Вплив факторів зовнішнього середовища на ріст тварин.

 

Температура: Для різних видів і різних популяцій одного виду існують певні оптимальні для росту температури. З підвищенням температури до оптимума темп росту збільшується, але при наступному підвищенні температури знижується. Оптимальні для росту температури змінюються не лише від виду до виду і від популяції до популяції, але й залежно від зміни інших абіотичних факторів. У пойкілотермних тварин зі зростанням температури зовнішнього середовища збільшується темп росту, але зменшується тривалість періоду росту й, відповідно, зменшуються граничні розміри особин. Можливе пояснення цього явища полягає в тому, що зі зростанням температури швидкість росту зростає в меншій мірі, ніж швидкість розвитку, й тварини досягають певної стадії зрілості (метаморфозу, статевої зрілості) раніше і зрозуміло при менших розмірах. А оскільки швидкість росту при досягненнні статевої зрілості знижується, то й максимальні розміри виявляються меншими. Однак не виключена й певна роль природного добору, оскільки в умовах високих широт великі особини можуть мати селективну перевагу. У гомойотермних (теплокровних) тварин вплив температури на процеси росту є дещо складнішим. При високій температурі темп росту може спочатку зростати, а потім знижуватись, або ж спочатку бути нижчим, а потім зростати (залежно від віку тварин, коли вони потрапили під дію високих температур); а в цілому остаточна вага тіла є нижчою або рівною порівняно з тваринами, що розвивались при нормальній (в зоні оптимуму) температурі. При низьких температурах темп росту спочатку низький, але потім підвищується, й тварини доганяють або навіть переганяють контрольних. В цілому ж, і підвищення, і зниження температури  порівняно з оптимумом, як правило, пригнічує ріст тварин на деякий час, а потім має місце так званий компенсаційний ріст, і тварини, залишаючись у несприятливих температурних умовах, можуть досягати нормальних розмірів. Щоправда, бувають випадки, коли тварини, вирощені при зниженій температурі, досягають більших розмірів, ніж вирощені при нормальній температурі.

Світло: Зміни абсолютної тривалості світлового дня та інтенсивності освітлення можуть як пригнічувати, так і стимулювати ріст тварин залежно від екологічних особливостей виду. Причому, велике значення має не тільки абсолютна тривалість світлового дня, а й зменшується він чи зростає. Досить часто зростання довжини світлового дня стимулює ріст, а зниження – пригнічує. Наприклад, це веде до того, що у тепловодних риб осінню темпи росту сповільнюються, а весною – зростають, хоча температура води і абсолютна довжина світлового дня приблизно однакові. Не виключено, що саме зміна довжини світлового дня є основним датчиком часу, який регулює сезонні ритми росту тварин.

Вологість: Вологість є одним з найважливіших факторів, що впливає на ріст багатьох наземних безхребетних. Як правило, зростання вологості має стимулюючий вплив. Вологість має сильний вплив і на ріст амфібій. На птахів і ссавців вологість впливає дуже мало. Але вологість може мати опосередкований вплив через, скажімо, доступність їжі (наприклад, період засухи в тропіках може вплинути на ріст копитних, бо в засушливий період трава росте повільно, і копитні будуть відчувати нестачу їжі).

Солоність: Має значення для водних тварин і деяких тварин, що живуть у грунті. Існує певний оптимум солоності; при підвищенні або зниженні рівня солоності від оптимума ріст сповільнюється. Вплив солоності прямо залежить від впливу температури. Чутливість до солоності зменшується з віком.

На основі аналізу даних по впливу абіотичних факторів на ріст тварин було сформульовано декілька правил. Правило Бергмана (1847 р.): величина тіла теплокровних тварин у північній півкулі зменшується з піночі на південь. Сучасне трактування цього правила: в більш теплих частинах ареалу виду проживають географічні раси з дрібніших тварин, а в більш холодних – з більших тварин. Але з цього правила є ряд вийнятків. Правило оптимума: у кожного виду розміри особин зростають до певного оптимума температури, вологості і т.п., а за цим оптимумом знову зменшуються.

Крім абіотичних факторів на ріст тварин впливає і ряд біотичних факторів.

Внутрішньопопуляційні відносини: Особини одного виду можуть стимулювати або пригнічувати ріст сусідніх особин свого виду. Найчастіше проявляється пригнічуючий ефект. Часто поодинокі особини ростуть гірше, ніж у групах, але при високій щільності популяції ріст особин знижується. Причому показано, що лімітує ріст не їжа, а саме середовище життя. У ссавців теж можливий або стимулюючий або пригнічуючий вплив, що залежить від температури середовища, щільності популяції, абсолютного числа особин у групі, статі, співвідношення статей, генетичних особливостей, видової приналежності. Таким чином, на ріст може впливати щільність популяції як така (тобто, об’єм життєвого простору, що приходиться на одну особину) (наприклад, на ставковиках показано, що ріст погіршувався як зі зменшенням об’єму життєвого простору при постійній кількості тварин, так і зі збільшенням кількості тварин при постійному об’ємі життєвого простору); або ж абсолютне число тварин у групі (наприклад, в експериментах на карпозубих рибах Orizias latipes зменшення об’єму простору не впливало на ріст при однаковій кількості рибин, але збільшення кількості особин навіть при еквівалентному збільшенні життєвого простору знижувало ріст. Темп росту може змінюватись і залежно від ієрархічного положення особини в групі (наприклад, у форелі). Взаємний вплив особин на їх ріст може здійснюватися за участю тактильного сприйняття, зорового сприйняття партнерів по групі, хімічного сприйняття продуктів життєдіяльності партнерів по групі. В різних систематичних групах тварин і в різних умовах перевагу мають різні способи. Наприклад, у риб переважає зорове сприйняття, у пуголовків – хімічне сприйняття метаболітів.