vnutrishni_hvorobi_posibnik

г) в деяких випадках комплекс QRS буде представлений лише негативним зубцем (R від( сутній). Такий зубець називається QS і свідчить про трансмуральний інфаркт міокарду або рубці (мал. 18, VL стор. 75, мал. 16).

д) локалізація Q або QS в І, аVL в V396 відведеннях свідчить про некроз в області пе(

редньої стінки (мал. 17, стор. 75);

—в ІІ, ІІІ, аVF про некроз задньої стінки (мал. 18);

—в V1, V2 в перегородці (мал. 17, 18);

—в V3. V4 в області верхівки серця (мал. 17, 18);

—в V5. V6 в боковій стінці (мал. 17, 18).

При комбінованій локалізації вказують все, наприклад: Q в ІІ, ІІІ, аVR, V49V6: велико(

вогнищевий заднє9верхівно9боковий інфаркт (рубець), Q в І, аVL, QS в V2, 3, 4, 5 (трансму( ральний переднє9верхівно9боковий інфаркт міокарду (рубці).

4. Оцінка положення інтервалу ST відносно ізоелектричної лінії.

а) інтервал SТ у всіх відведеннях ЕКГ повинен знаходитися на одному горизонтально( му рівні з лінією, яка з’єднує кінець зубця Т і початок Р слідуючого комплексу (мал. 1);

б) підйом сегменту SТ над ізоелектричною лінією понад 1мм в стандартних відведеннях або 2мм в грудних відведеннях ЕКГ, особливо, якщо він має схожий з дугою випуклий виг( ляд або починається із неопущеного коліна зубця R — свідчить про субепікардіальну ішемію (тобто про першу найгострішу стадію інфаркту міокарду (мал. 17, 18). Зміщення SТ вниз — про субендокардіальну ішемію, яка може бути ознакою і гострого інфаркту міокарда і хро( нічної вінцевої недостатності (мал. 18);

в) локалізація ішемії визначається так, як і при наявності зубця Q/QS (дивись вище); г) типова динаміка, яка підтверджує розвиток інфаркту міокарду, заключається в швид( кому опусканні піднятого інтервалу SТ на протязі 24(72 годин. Тривалий підйом SТ буває

при розвитку аневризми серця і може зберігатися роками (мал. 16);

д) підйом сегмента ST в стандартних відведеннях ЕКГ звичайно супроводжується змі( щенням його вниз в протилежному відведенні (дискордантність). Наприклад, S(T в І(му від( веденні піднятий, в ІІІ — зміщений вниз і навпаки. Це допомагає діагностиці інфаркта міакарда (мал. 17, 18).

5. Оцінка напрямку, форми та динаміки зубця Т:

а) зубець Т повинен бути позитивним в тих же відведеннях ЕКГ, що і зубець Р (дивись пункт І алгоритму) (мал. 1);

б) негативний зубець Т, особливо, якщо він має вигляд рівностороннього трикутника з вершиною, направленою вниз («коронарний Т»), може свідчити про наявність вогнища некрозу в товщі міокарду (інтрамуральний інфаркт) (мал. 15а);

в) негативні зубці Т можуть з’являтися при міокардитах, міокардіопатіях, гіпертрофіях серцевого м’яза, тому оцінка зубця Т може бути проведена тільки при аналізі клініки;

г) швидка динаміка зубця Т (поглиблення або вирівнювання) більше характерна для гос( трого інфаркту, чим для іншої патології.

6. Зменшення зубця R, як одна із ознак інфаркту міокарду:

а) ця ознака оцінюється тільки при порівнянні ЕКГ в динаміці інфаркту міокарда (Мал. 15а, 16);

б) зменшення зубця R, звичайно, відбувається паралельно формуванню патологічного зубця Q або QS, коли R зовсім зникає;

в) в грудних відведеннях ЕКГ може заявитися «симптом провалу», коли порушується наростання R від V1 до V4. Наприклад, RV2 більше, ніж RV3, а RV4 більше RV3 (в RV3 — про( вал R) (мал. 16).

