vnutrishni_hvorobi_posibnik

тиском, кислотно(лужним балансом.

Вважається, що на кожну хвилину зупинки кровообігу і непрямого масажу серця необхідно для корекції метаболічного ацидозу ввести приблизно 60 мл 4% розчину бікарбонату натрію.

Проводиться весь комплекс невідкладних заходів як при інфаркті міокар( да (дивись нижче, с. 273) і при досягненні стабільної гемодинаміки хворий спеціальною кардіологічною (реанімаційною) бригадою швидкої допомоги транспортується у відділення невідкладної кардіології.

За неефективності дефібриляції хворий залишається без свідомості, крово( обіг не відновлюється. В цьому випадку на ЕКГ або зберігаються хвилі фібри( ляції шлуночків, або спостерігається асистолія — «пряма лінія» (мал. 12, с. 61). В першому випадку дефібриляцію повторюють, кожний раз, збільшуючи нап( ругу на 0, 5 кіловат, до досягнення успіху. При декількох розрядах, які не увін( чалися успіхом, у порожнину серця потрібно ввести 10 мл 2% розчину лідока( їну і провести декілька поштовхів непрямого масажу серця, а потім знову пов( торити дефібриляцію.

Техніка уведення ліків в порожнину серця така: беруть голку довжиною 8( 10 см і проколюють передню грудну стінку в четвертому міжребер’ї зліва від груд( нини безпосередньо біля її краю, вводячи голку косо під груднину. При цьому з’являється відчуття провалу в порожнину шлуночка серця і кров починає над( ходити в насаджений на голку шприц із розчином, який ми хочемо ввести.

При асистолії в порожнину серця вводять 1 мл 0, 1% розчину адреналіну, 10 мл фізіологічного розчину або 10 мл 10% розчину хлористого кальцію для збільшення збудливості серцевого м’яза і продовжують непрямий масаж серця.

При цьому може з’явитися фібриля( ція шлуночків і надалі використову( ється описаний вище метод реаніма( ції. Слідом за адреналіном можна ввести 60(120 мл 4% бікарбонату натрію в порожнину серця або в під( ключичну вену і після масажу сер( ця протягом хвилини повторити уведення адреналіну.

При наявності електростиму( лятора необхідно нав’язати штуч( ний ритм (Мал. 81).

Неможливість створити ефек( тивний штучний кровообіг на про( тязі 20(30 хвилин, широкі зіниці, відсутність корнеальних рефлек( сів, асистолія, яка не реагує на пов( торне уведення стимуляторів у по( рожнину серця, є ознаками «мозко( вої» смерті і є показниками для припинення реанімації. До цих по(

казників треба(відноситися критично і обережно.

Абсолютним показанням для припинення реанімації є поява трупних плям. Реанімація не показана хворим у термінальній стадії хронічних невиліковних захворювань.

Щорічно в Україні близько 15000 чоловік помирає раптово. Не менше чим 10% із них мо( жуть бути повернені до життя. В умовах інфарктного відділення випадки раптової смерті — яви( ще, яке часто зустрічається. Багато хворих живуть роки після успішно проведеної серцево(ле( геневої реанімації. Кожна амбулаторія, зокрема і стоматологічна, повинна бути обладнана де( фібрилятором, дихальними апаратами, системами для уведення ліків у вену, електрокардіогра( фом. У кожному кабінеті повинен бути стерильний набір для уведення ліків у порожнину сер( ця, а також необхідні ліки: розчин адреналіну, лідокаїну, фізіологічний розчин, розчин хлорис( того натрію та глюкози (дивись додаток, с. 340). Персонал медичних закладів повинен володі( ти навичками серцево(легеневої реанімації. Бажано навчити цим засобам і осіб, які не мають ме( дичної освіти. Не остання роль в організації цієї служби належить лікарям(стоматологам.

ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

До гострої судинної недостатності належать: непритомність, колапс, шок. Усі ці стани характеризуються загальною ознакою — різким падінням арте(

ріального кров’яного тиску (АТ).

Непритомність — це короткочасна втрата свідомості в стоячому положен( ні. Хворий швидко опритомнює в горизонтальному положенні, або після поп(

лескування по щоках чи вдихання парів нашатирного спирту. Пульс на сонних артеріях зберігається.

Причинами непритомності можуть бути: сильні емоції, внутрішня кровоте( ча, аритмії, початок гострих інфекційних хвороб. Якщо напади непритомності повторюються часто, хворого слід обстежити в умовах стаціонару.

Колапс — це раптова судинна недостатність із падінням судинного тонусу і зменшенням ОЦК. Проявляється різким зниженням АТ, гіпоксією головно( го мозку. У хворого спостерігається різка загальна слабкість, запаморочення, по( темніння в очах, холодний піт, почуття страху, різка блідість шкіри, пульс ма( лого наповнення і напруження (pulsus filiformis), тахікардія, глухість тонів сер( ця, різке зниження АТ менше 90/60 мм рт. ст.

Якщо довго зберігається гіпотонія, то це, як правило, призводить до розвит( ку шоку.

Шок — критичне порушення кровообігу з артеріальною гіпотензією і озна( ками гострого погіршання кровопостачання органів і тканин ( блокади мікроцир( куляції). У виникненні шоку головне значення має різке зниження серцевого викиду.

Головна клінічна ознака шоку — це значне зниження систолічного тиску (нижче 90 мм рт. ст. ), а також і пульсового тиску і 20 мм рт. ст. Обов’язкові та( кож ознаки різкого погіршання перфузії органів і тканин, а саме:

1)порушення свідомості (від легкого запаморочення до коми, але не завжди);

2)зниження діурезу менше 20 мл/год. ;

3)блідо(ціанотична, «мармурова» волога шкіра;

4)периферійні вени спадаються;

5)зниження температури шкіри рук і ніг;

6)зниження швидкості кровотоку.

Причинами розвитку колапсу та шоку можуть бути: інфаркт міокарду, арит( мії, різкий біль, вживання медикаментів, тромбоемболія легеневої артерії, гіпо( волемія (внутрішні кровотечі), напружений пневмоторакс, бактеріемія та ток( семія за інфекційних хвороб, тяжкої пневмонії тощо.

Невідкладна допомога

При непритомності: достатньо піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом Sol. Ammonii caustici 5%, або поплескати хворого долонями по щоках, надати горизонтального положення, збільшити доступ свіжого повітря.

При колапсі: за відносно незначного падіння АТ і незначній тривалості ко( лапсу (АТ у межах 90(80 мм рт. ст. ) вводиться під шкіру або в/м кордіамін 2,0 мл, за відсутності ефекту або при більш тяжкому колапсі вводять розчин мезато( ну 1% 0, 5(1, 0 мл, в/м. При ще більш тяжкому перебігу в/в крапельно вводять 1(2 мл 0, 2% розчину норадреналіну в 200 мл фізіологічного розчину або 1 мл ангіотензину в/в крапельно, який містить 1 мг препарату, або допамін 0, 5(1, 0 мл в/в крапельно в 200 мл фізіологічного розчину. За недостатнього ефекту ва(

зопресорних речовин їх комбінують із кортикостероїдами: в/в крапельно гід( рокортизон 125 мг або преднізолон 60(90 мг.

Шок. Лікування повинне спрямовуватись на ліквідацію причини, яка його обумовила (якщо це біль — повноцінне знеболювання, при аритміях — норма( лізація серцевого ритму, при гіповолемії — відновлення ОЦК шляхом уведен( ня в судинне русло рідини).

