Після видалення з зони всі ознаки зникають і настає прихована стадія— період (1(3 го( дини). При цьому пульс рідкий, лабільний, АТ тестійке, дихання часте, зменшується кіль( кість гемоглобіну і еритроцитів внаслідок розрідження крові.

Потім розвивається стадія набряку легень: наростає загальна слабкість, задишка, ка( шель Із рясним пінистим мокротинням, ціанозом шкіри і слизуватих. У легенях — звучні дріб( нопузирчаті хрипи. Температура тіла підвищується.

Укрові: збільшення гемоглобіну до 160 г/л, еритроцитів понад 6·1012/л, зростає в’язкість

ізгортання, нейтрофільний лейкоцитоз зі зрушенням уліво, прискорення ШОЕ — так зва( на синя гіпоксія. Дихання клекотливе. Прогноз сумнівний. Набряк легень наростає до кін( ця 1(2ої доби, потім починається вирішальна стадія, на якій виявляються ускладнення і нас( лідки отруєння. Серед ускладнень відзначають тромбози судин (ДВЗ), що приводять до ін( фаркту легень, нирок, міокарда, гангрени кінцівок, клініці «гострого живота», абсцесу леге( ні чи пневмонії.

Після гострого періоду можуть визначаться віддалені наслідки: рецидивуючі бронхіти, астма, вегетодистонії.

При ураженні хлорпікрином характерне подразнення очей, дихальних шляхів, блюван( ня; прихований період відсутній. Набряк легень тяжкий, тому що в крові утворюється мет( гемоглобін, що збільшує гіпоксемію і знижується судинний тонус (нитрідна дія).

При ураженні окислами азоту поряд із задушливою дією відзначається і резорбтивний ефект. Він проявляється метгемоглобінемією і розширенням дрібних судин, нерідко рефлек( торна зупинка дихання, розвиток хімічного опіку легень у перші години, що розвивається з вираженої ГДН і закінчується летально.

Перша медична допомога:

— надягання протигаза; (противодимна суміш під маску;

(евакуація з зони лежачи, щадним способом; (за межами вогнища ураження — промивання очей, полоскання водою з фляги.

Долікарська допомога:

(спокій, зігрівання; (інгаляції кисню, противопінна терапія; (кофеїн внутрішньом’язово.

Перша лікарська допомога:

(кровопускання з подальшим уведенням глюкози і хлориду кальцію; (серцево(судинні засоби; (інгаляція кисню через пари спирту— противопінна терапія.

ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ (СО)

Механізм отруєння полягає в тому, що окис вуглецю (СО) міцно, хоча й оборотно, зв’язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін(СОНв). Таким чином, гемог(

лобін не може виконувати функцію постачання кисню і організм страждає від аноксії.

Провідні ознаки отруєння СО — ознаки поразки головного мозку. За ступенем тяжкос( ті отруєння поділяють на 4 форми: легку, середню, важку, блискавичну. Остання спостеріга( ється при вдиханні 15 мг/л і вище концентрацій СО. Свідомість губиться після декількох вди( хів, протягом декількох хвилин настає смерть від асфіксії — будь(яка допомога безперспек( тивна. Але такі випадки рідкі.

При поступовому розвитку отруєння першими ознаками є головний біль, м’язова сла( бість, різка задишка при найменшому напруженні, колапс, утрата свідомості. Нерідко ейфо( рія, шум у вухах, розлад зору, слуху, ністагм, нудота, блювання.

При отруєнні середньої важкості описані зміни більш виражені і постійні, обов’язково має місце кома — утрата свідомості з пригніченням рефлексів. При цьому подих, як прави( ло, не пригнічений, шкіра обличчя і слизові оболонки багрові, АТ знижений, колапс. Кома не глибока, продовжується кілька годин. Після закінчення коми свідомість порушена, сом( нолентний стан з порушенням пам’яті.

Для тяжкого отруєння характерною є стійка і тривала втрата свідомості з небезпечни( ми для життя порушеннями дихання: ослаблене, нечасте — Чейн(Стоксове дихан(ня. Замість м’язової слабості з’являється ригідність, можуть бути клоніко(тонічні судоми, за рахунок чо( го температура тіла неухильно підвищується до 39°С.