7. Перш ніж враховувати всі описані ознаки, необхідно переконатися у відсутності на ЕКГ ознак блокади ніжок пучка Гіса: QRS менше 0, 11, так як блокада може супроводитися під( йомом інтервалу SТ і появою Q без ознак некрозу в міокарді;

а) ЕКГ при блокаді правої ніжки пучка Гіса (мал. 5);

Мал. 5. ЕКГ за блокади правої ніжки пучка Гіса

б) ЕКГ при блокаді лівої ніжки пучка Гіса (мал. 6);

Мал. 6. ЕКГ за блокади лівої ніжки пучка Гіса

в) ЕКГ при синдромі Вольфа(Паркінсона(Уайта (мал. 5, 7).

При всій цінності метода необхідно підкреслити, що оцінювати ЕКГ слід тільки з ура( хуванням клінічних даних, оскільки різні патологічні форми можуть призводити до схожих її змін. Ігнорування клінічних даних і переоцінка метода ЕКГ можуть призвести до серйоз( них діагностичних помилок.

Мал. 7. ЕКГGсиндром ВольфаGПаркінсонаGУайта

Невідкладна допомога при нападі гострого болю в животі

«Гострий живіт»— умовний термін, який об’єднує велику кількість захво( рювань органів черевної порожнини, при яких є або можуть виникнути найближ( чим часом життєві показники до негайного хірургічного втручання. Цей термін може вживатися лише в межах попереднього діагнозу при направленні хворо( го до стаціонару і неможливості на місці, безпосередньо біля ліжка хворого, вста( новити точний діагноз.

Захворювання, які можуть мати перебіг з клінічною картиною гострого живота, умовно поділяються так:

1.Перфорація внутрішніх порожнистих органів (стінки шлунка або ки( шечника).

2.Гострі запальні захворювання (гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит, гостре запалення придатків матки, флегмона шлунка і т. д.).

3.Странгуляційна або обтураційна непрохідність кишечника, ущемлення внутрішніх та зовнішніх гриж, некроз стінки кишки.

4.Кровотеча до черевної порожнини внаслідок розриву маткової труби при позаматковій вагітності, апоплексії яєчника, при розриві селезінки чи печінки, травмі живота тощо.

Незважаючи на велику кількість клінічних симптомів для захворювань, які можуть мати перебіг із картиною гострого живота, у кожному випадку є пев( ні симптоми, які дають змогу встановити цей умовний діагноз.

1.Основний сиптом — напад сильного болю в животі. В одних випадках біль виникає зовсім раптово, у вигляді щонайсильнішого (при перфорації стінки шлунка, кишечника) нападу — так званий кинджальний біль, в інших — спочат(

ку біль не дуже інтенсивний, але швидко наростає, сягає значної інтенсивнос( ті (при запальних захворюваннях органів черевної порожнини, коліках).

2.Симптоми подразнення очеревини. При цьому, крім болю, визначається обмежене або поширене напруження м’язів передньої стінки живота аж до ду( же сильного (дошкоподібний живіт при перфорації пептичної виразки), обме( ження та зникнення його дихальних екскурсій, загальна перкуторна та пальпа( торна болючість, позитивний симптом Щоткіна(Блюмберга.

3.Група симптомів, яка відображає різке порушення моторної функції трав( ного тракту: нудота, блювання, метеоризм, затримка випорожнення та відход( ження газів.

4.Нерівномірне здуття живота (у поєднанні з великим болем) та валоподіб( на зміна при перистальтиці видимих зон вибухання та западання (симптом Валя). Особливо виражена ця ознака при обтураційній або странгуляційній неп( рохідності кишечника, в інших випадках гострого живота її може не бути. При перкусії на місці здуття живота визначається тимпанічний звук. Рентгенологіч( но виявляються численні газові пухирі, які розташовуються над чіткими гори( зонтальними рівнями рідини, так звані чаші Клойбера. Пальпація живота мо( же спричинити посилення явно баченої на око перистальтики.

5.Явища судинного колапсу: блідість, запаморочення, холодний піт, частий малий пульс, зниження артеріального тиску, загострені риси обличчя (облич( чя Гіппократа) та ін.