Хворого (якщо немає набряку легень) слід покласти горизонтально з під( нятими на 15(20° нижніми кінцівками. Показана оксигенотерапія, в/в уведен( ня 10000 ОД гепарину, далі крапельне його уведення зі швидкістю 1000 ОД/год., уводять реополиглюкін (низькомолекулярний декстран), який покращує рео( логію крові і мікроциркуляцію тканин. Уводять його в/в крапельно не більше ніж 20 мл/кг на добу, рекомендується уведення в/в крапельно реполяризуючої суміші — покращує обмін речовин в міокарді (500 мг 5 або 10% розчину глю( кози, 40 мл – 4% розчину калію хлориду, 5(10 мл 25% розчину магнію сульфа( ту, 10 ОД інсуліну).

Для підняття АТ, якщо він не підвищився, призначають агоністи адренорецеп( торів — адреналін 0, 1% — 1, 0, норадреналін 0, 2% — 1, 0(2, 0 мл в/в, добутамін. Головними для лікування гострої серцевої недостатності є дофамін і добутамін (добутрекс — синтетичний катехоламін), Уводять в/в крапельно 250 мг розводять в 250 мл 5% розчину глюкози або реполіглюкіну. Він діє через 1(2 хвилини.

Дофамін (допамін — біологічний попередник норадреналіну) 200 мг (5 мл) розводять у 400 мл реополіглюкіну або 5% розчині глюкози Уводять в/в, кра( пельно. Ефект залежить від швидкості уведення. Норадреналін — природний катехоламін Уводять в/в 2 мл 0, 2% в 500 мл 5% розчину глюкози. Адреналін 0, 1% — 1, 0 в/в в 100(200 мл 5% розчину глюкози.

Якщо стан хворого не стабілізується, переходять до внутрішньоаортальної контрпульсації (в низхідний відділ аорти вводять балон і роздувають його в ді( астолу — підвищує діастолічний тиск і коронарний кровоток, у систолу балон спорожняють, що збільшує серцевий викид). Проводять також корекцію кис( лотно(лужного балансу уведенням бікарбонату натрію 50(120 мл 1% розчину під контролем відповідних показників.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ЗА АРИТМІЙ СЕРЦЯ

Аритмії серця можуть бути причиною втрати свідомості внаслідок колап( су, шоку та як предтеча раптової зупинки кровообігу, тому потребують невідклад( ної допомоги.

( Клінічну та ЕКГ(діагностику аритмий дивись на стор. 81 та у додатку до цього розді( лу – «Алгоритм розшифровки ЕКГ»)

Шлуночкова екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія

Невідкладної допомоги потребують часті ( більше 8 за хвилину), політоп( ні, групові та ранні (R на Т) екстраситстоли, особливо в гострому періоді інфар( кту міокарда або міокардита. Використовують лідокаїн 2% розчин 2(10 мл, ве( ропаміл (изоптин, фіноптин) 4 мл 0, 25% розчину, новокаїнамід 10% розчин 5( 10 мл, пропранолол (обзидан, индерал) 1(5 мг, кордарон (аміодарон) 150 мг, ет( мозин 2, 5% — 2(4 мл. Всі препарати вводяться внутрішньовенно струйно. При надшлуночковій пароксизмальній тахікардії лікування починають з проби Вальсальви (натужуванні на вдосі) або Даніні(Ашнера (натискування на очні яблука), а також натискування на ділянку каротидного синуса. При шлуночко( вій пароксизмальній тахікардії або неефективності медикаментозного ліку( вання надшлуночкової пароксизмальної тахікардії методом вибору є імпульсна дефібриляція під короткочасним наркозом.

Миготлива аритмія

Невідкладна допомога при пароксизмах миготливої аритмії надається внут( рішньовенним крапельним уведенням 4 мл 0, 25% розчину веропамілу або 150( 300 мг кордарону, або 1(5 мг пропранололу в 100 мл фізрозчину. Якщо хворий не приймав серцеві глікозіди можливо проведення імпульсної дефібриляції або введення 1 мл 0, 025% розчину строфантину. Використовують також диза( пирамід – 150 мг, пропафен 100(150 мг, новокаїнамід до 1 г.