Періоди виходу з коми супроводжуються порушенням за типом гострого психозу з га( люцинаціями і маніакальним маренням. Характерний колір обличчя в перші години — чер( воний, через високий уміст карбокси(гемоглобіну. Тривалість утрати свідомості — неспри( ятлива ознака: смерть у комі через зупинку дихання.

Якщо хворий залишився живий, то в нього багато місяців залишаються наслідки у виг( ляді порушення мозкових функцій, наприклад, логічної пам’яті;, осередкові зміни мозку через крововиливи і тромбози, порушення трофіки, серцевої діяльності.

ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ:

якщо свідомость у хворого збережена— діагноз встановлюється на підставі анамне( зу й описаної клініки. При втраті свідомості гостре отруєння варто диференціювати з от( руєннями ціанідами, також отрутами, що пригнічують ЦНС (алкоголь, бензин, бензол, бар(

битурати, морфін і ін. ). Провідну роль усе9таки відіграє анамнез, зібраний в очевидців. Для отруєння ціанідами, бензином, алкоголем, бензолом характерний запах із рота.

При комі від інсульту характерне стійке підвищення АТ, звуження зіниць і асиметрія нев(

рологічних симптомів. Перша допомога:

—винести з зони, припинити надходження отрути.

—дати кисень у суміші з вуглекислим газом (карбоген). Останній не тільки стимулює подих, але і сприяє прискоренню розпаду карбоксигемоглобіну; киснетерапія і карбоген ко(

рисні лише в перші години після отруєнь і чим раніше почате лікування, тим кращий ефект!

—якщо можливо, швидка доставка в центр гіпербаротерапії.

—при колапсі: кордіамін 3(5 мл підшкірно, сульфокамфокаїн, кофеїн 10 % р(р по 1(3 мл; (при судомах і збудженні: бемегрид, аналептична суміш; коразол, камфора, кофеїн про(

типоказані. У цих випадках краще застосовувати тільки карбоген, ШВЛ, а для підвищен( ня судинного тонусу внутрішньовенна крапельна інфузія 0, 5(1 мл 0, 2 % розчину НАД у 500 мл 5 % р(ну глюкози;

(лід на голову, особливо при гарячці.

ОТРУЄННЯ ЕТІЛОВИМ СПИРТОМ

Прості алкогольні отруєння поділяють на легкі, середньої тяжкості, тяжкі і дуже тяж( кі. Найшвидше алкоголь усмоктується з напоїв із низьким умістом останнього (до 20 %), а також із теплих і насичених вуглекислотою (пиво, шампанське і суміші із содовою і мінераль( ною водою).

При вживанні міцних напоїв, особливо з дубильними речовинами (коньяк, джин), ус( моктування алкоголю затягується на кілька годин. Це варто враховувати при наданні допо( моги при тяжких отруєннях.

Диференційна діагностика. При дуже тяжкому сп’янінні хворий швидко впадає в гли9 боку кому, що мало відрізняється від інших ком. Обличчя спочатку гіперемійоване, потім блі9 де, шкіра холодна, липка, температура тіла знижена. Пульс спочатку прискорений, потім зрід9 жений. Зіниці зразу звужені, потім у глибокій комі розширені. Менінгеальні симптоми (ри9 гідність потилиці — симптом Кернига), синдром Бабинського, тонус м’язів різко знижений. Діурез збільшений, нерідко блювання, самовільне сечовипускання і дефека(ція.

Диференціювати алкогольну кому необхідно з отруєнням метиловим спиртом, інсультом, уремічною комою, отруєнням наркотиками. Запах алкоголю нічого не доводить, тому що мож( ливі сукупні ураження, інтенсивність запаху не пов’язана з величиною вжитої дози. При от( руєнні метиловим спиртом звичайно мається тризм, судомне скорочення потиличних, черев( них м’язів, чого немає при отруєнні етанолом. Після виходу з коми настають порушення зо( ру, аж до сліпоти. Інсульт найчастіше супроводжується параличем половини тіла (геміпа( рез, геміплегія) з відхиленням ока у бік і ністагмом. Кома при цьому більш глибока, настає раптово.

При уремії характерний запах аміаку з рота, зіниці звужуються до середніх розмірів, на очному дні — альбуміноуретичний ретиніт. Діурез відсутній чи малий, у сечі багато білка.