6.Загальні швидко зростаючі ознаки запалення: гарячка, нейтрофільний лей( коцитоз, підвищення ШОЕ у поєднанні з різким болем у животі, симптомами подразнення очеревини характерні для перфорації у шлунково(кишковому тракті або його непрохідності з подальшим розвитком перитоніту, а також гос( трого запалення органів черевної порожнини.

Проте симптоми гострого живота можуть спостерігатися й при те(

рапевтичних захворюваннях, при яких, навпаки, оперативне втручання на органах черевної порожнини цілком протипоказане і може спричинити смерть хворого.

Наприклад, симптоми гострого живота можуть зустрічатися при гострому інфаркті міокарда, пневмонії, нирковій коліці, кетоацидозі, гемо(

рагічних васкулітах, лейкозах, аневризмі аорти.

Гострий інфаркт міокарда. Гастралгічна форма, що зустрічається у 3(5% ви( падків, може супроводжуватися болем у животі, блюванням та лейкоцитозом. Це характерно для задніх інфарктів міокарда. При цьому спостерігаються змі( ни на ЕКГ (при задніх інфарктах у III та аVF(відведеннях), підвищення актив( ності специфічних ферментів (ЛДГ1, КФК). У хворих відмічається глухість то( нів та аритмія. Велике діагностичне значення посідає поєднання болю у живо( ті з болем у ділянці серця, а також наявність стенокардії в анамнезі хворих. Ді( агноз установлюється на підставі наявності резорбційно(некротичного син( дрому. Небезпечним для життя хворих в гострому періоді інфаркту міокарда є промивання шлунка, сифонні клізми, ФГС.

Варто підкреслити, що за диференційної діагностики при болях у верхній половині живота ЕКГ треба знімати на догоспітальному етапі, принаймні, у прий( мальному відділенні.

Серед захворювань легенів найчастіше симулюють гостру хірургічну пато( логію органів черевної порожнини пневмонія (особливо правостороння ниж(

ньочасточкова плевропневмонія) і сухий плеврит. Поява симптомів гострого живота при цьому зумовлена спільністю іннервації органів грудної клітки, че( ревної порожнини, а також парієнтальної очеревини.

Подразнення нервів очеревини верхніх відділів живота при запальних про( цесах у грудній клітці зумовлює не лише больові відчуття в іннервованій ни( ми ділянці, а й напруження м’язів передньої черевної стінки. Але напруження м’язів передньої черевної стінки у цих випадках непостійне, зокрема, воно пос( лаблюється при тривалій та обережній пальпації. Звертає на себе увагу невід( повідність між перитонеальними явищами і досить активною поведінкою хво( рого. Біль зазвичай локалізований, пов’язаний з диханням та кашлем. Переваж( но хворіють молоді люди. Необхідно провести ретельний об’єктивний огляд, при якому виявляються притуплення перкуторного звука, а також вологі хрипи при вогнещевій пневмонії або крепітація при крупозній пневмонії; шум тертя плев( ри при сухому плевриті. Висока температура тіла, часте поверхневе дихання, рум’янець на обличчі, участь у диханні крил носа, відставання і болючість при диханні ураженої частини грудної клітки також дають підстави запідозрити пнев( монію. Діагноз підтверджується рентгенологічно.

При ниркових кольках біль раптовий, гострий, інтенсивний. Причину ви( никнення болю хворий часто не може визначити. Біль іррадіює до поперека, па( ху, упродовж сечоводу, до статевих органів. Може бути нудота, блювання, час( те болюче сечовипускання. Поведінка хворих неспокійна. Може виникнути парез кишечника. Під час огляду поряд з напруженням м’язів передньої черев( ної стінки, що є характерним для гострого живота, виявляється позитивний сим( птом Пастернацького, болісність впродовж сечоводу. В аналізах сечі виявляють( ся еритроцити, лейкоцити; на УЗД — камені в сечовиводі, нирках. В анамнезі у таких хворих спостерігається нирково(кам’яна хвороба, пієлонефрит. Хворі потребують консультації уролога.