Повна атріо-вентрикулярна блокада

Внутрішньовенно в 100 мл фізрозчину 1 мл 0, 1% розчину атропіна сульфа( та, 90(120 мг преднізолона, 1мл 1% розчину ізопропілнорадреналіна (алупент) або 5 мг ізадрина сублінгвально.

За нападу Морганьї(Адамса(Стокса серцево(легенева реанімація та карді( остимуляція.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ХВОРИМ У КОМАТОЗНОМУ СТАНІ

Визначення: кома – це тривала глибока втрата свідомості, за якої у хво(

рого зберігаються лише деякі рефлекторні реакції на зовнішні подразники.

Коматозний стан треба відрізняти від короткочасної раптової втрати сві( домості, що триває декілька секунд та проходить у горизонтальному положен( ні хворого. Останнє зустрічається у вигляді непритомності (див. вище), як наслідок раптового зниження артеріального кров’яного тиску (рефлекторний колапс при гострому інфаркті міокарда (стор. 273 ), тромбоемболії легеневої ар( терії (стор. 275), відчуття болю, жаху, тривалого перебування у вертикальному положенні та ін. ) внутрішньої кровотечі ( дивись нижче), гострого динамічно( го порушення мозкового кровообігу, «малих» нападів епілепсії (див. у курсі нер( вових хвороб).

Тривала втрата свідомості, що сталася раптово, на очах у свідків, може бу( ти наслідком черепно9мозкової травми, «великої» епілепсії, порушень моз(

кового кровотоку ( див. курси хірургічних та нервових хвороб), істерії ( курс психіатрії), гіпоглікемії.

Найбільші проблеми в практиці лікаря будь якого фаху становлять випад( ки коматозного стану з невідомим початком та тривалістю.

Окрім травми та інших уражень мозку причиною їх може бути гостре от( руєння (дивись відповідний розділ) або метаболічні порушення при внутріш( ніх хворобах.

Диференційна діагностика цих станів становить іноді певні труднощі навіть у госпітальних умовах, але від швидкості та правильності надання першої лікар( ської допомоги безумовно залежить життя та прогноз подальшого перебігу хвороби.

Лікар(стоматолог повинен у цій ситуації діяти за алгоритмом, який ми на( водимо нижче.

1.Якщо є свідки, слід опитати їх за час, місце втрати свідомості, наявність провокуючих факторів, положення тіла потерпілого у момент втрати свідо( мості, крик, наявність судом, рухів, сечовиділення, блювання.

При наявності родичів або сусідів, знайомих хворого розпитати анамнез хво( роби, звички (алкоголь, наркотики). Шукати карту хворого на цукровий діабет, донора тощо.

2.Уважно оглянути голову (пальпувати) та обличчя на травми, шию – на ригідність, ніс та вуха на виділення крові, гною, ліквору, наявність ціанозу, слизову роту та язик — на сухість, сліди прикушування, очі – крововиливи у кон’юнктиву, жовтяницю, дихання – ритм, глибина, частота, запах сечі, ацето( ну, алкоголю, шкіру — вологість, сухість, гіперемію, жовтяницю, серце – ритм, глухість тонів, живіт – синці при травмах, збільшення печінки, селезінки, асцит, кінцівки – наявність геміплегії, травм, слідів від введення наркотиків.

3.Терміново зробити аналізи крові, яка взята: на загальний клінічний аналіз, електроліти, цукор, Са++, креатинин, сечовину, залишковий азот, білірубін, АСТ, АЛТ, алкоголь, рН, рО2, рСО2, коагулограму та аналіз се(

чі на цукор, ацетон, білок та мікроскопію осаду.

4.Надалі діють в залежності від отриманих даних, користуючись кон(

сультаціями відповідних спеціалістів, якщо це можливо.