Тяжкість отруєння залежить від кількості, якості і швидкості вживання алкогольного на( пою, тобто від концентрації цієї отрути в крові. При легкій — уміст спирту в крові не більше 1, 5 %, середньої тяжкості — 1, 5(2, 5 %, при тяжкому отруєнні — 2, 5(3, 5 %, при дуже тяж( кому — 3, 5(6 %. Понад 6 % уміст алкоголю в крові смертельний.

Легке сп’яніння: Провідна ознака — ейфорія, порушення ходи (атаксія), координації ру( хів. Потім сонливість і глибокий сон. Ця стадія не вимагає лікування.

Середня тяжкість — усі явища виражені сильніше і сп’яніння закінчується наркозом — глибоким сном із утратою усіх видів чутливості, у т. ч. болючої і температурної. На цій ста( дії найбільш небезпечне переохолодження. Воно може бути вже при температурі повітря +12 С, температура тіла знижується до 32 °С. Пульс рідшає до 28(52 за хвилину, частота дихан( ня — до 10 за хвилину. Подальше охолодження веде до коми, а потім розвитку судомного син( дрому з руховими порушеннями.

МОРФІННА КОМА

Характерна різким звуженням зіниці до розмірів «шпилькової голівки» (кошаче око), рідким подихом типу Чейн(Стокса, збереженими живими сухожильними рефлексами, запо( рами. Провідними ознаками для диференціальної діагностики в тяжких випадках є кількіс( не визначення алкоголю в крові.

Лікування. Необхідне лише при дуже тяжкому сп’янінні. Воно симптоматичне, повин( не бути енергійним, особливо при порушеннях дихання. Обов’язкове промивання шлунка з подальшим уведенням через зонд сольового проносного 20(30 г сульфату натрію та 2(5 г гідрокарбонату натрію. в склянці води. Із блювальних засобів показаний тільки апоморфін 1 мл 0, 5 % розчину підшкірно, якщо хворий у свідомості.

За відсутностю свідомості апоморфін протипоказаний, а промивання шлунка проводи( ти лише через зонд і дуже обережно, щоб не було аспірації блювотними масами.

Для відновлення свідомості застосовують бемегрид, коразол, розчин аміаку 5(10 крапель у воді після промивання шлунка (рефлекторна терапія) і фенамін по 0, 01 усередину.

Отруєння метиловим спиртом

Сам по собі метиловий спирт менш отруйний, ніж етанол, але в процесі окислювання в організмі утворюються вкрай отруйні продукти (мурашина кислота, формальдегід), що і вик( ликає тяжкі отруєння.

Індивідуальна чутливість до метанолу коливається ще сильніше, ніж до етанолу, хоча мі( німальною дозою для людини вважають 100 мл метанолу. Описані випадки, коли вживан( ня 500 мл цієї отрути не викликало ніяких наслідків.

Легке і середнє отруєння метанолом відбувається значно швидше, ніж сп’яніння після ета( нолу, і настає прихований період (уявного благополуччя). Він продовжується кілька годин чи діб, слідом за чим розвивається уповільнена форма отруєння. Її поділяють за ступенемі тяж( кості на три ступені: легку, середньої тяжкості (офтальмічна) і тяжка (генералізована).

Між тривалістю прихованого періоду, тяжкістю подальшої клініки і прогнозом прямо( го зв’язку немає. Відрізняти це отруєння слід від інтоксикації, викликаної етиленгліколем, атропіном, ботулізмом.

При отруєнні метанолом характерні тривалий прихований період, алкогольний запах усіх виділень, ураження очей, відсутність стійких змін у сечі. Для всіх інших названих інтокси( кацій (крім етиленгліколю) не характерна наявність тривалого прихованого періоду, а при отруєнні етиленгліколем немає ураження очей і алкогольного запаху, але наявні серйозні змі( ни функції нирок (білок, оксалати, олігоурія, підвищення залишкового азоту в крові).

Невідкладна допомога аналогічна такий при отруєнні етанолом. Особливості: проми( вання шлунка варто неодноразово повторювати протягом 2(3 діб, тому що метанол усмок( тується повільно. З першої години після отруєння показане вживання етилового алкоголю у вигляді коньяку всередину одна склянка чи внутрішновенно 2(5 % розчин алкоголю в кіль( кості 1 мл на кг маси тіла.

ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

Серед грибів нашого регіону абсолютно отруйні — бліда поганка і мухомор. Умовно от( руйні несправжні опеньки (червоні опеньки) і сироїжки.

Смертельні отруєння викликає найчастіше бліда поганка, яку плутають із шампіньона( ми чи опеньками. Грибні отруєння мають яскраво виражену сезонність. Тяжку інтоксика( цію з розвитком поліорганної недостатності викликає також сатанинський гриб, несправжні опеньки, мухомор червоний, пантерний і смердючий.

Уживання в їжу без спеціальної обробки умовно їстівних грибів — груздів, волнушок, валуїв, гірькушок, скріпиць може викликати симптоми гострого гастроентериту, а змор( шків і строчків, що містять гельвелову кислоту — гострого гемолізу. Підкреслимо: їстівні гри( би за несприятливих екологічних умов можуть набувати токсичних властивостей, якщо ви( ростають поблизу промислових об’єктів, хімічних комбінатів, автомобільних трас, де має міс( це викид токсичних речовин в атмосферу та воду. У цих умовах гриби накопичують у висо( ких концентраціях ртуть, свинець, кадмій і ін. Свинушки (товста і тонка), що раніше вважа( лися умовно їстівними грибами, в останні роки, після виникнення гострих отруєнь, відне( сені до розряду отруйних.

Принципи діагностики. Перший етап діагностики гострого отруєння грибами основи( вається на вияві клініки гострого гастроентероколіту, який розвивається у прямій часовій

залежності з вживанням грибів при обовязковому виключені іншої природи даного синдро( му. Діагноз отруєння грибами стає достовірним, якщо є групові надходження осіб, що їли од( не теж грібне яство. Другий єтап це встановлення виду грибів, яке викликало отруєння. Про( водиться аналіз характерних ознаків, які типичні для ураження визначенним видом грибів. Виділяють три основні групи клінічних синдромів, які приєднуються до гастроентериту.

1. Синдром поразки ЦНС при отруєнні грибами може бути у вигляді:

а) порушення з маренням, галюцинаціями, пізніше судомами і втратою свідомості.

б) гемолітичний синдром — розвивається за прямої еритротоксичної дії гельвелової кислоти, що міститься в рядках і зморшках.

в) токсична гепатопатія з симптомами паренхіматозної жовтяниці і явищами печінко( вої недостатності розвивається на 2(гу добу при отруєннях блідою поганкою, сатанинським грибом, зморшками.

Тактика надання невідкладної допомоги

Незалежно від часу, що пройшов із моменту отруєння, варто здійснити такі лікуваль(

ні заходи:

1.Зондове промивання шлунка — 10(12 л води кімнатної температури з уведенням по закінченні промивання шлунка через зонд активованого вугілля чи ентеросорбенту.

2.На початкових фазах перебігу гострого отруєння — сольове проносне: сульфат магнію всередину по 25 г, але пам’ятати, що при вираженому гастроентериті застосування пронос( них може збільшити втрату рідини і призвести до тяжких водно(електролітних порушень з розвитком ГССН.

3.Форсований діурез: 6(8 л — 0, 85 % р(ну хлориду натрію крапельно в/в з рівномірним уливанням фуросеміду по 40(60 мг після кожних 2 л рідини.

4.При отруєнні блідою поганкою, мухомором показане проведення ранньої гемосорбції (у перші 2 доби), повторно через 18 годин чи гемодіализу для звільнення від циркулюючих

укрові токсинів.

5.Симптоматична терапі:

5. 1. При мускариноподібних ефектах — атропін 1(2 мл 0, 1 % р(н п/шк чи в/в до купі( юваня даних симптомів;

5. 2. При явищах гемолізу — гідрокарбонат натрію 500(1000 мл 4 % р(ну в/в крапельно; 5. 3. Корекція порушень гемодинаміки вазопресорними препаратами.

5. 4. При розвитку печінкової недостатності показана інфузія 5 % розчину глюкози з ві( тамінними препаратами і гепатопротекторами (есенціале, ліпостабіл), а якщо розвивається тяжкий токсичний гепатит (цитоліз, інтоксикація, жовтяниця) — глюкокортикоїди (пред( нізолон до 400 мг/добу).