При кетоацидозі у хворих на цукровий діабет ознаки катастрофи в черев( ній порожнині наростають поступово. Виникають нудота, метеоризм, біль у животі у поєднанні з головним болем, слабкістю, сонливістю. Частота пульсу збільшується до 120 за хвилину. Посилюється спрага, стають сухими шкіра та слизові оболонки, понижується артеріальний тиск та тонус очних яблук, спос( терігається поліурія. Настає блювання. Дихання поступово поглиблюється, стає глибоким та гамірним, на зразок Кусмауля, у дихання задіяна додаткова мус( кулатура, у видихуваному повітрі — запах гнилих яблук.

При кетоацидозі вирішальним у діагностиці є аналіз крові та сечі на цукор, де виявляються гіперглікемія, цукор та ацетон у сечі. Необхідно використову( вати лабораторні експрес(методи. Для діагностики абдомінального синдрому

при кетоацидозі у хворих на цукровий діабет велику вагу має ретельно зібра( ний анамнез, оскільки абдомінальний синдром характерний для тяжких де( компенсованих форм діабету І типу у молодих людей при повторних діабетич( них комах.

Кетоацидотична кома детально вивчається в курсі ендокринології.

Для васкулітів характерна полісиндромність. При геморагічному васкулі( ті у хворих під час огляду виявляється дрібноточковий, червоний, шорсткий сип, симетрично розташований на розгинальних та зовнішніх поверхнях кінцівок, переважно гомілках, внутрішній поверхні стегон, сідницях, а також довкола ве( ликих суглобів — колінних, гомілковостопних, ліктьових, променевих. Водно( час з’являються геморагії й на слизових оболонках тонкого кишечника, що супроводжується нападоподібним болем у животі, можлива мелена. Переваж( но хворіють чоловіки молодого віку та діти. Характерним для геморагічних васкулітів є суглобовий, кардіальний та нефротичний синдроми, гарячка. Не( обхідно ретельно збирати анамнез, акцентуючи увагу на спадковості та вживан( ні ліків, а також ретельно оглянути шкіру хворого.

Покращення стану хворих відбувається після призначення гепарину та кортикостероїдних гормонів.

Для лейкозів, особливо гострих, також властива полісиндромність. Вирішаль( ним у діагностиці є клінічний аналіз крові і стернальна пунція.

Для розшаровуючої аневризми аорти характерна наявність пульсуючої пухлини в животі.

Варто зазначити, що кожний прояв гострого абдомінального синдрому ду( же індивідуальний. Залежно від конкретної клінічної ситуації коло захворювань, яке насамперед підлягає диференційній діагностиці, звужується чи розширю( ється, але у кожному конкретному випадку неясного діагнозу необхідна твор( ча співпраця терапевта, хірурга та інших спеціалістів. Наявність одного, а тим більше кількох ознак гострого живота потребує невідкладної госпіталізації хворого до хірургічного відділення лікарні, де терміново проводять необхідні обстеження, встановлюють точний діагноз, відповідно до якого й визначаєть( ся лікувальна тактика.

ТАКТИКА ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА ПРИ БОЛЯХ У ЖИВОТІ Диференційний діагноз при болях у животі

Навіть простий перелік захворювань, які супроводжує біль у животі, зайняв би дуже багато місця. Незважаючи на це будь(який лікар повинен уміти правиль( но зорієнтуватися при визначенні походження болю і чітко уявити собі необ( хідні дії, оскільки згаяний час при наданні невідкладної допомоги може приз( вести до тяжких наслідків, аж до смерті хворого.

Перше бажання будь(якої людини, яка потерпає від болю, — негайно полег( шити страждання — позбутися його. Для цього в арсеналі сучасної медицини є великий вибір анальгетиків та наркотичних засобів, спазмолітиків. Проте лі(

кар9стоматолог повинен користуватися категоричним правилом: хворим у

разі болю в животі не можна вводити болетамувальні та спазмолітичні пре( парати, доки хірург не проведе огляду! Ввведення таких препаратів може згладити симптоматику гострих запальних захворювань та перитоніту, які пот( ребують негайного хірургічного лікування, і призвести врешті(решт до загибе( лі хворого.