Якщо лікар=стоматолог повинен і надалі надавати допомогу хворому

з невідомою причиною коми, то за підозрою на алкогольну кому

(енцефалопатію Верніке) слід в/в ввести вітамін В 1, (тіаміну бромід) 5% розчин 2 мл (100 мг), 5% розчин глюкози 500 мл, при наркотичній (опіатній) комі – розчин налоксону 0, 01 мг/кг маси тіла в/в, при необхідності повторно.

Алгоритм дій при отруєнні невідомою отрутою та окисом вуглецю наве( ден нижче у розділі «Гострі отруєння».

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ТА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ МЕТАБОЛІЧНИХ КОМАХ

Диференціальна діагностика метаболічних ком базується на анамнезі – на( явності хвороби відповідного органу чи системи у хворого, як правило, на про( тязі тривалого часу, хоч діабетична кетоацидотична кома може бути першим про( явом захворювання, особливо, в дітей за поганого нагляду та самотніх осіб по( хилого віку. Навіть при відсутності даних анамнезу ретельний огляд повинен виявити вирішальні симптоми багатьох ком.

Печінкова кома – гепатаргія, печінкова енцефалопатія характеризується специфічним солодкуватим «печінковим» запахом, часто жовтяницею, крово( виливами на шкірі та слизових оболонках, лихоманкою (детальніше дивись стор. 160). Невідкладна допомога за неї повинна надаватися у відділеннях (палатах) інтенсивної терапії. Летальність становить 80(90%. Нижче ми наводимо необ( хідні дії лікаря як довідковий матеріал на випадок незвичайних ситуацій у ро( боті лікаря(стоматолога.

Уремічна кома є термінальною стадією хронічної ниркової недостатності ( дивись відповідний розділ). Ознаками є специфічний запах «сечі», сухість шкі( ри та слизових оболонок, сліди розчосів, наліт сечовини на шкірі та слизових. При розвитку метаболічного ацидозу можлива поява «ацидотичного дихан( ня» – глибокого та одночасно частого «дихання Куссмауля». В цьому випадку уремічну кому треба відрізняти від аналогічних явищ при кетоацидозі (дивись нижче). Невідкладна допомога також потребує стаціонарних умов.

Гіпоглікемія

Визначення: значне зниження рівня глюкози у крові (>2, 8 ммоль/л), що суп9 роводжується збудженням симпатичної нервової системи та дисфункцією ЦНС.

Етіологія. Гіпоглікемія та гіпоглікемічна кома (інсуліновий шок) у дорос( лих найчастіше виникає за цукрового діабету, що лікується інсуліном або ін( шими цукрознижуючими препаратами при недостатньому харчуванні, нез( вичайному фізичному навантаженні або передозуванні препарату. Рідше при зловживанні алкоголем. Дуже рідко гіпоглікемія є ознакою інсуломи (пух( лини, що продукує інсулін), мезенхімальних пухлин, тяжких уражень печін( ки та нирок.

Клініка.У хворих виникає почуття голоду, страху, тремтіння у всьому ті( лі. Хворий вкривається холодним потом, втрачає свідомість спостерігаються тонічні та клонічні судоми. Якщо допомога не надається, то наступає ушкод( ження кори головного мозку, аж до декортикації. Навіть короткочасні гіпог( лікемії (10(15 хв, ) впливають на інтелект хворих, В тяжких випадках насту( пає смерть.

Діабетичний кетоацидоз

Визначення: метаболічний ацидоз внаслідок накопичення кетонових тіл за

значного зниження рівня інсуліну.

Етіологія. Виникає при значній нестачі інсуліну: в перші дні розвитку ін( сулінозалежного цукрового діабету, при неправильно підібраній дозі, заміні препарату, надмірному харчуванні, гарячкових станах, інфекціях, травмах та ін( ших захворюваннях, які збільшують потребу організму в інсуліні.

