38. Ендо-періопатологія на рентгенологічному дослідженні

Рентгенологічні прояви пульпіту на рентгенограмах відображуються прямими ознаками ділянки прояснення на тлі щільніших тканин внутрішня резорбція у вигляді внутрішньої гранулеми в порожнині зуба або дентині; внутрішнього карієсу; зовнішній резорбції кореня. Грануляційний періодонтит характеризується інтенсивним розростанням грануляційної тканини з тенденцією до гнійного розплавлення сусідніх тканин та утворенням нориць. Рентгенологічно спостерігається розширення періодонтальної щілини навколо верхівки кореня ураженого зуба, яке переходить в осередок деструкції з нечіткими й нерівними контурами. Замикаюча пластинка комірки зруйнована біля верхівки кореня зуба. Частково руйнується й верхівка кореня, яка набуває нерівних позублених контурів (мал. 5.8, а). Іноді переважає крайова деструкція — маргінальний періодонтит. Хронічний маргінальний періодонт, як правило, є наслідком гострого. Клінічно перебігає мляво. Рентгенологічно визначається розширення періодонтальної щілини у вигляді кісткової кишені по одній поверхні зуба, найбільше виражене біля його шийки. Нерідко за рентгенограмою можна виявити причину хронічного запалення, а саме: пришийковий карієс, нависаючу пломбу тощо. Гранулематозний періодонтит (гранульома) вирізняється обмеженим розростанням грануляційної тканини біля верхівки ураженого зуба.  Рентгенологічні ознаки: поступове розширення періодонтальної щілини біля верхівки кореня зуба, яке переходить в округлий осередок деструкції з чіткими рівними контурами; замикаюча пластинка комірки біля верхівки зуба частково зруйнована, а верхівка кореня звернена у гранульому і частково резорбована .

40.Ортопантомограма, як метод діагностики в пародонтології.  Ортопантомограма (OPG), також відома як «ортопанорама», «ортопантограма» та «панторекс» — панорамнийрентгенівський знімок зубів, верхньої та нижньої щелепи

зміни пародонта на тлі нормальної за щільністю та будовою кісткової тканини щелеп на інших ділянках; початкові симптоми полягали у розволокненні кортикальних платівок міжальвеолярних гребенів і лунок і носили гніздовий вогнищевий характер, висота міжальвеолярних переділок звичайно лишається нормальною або незначно знижувалась; динамічні спостереження показують, що активний перебіг запального процесу дає активні, відносно швидко прогресуючі вогнища деструкції формує великі кісткові кишені (абсцеси), контури яких узуровані, чіткі межі між зруйнованою та збереженою кістковою тканиною відсутні, навколо основних зон деструкції — ділянки плямистого остеопорозу; при затиханні запального процесу нечіткість контурів деструйованих ділянок зникає, однак висота зруйнованих міжальвеолярнтх переділок ніколи не відновлюється;

б) у пародонті також візуалізуються деструктивні процеси, однакпереважає склеротична перебудова кісткової структури, рисунок кісткової тканини стає дрібносотистим, деструктивні процеси у крайових відділах пародонтозу мають більш торпідний перебіг, вогнища розплавлення значно менші за розмірами, ніж у першій групі, частіше зустрічається у осіб похилого віку; особливістю також є те, що висота міжальвеолярних переділок знижена незначно, але їх анатомічна цілісність повністю збережена.

Диференціювати пародонтоз слід з системними остеопатіями, пародонтопатіями, особливо при ревматичному процесі. Дифереційною ознакою є те, що різка склеротизація нижньої щелепи з пікресленністю рисунка судинних каналів і зниженням висоти міжальвеолярних переділок не супроводжується ознаками їх деструкції.