Забороняється давати антибіотики, проносні засоби, а також робити очисні, чи ще гірше, сифонні клізми.

У виняткових випадках при сильному болеві, упевненості у діагнозі та по( дальшому ретельному спостереженні за хворим у стаціонарних умовах допус( кається обмежене використання спазмолітиків, а саме: 2(4 мл 2% розчину но( шпи або 1 мл 0, 2% розчину платифіліну, або 0, 5 мл 0, 1% розчину атропіну.

При болеві у верхній третині живота, епігастральній ділянці та обох підре( бер’ях можна зробити припущення про гострий гастрит, гострий холецистит, гос( трий панкреатит, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, усклад( нення виразкової хвороби — пенетрацію або перфорацію виразки, жовчно( кам’яну хворобу, гостре розтягнення капсули печінки при серцевій недостатнос( ті, інфаркт міокарда, плевропневмонію.

Кожне з вищезазаначених захворювань характеризується своєрідною лока( лізацією болю, іррадіацією, особливостями анамнезу.

Так, гострий гастрит набуває розвитку при бактеріальному інфікуванні, під впливом алкоголю, солей металів, кислот, лугів. При цьому біль локалізується під ложечкою, як правило, буває нудота та блювання, пронос, пропасниця, схильність до колапсу. При пальпації в епігастральній ділянці хворий відчуває гострий біль. Проте біль в епігастрії, блювання та колапс можуть бути і при ін( фаркті міокарда. Через це уважне обстеження хворого, особливо у випадках, ко( ли немає явних указівок на ушкоджувальний фактор, має велике значення. При інфаркті міокарда тони серця, як правило, аритмічні та різко ослаблені.

Необхідно обов’язково зняти електрокардіограму, оскільки у хворих при гос( трому холециститі та гострому панкреатиті може набути розвитку вісцероко( ронарний синдром або інфаркт міокарда. Крім цього ЕКГ може бути вкрай не( обхідна анестезіологу для правильного вибору методу знеболювання у разі не( гайної операції.

Є також гастралгічна форма інфаркту міокарда, яку ми розглянули вище. Як відомо, при гострому холециститі біль локалізується в правому підребер’ї у поєднанні з нудотою, блюванням. В анамнезі — вживання великої кількості

жирної смаженої їжі. Проте сильний біль у правому підребер’ї може бути і при плевропневмонії правої легені, коли процес поширюється на діафрагмальну плев( ру. Тому треба обов’язково зробити аускультацію легень хворого, що допомагає уникнути в певних випадках помилкового оперативного втручання.

Біль різної локалізації може бути при захворюваннях тонкого кишечника (ентеритах) і товстого кишечника (колітах). Часто зустрічаються апендицит, ви( разковий коліт, які можуть ускладнюватися перфорацією кишечника. Пухли( ни, сифіліс, туберкульоз кишечника та інші стани можуть зустрічатися в поо(

диноких випадках. Гострі судинні захворювання, насамперед атеросклероз бри( жових артерій із синдромом черевної жаби та некрозом кишечника також суп( роводжуються болем у животі.

Обов’язкове обстеження, яке треба провести хворому з гострим болем у животі, — це аналіз крові. При нирковокам’яній хворобі необхідний клінічний аналіз сечі, який має вирішальне значення. Оскільки завжди може виникнути питання про оперативне лікування, слід визначити групу крові та резус(фактор. Крім цього, доцільно взяти кров із вени для визначення ниркового та печінко( вого комплексів біохімічних досліджень та активності ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, КФК), що допоможе у діагностиці інфаркту міокарда, а також надасть цінну ін( формацію для диференційної діагностики у складних випадках.

Можливе оперативне втручання передбачає необхідність обстеження гемос( тазу (кількість тромбоцитів, час згортання крові та тривалість кровотечі, для чо( го використовують час рекальцифікації плазми або каолін — кефаліновий час, аутокоагуляційний тест, кількість фібриногену, протромбіновий та тромбіно( вий часи). Детальне обстеження системи зсідання крові може виявити, наприк( лад, гемофілію.