Клініка. Хворий відчуває спрагу, сухість в роті, нудоту, буває повторне блю( вання. Навколо хворого запах ацетону. В таких випадках розвивається задиш( ка — дихання Кусмауля — глибоке і прискорене. Наступає дезорієнтація хво( рого, сопор, ступор і кома. Шкіра і слизові оболонки сухі, тургор шкіри та оч( них яблук знижений. Кров’яний тиск знижений або нормальний, якщо хворий не страждає на тяжку артеріальну гіпертензію. Цукор крові підвищений — 20( 30 мкмоль/л або більше. Ацетон і цукор в сечі. Всі ці ознаки розвивають( ся поступово на протязі декількох годин або навіть діб і обумовлені накопичен( ням ацетооцтової кислоти в організмі і переміщенням рН крові в бік ацидозу 7, 35(7, 30.

Невідкладна допомога за гіпоглікемічної коми

За швидкістю розвитку необоротних ушкоджень мозкової кори гіпоглікемія дорівнює зупинці кровообігу. Тому ефективну допомогу треба надавати в пер( ші хвилини. Існує правило: при раптовій втраті свідомості та наявності пуль(

су на сонній артерії негайно вводити в/в 20940 мл 40% розчину глюкози ще до з’ясування природи коми! В передкоматозному стані достатньо дати грудочку цукру в рот, стакан солодкого чаю, тому хворі цукровим діабетом повинні мати цукор завжди при собі. В більш тяжких випадках, при втраті свідомості або су( домах, необхідно ввести в/в струменево 60 — 80 мл 40% розчину глюкози, що при( водить до швидкого припинення судом і відновлення свідомості. Якщо свідомість не відновлюється вводять 0, 5(1, 0 мл 0, 1% розчину адреналіну підшкірно або 30( 60 мг преднізолону в/в. Надалі інфузійно 200 мл мл 5% розчину глюкози з 4(8 ЕД простого інсуліну. Слід направити хворого до ендокринолога.

Невідкладна допомога за кетоацидотичної коми:

враховуємо дефіцит рідини в організмі. За перші дві години надання допо( моги треба ввести в/в струменево та крапельно 2 л ізотонічного розчину хло( риду натрію, а потім по 0, 5 л за годину до відновлення водної рівноваги під кон( тролем центрального венозного тиску (ЦВТ не більше 150 мм водяного стов( па). Всього 3 — 8 літрів за добу.

На початкових стадіях процесу можна обмежитися переводом хворого на вприскування простого інсуліну по 6(12 од. в/в кожну годину під контролем клі( нічного спостереження та цукру крові. Слід встановити причину загострення процесу і усунути її (наприклад, провести антибактеріальну терапію при пієло( нефриті). Хворий з ознаками високої гіперглікемії або кетоацидозу підлягає тер( міновій госпіталізації в ендокринологічне відділення.

Невідкладна допомога при печінковій недостатності (гепатаргії)

Причиною смерті при недостатності печінки може бути набряк та набухання головно( го мозку, рідше — шлунково(кишкова кровотеча.

Вияв симптомів недостатності печінки на стадії розвитку є показником для призначен( ня невідкладної комплексної патогенетичної терапії, спрямованої на дезінтоксикацію, нор( малізацію порушень обміну та підтримку функцій печінки.

Лікування у прекоматозному стані:

1.Цілковитий спокій.

2.Обмеження жирів та білків у їжі.

3.Велика кількість рідини.

4.Інтенсивна глюкозно(інсулінова терапія: інсулін по 8(10 ОД 3(4 рази за добу, 40% роз( чин глюкози 60(80 мл внутрішньовенно водночас з інсуліном, 5% глюкоза внутрішньовен( но до двох літрів за добу.

5.Вітамінотерапія: вітамін В12 внутрішньом’язово до 1 000 мкг за добу, аскорбінова кис( лота 1 мл 5% розчину внутрішньом’язово 2(3 рази за день, вікасол 1% розчин внутріш( ньом’язово до 3 мл.

6.Есенціале 5(10 мл внутрішньовенно.

7.Для пригнічення процесів гниття у кишечнику — антибіотики широкого спектру дії, наприк( лад, тетрациклін по 0, 1 4 рази за добу (через шлунковий зонд, якщо хворий не може ковтати).

У коматозному стані протягом доби хворому вводять внутрішньовенно до 4(5 л ріди( ни при одночасному систематичному обліку діурезу та його корекції сечогінними препара( тами; великі дози кортикостероїдів, які мають властивість стабілізувати мембрану лізосом, мають неспецифічну протизапальну та десенсибілізуючу дію; здійснюють корекцію білко( вого та електролітного обміну; усувають метаболічний ацидоз.

Використовують такі медикаментозні засоби:

1.500 мл 5% розчину глюкози;

2.400(800 мл неогемодезу;

3.500 мл 0, 9% розчину хлориду натрію.

4.Препарати вітамінів (10 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, 1 мл 5% розчину гідрох( лориду піридоксину, 1 мл 0, 02% розчину ціанокобаламіну, 2 мл 2, 0% розчину пантотенату кальцію, 3 мл 1% розчину вікасолу) вводять внутрішньовенно разом із вищезазначеними роз( чинами.

5.Гіброкарбонат натрію у вигляді 4% розчину до 200(500 мл за добу під контролем виз( начення рН крові.

6.Осмодіуретики: маніт або манітол з розрахунку 1, 0(1, 5 г/кг у вигляді 15(20% розчи( ну (особливо при олігурії), а також розчинів еуфіліна (10 мл 2, 4% розчину 1 раз за добу).

7.Хлорид калію у вигляді 3% розчину вводять внутрішньовенно при гіпокаліємії.

8.Сироватковий альбумін (200 мл) або суміш амінокислот, наприклад, амінозол (400 мл) уводять внутрішньовенно для усунення гіпоальбумінемії або дезінтоксикаційного ефекту,

атакож для парентерального підживлення.

9.Хлорид кальцію або глюконат кальцію (20 мл 10% розчину), амінокапронову кисло( ту (250 мл 5% розчину) уводять для запобігання чи усування геморагічних явищ.

10.Преднізолон (150(250 мг/за добу).

11.Інгібітори протеолітичних ферментів (трасилол, контрикал — 10 000 —20 000 ОД внут( рішньовенно).

12.2 мл 0, 5% розчину седуксену внутрішньовенно або внутрішньом’язово, або 10 мл 20% розчину оксибутирату натрію при збудженні.

Для відновлення біологічного окислення доцільно застосувати комплекс коензимів — кокарбоксилазу (200 мл), ліпоєву кислоту (65 мг). Обгрунтоване застосування L(глютамі( ну, який має здатність зв’язувати токсичну фенілоцтову кислоту, яка надмірно накопичуєть( ся в організмі внаслідок порушення обміну фенілаланіну. L(глютамін призначають по 2 г 5( 6 разів за день усередину або вводять внутрішньовенно.

Щоб зменшити аутоінтоксикацію, через зонд постійно промивають шлунок розчином гід( рокарбонату натрію, проводять антибіотикотерапію (2 г канаміцину або 4 г неоміцину за до( бу). Враховуючи використання великих доз кортикостероїдів, доцільно призначати парен( терально малотоксичні напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, ампіокс).

З метою подолання гіпоксії проводять оксигенотерапію, вводячи кисень через носовий катетер.

Комплекс лікувальних заходів доповнюють активними методами дезінтоксикації:

1.Трансумбілікальна перфузія медикаментозних препаратів (у тому числі описаних вище розчинів та кортикостероїдів, що створює можливість прямого впливу ліків на парен( хіму печінки).

2.За життєвими показниками проводять часткові замінні переливання крові. Виводять й одночасно вводять в іншу вену 1000(2500 мл крові. У цьому разі краще брати свіжу гепа( ринізовану, а не цитратну кров.