При ознаках перитоніту та підозрі на перфорацію виразки дванадцятипалої кишки обов’язково треба провести оглядову рентгеноскопію органів черевної порожнини у положенні хворого стоячи, за допомогою якої можна виявити «серп» газу під діафрагмою і діагноз стає достовірним.

При гострому гастриті промивають шлунок великою кількістю теплої води через товстий зонд. При корозивному гастриті зонд попередньо змащують ва( зеліном або маслом, щоб не перфорувати попечену стінку стравоходу. При про( миванні шлунка у разі отруєння кислотою до води додають молоко, яєчний бі( лок, окис магнію, а при отруєнні лугом — лимонну чи оцтову кислоту тощо. При гострому простому гастриті призначають спазмолітики, болетамувальні засо( би, а для боротьби з серцево(судинною недостатністю — строфантин, корглікон. Для боротьби з інфекцією призначають антибіотики (левоміцетин); викорис( товують адсорбенти (активоване вугілля), а також ферменти (фестал, ензистал, мезим(форте). 1(2 доби хворий має поголодувати, потім йому дають чай, бор( жомі, рідкі каші, кисіль, супи.

При загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, пе( нетрації виразки та шлунково(кишковій кровотечі в діагностиці перше місце по( сідає ендоскопія.

При гострому холециститі, жовчнокам’яній хворобі з обтурацією жовчних проток, гострому вірусному гепатиті, хронічному гепатиті та цирозі печінки, які можуть мати перебіг із подібним больовим синдромом (біль у правому підре( бер’ї, який віддає у праве плече, лопатку), блюванням, жовтяницею, темною се( чею (в якій виявляються жовчні пігменти), знебарвленим калом на перший план виступають питання диференційної діагностики, де найбільше значення має анамнез, пальпація та ультразвукове дослідження печінки, біохімічні показ( ники (білірубін та його фракції, активність ферментів АЛТ, АСТ, сулемова, формолова проби).

У цих випадках доцільною є інфузія 500(1 000 мл фізіологічного розчину хлориду натрію, 5% глюкози, неогемодезу з вітаміном С, В1.

Разом з хірургом хворому призначаються також спазмолітики, антибіотики. При гострому панкреатиті біль має як правило оперізувальний характер, суп( роводжується невтримним блюванням, проносом і часто ускладнюється колапсом.

Деякі вказівки дає визначення в сечі і крові активності амілази (діастази). Консультація хірурга та госпіталізація до хірургічного відділілення у тако(

му випадку повинні бути щонайшвидшими, оскільки у невідкладній допомозі головне значення має зняття больового синдрому, який може призвести до шо( ку та смерті хворого.

Гострий гастроентероколіт зустрічається при харчових токсикоінфекціях та інших інфекційних захворюваннях, отруєннях грибами та іншими отрутами. При цьому головними симптомами є не стільки біль по всьому животі, скільки блю( вання та пронос. Головні міри боротьби повинні бути спрямовані на виведен( ня отрути з організму, боротьбу з інфекцією та корекцію водно(сольового балан( су. Хворих на інфекційні захворювання госпіталізують до інфекційних відділень; хворих з отруєннями — до токсикологічних або реанімаційних відділень.

Захворювання товстого кишечника: неспецифічний виразковий коліт, ди( зентерійний коліт, регіонарний ілеїт (хвороба Крона) супроводжуються силь( ним болем у різних відділах товстого кишечника, блюванням, проносом. При виразковому та дизентерійному колітах часто спостерігається кров у випорож( неннях. Виразковий та дизентерійний коліти диференціюються шляхом бакте( ріологічного та ендоскопічного дослідження. Спазмолітична та болетамуваль( на терапії проводяться лише після виключення перфорації кишечника. При про( фузних проносах та блюванні необхідна корекція водно(сольового балансу.

В діагностиці гострого апендициту, найчастішого хірургічного захворюван( ня черевної порожнини, дуже велике значення має своєчасне виявлення сим( птомів локального ураження червоподібного відростка. Доки надійде хірург, тре( ба визначити лейкоцитоз.

Гостра кишкова непрохідність супроводжується в першому періоді сильним болем внаслідок стисканння брижейкою. Від шоку смерть може бути до почат( ку другого періоду — інтоксикації. Водночас із переймистим болем відмічаєть( ся блювання, затримка газів та випорожнень. Невідкладна допомога з боку лі( каря(стоматолога полягає в щонайшвидшій організації транспортування до хі( рургічного відділення.

Біль у животі, пов’язаний з ураженням судин черевної порожнини, — іше( мічна хвороба брижейки та кишечника — подібний до ішемічних синдромів при атеросклерозі інших судин. Біль нападоподібний, пов’язаний з функціональним навантаженням (після спожитої їжі), короткочасний (якщо не настають ін( фаркти органів черевної порожнини), знімається нітрогліцерином та ніфеди( піном. При ангіоспазмах мезентеріальних артерій біль поєднується з блюван( ням, рідкими випорожненнями з домішками крові, тахікардією, колапсом. Ді( агностика можлива при ранньому проведенні лапароскопії та аортографії.

Защемлені грижі — зовнішні та внутрішні, включаючи грижі стравоходно( го отвору діафрагми, — супроводжуються різким болем, блюванням (ознаки киш( кової непрохідності). Лікування проводиться лише в хірургічному відділенні.

Гінекологічні захворювання, особливо позаматкова вагітність, кіста яєч( ника при перекрученій ніжці можуть становити діагностичні труднощі при бо( лях у нижніх відділах живота і потребують консультації гінеколога.

Отже, обов’язки лікаря(стоматолога, якому доводиться мати справу з «гос( трим животом» хворого, такі:

—зібрати скарги та анамнез;

—оглянути хворого та встановити попередній діагноз;

—організувати обстеження хворого: клінічні аналізи крові та сечі, ЕКГ, аналізи крові та сечі на вміст цукру, біохімічні дослідження, група крові та ре( зус(фактор, час згортання та тривалість кровотечі, коагулограма;

—запросити хірурга і терапевта (а в разі потреби й інших спеціалістів, нап( риклад, гінеколога) на консультацію;

—виконуючи вказівки терапевта чи хірурга, якщо в цьому буде потреба, ор( ганізувати рентгенологічні та ендоскопічні дослідження за допомогою відповід( них спеціалістів.

Якщо стан хворого загрозливий, негайно треба підготувати операційну, викликати анестезіолога та реанімаційну бригаду.

Кваліфіковане, своєчасне надання невідкладної допомоги хворим з болем

уживоті потребує від лікаря(стоматолога знання багатьох розділів клініки внутрішніх хвороб та уважного ставлення до хворого.

Підсумовуючи викладений матеріал, необхідно ще раз наголосити, що адек( ватну допомогу хворим із болем у животі зможуть надати лише хірурги та те( рапевти у стаціонарних умовах. Якщо ж лікар(стоматолог у своїй практичній діяльності зустрінеться з «гострим животом», то, усвідомлюючи можливу заг( розу життю хворого, він повинен щонайшвидше транспортувати пацієнта до ста( ціонару, не прагнучи будь(що провести диференційну діагностику на місці.

Цей розділ дивись також в курсі «Хірургічних хвороб», розділ написаний за участю ас., к. м. н. В. В. Шевченко.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ПОРУШЕННЯХ ДИХАННЯ ТА ГАЗООБМІНУ В ЛЕГЕНЯХ —

ГОСТРІЙ РЕСПІРАТОРНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ

Визначення: порушення обміну газів між зовнішнім повітрям та циркулюю чою кров’ю внаслідок внутрішньолегеневих перепон або недостатнього руху газів.

Етіологія: попадання інорідного тіла, запалення, набряк гортані, серцева аст( ма та набряк легень, напад бронхіальної астми, загострення хронічного обструк( тивного бронхіту, тяжка пневмонія, гострий респіраторний дістрес(синдром