4.3.5. Етнонаціональна політика України

Становлення етнонапдональної політики України припадає на період початку 90-х років XX ст. Саме у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року відзначено принципи побудови держави за моделлю побудови поліетнічної української нації. Декларація проголошувала рівність усіх громадян незалежно від походження, соціального стану, расової та національної належності. Документ містив норму про визнання колективних, групових прав національних меншин та специфічних прав національностей, етнічних груп. Ці норми було удосконалено в інших нормативно-правових актах незалежної України.

Концептуальні засади державної етнополітики України відображені у наступних політико-правових документах:

• Звернення Верховної Ради України до громадян України всіх національностей (серпень 1991 p.);

• Декларація прав національностей України (листопад 1991 p.);

• Закон України "Про національні меншини в Україні" (червень 1992 p.);

• Конституція України (червень 1996 p.);

• Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (травень 1997 р.) та інші.

В Україні широко запроваджено застосування у національному законодавстві міжнародних стандартів захисту прав меншин:

• Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (листопад 1992 p.; ратифікована ВРУ 15 травня 2003 p.);

• Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин (листопад 1994 p.);

• Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту (жовтень 1996 p.);

• Ословські рекомендації щодо мовних прав національних меншин (лютий 1998 p.).

Чинне законодавство України удосконалюється під впливом міжнародного фактору, процесів євроінтеґрації. Нині розроблено ряд проектів Законів України, які регулюють сферу міжетнічних взаємин ("Про концепцію державної етно-національної політики", "Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини України", "Про зміни до Закону України "Про мови"). Тобто законодавчого вирішення потребують ряд проблем у сфері розширення прав представників національних меншин, підтримки репатріантів, надання особливого статусу корінного кримськотатарського етносу тощо.

Центральним органом державної виконавчої влади, який координує питання етнополітики в Україні, є Державний комітет України у справах національностей та міграції. У Верховній Раді України створено Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. При Президентові України діє Рада представників громадських об'єднань національних меншин України. Консультативно-до-радчим органом при Президентові України є також Рада представників кримськотатарського народу.

Реалізація міжнародних програм співробітництва обумовила потребу формування не тільки правових, а й відповідних організаційно-структурних механізмів, зокрема — створення двосторонніх та змішаних міжурядових комісій.

З 1994 року діє двостороння українсько-словацька комісія з питань національних меншин, освіти і культури, завданням якої є сприяння співробітництву між Словацькою Республікою і Україною в галузі питань національних меншин, культурних, освітніх і наукових контактів обох країн на основі Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Змішана українсько-угорська комісія з питань забезпечення прав національних меншин сприяє практичній реалізації основних положень щодо задоволення етнокультурних потреб українців в Угорській Республіці і угорців в Україні.

Змішана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, координує діяльність міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення прав української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні. Українська частина Комісії взаємодіє з відповідними комітетами Верховної Ради України, а також національно-культурними товариствами, об'єднаннями громадян і релігійними організаціями для виконання нею відповідних завдань. Основним її завданням є організація та розроблення комплексу заходів щодо співробітництва між Україною і Румунією у питаннях забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

Етнонаціональвий склад населення України за результатами перепису 2001 р.

Національність	Кількість	Національність	Кількість	Національність	Кількість
Українці	37541693	Карели	1622	Голландці	139
Росіяни	8334141	Аварці	1496	Рутульці	137
Білоруси	275763	Народи Індії та Пакистану	1483	Саамі	136
Молдовани	258619	Караїми	1196	Дунгани	133
Кримські татари	248193	Комі-перм'яки	1165	Тали ш і	133
Болгари	204574	Абхази	1458	Хорвати	126
Угорці	156566	Киргизи	1128	Абазини	128
Румуни	150989	Лакці	1019	Каракалпаки	117
Поляки	144130	Афганці	1008	Англійці	112
Євреї	103591	Табасаранни	977	Австрійці	112
Вірмени	99894	Іспанці	965	Агули	108
Греки	91548	Ороки	959	Євреї грузинські	108
Татари	73304	Іжорці	812	Евени	104
Цигани	47587	Кумики	718	Халха	104
Азербайджанці	45176	Американці	709	Ханти	100
Грузини	34199	Фіни	768	Цахури	83
Німці	33302	Серби	623	Алтайці	81
Гагаузи	31923	Удіни	592	Ульчі	76
Корейці	12711	Нівхи	584	Коряки	69
Узбеки	12353	Кабардинці	473	Тати	64

Продовження табл.

Національність	Кількість	Національність	Кількість	Національність	Кількість
Чуваші	10593	Інгуші	455	Селькупи	62
Мордва	9331	Італійці	420	Негідальці	52
Турки	8844	Перси	419	Канадці	51
Литовці	7207	Кримчаки	406	Евенки	48
Араби	6575	Буряти	391	Японці	44
Словаки	6397	Ногайці	385	Нганасани	44
Чехи	5917	Адигейці	338	Тувинці	43
Казахи	5526	Турки-месхетинці	336	Мансі	43
Латиші	5079	Калмики	325	Удегейці	42
Осетини	4834	Якути	304	Нанайці	42
Удмурти	4712	Орочі	288	Кети	87
Лезгини	4349	Вепси	281	Шорці	33
Таджики	4255	Кубинці	262	Белуджі	31
Башкири	4253	Французи	258	Чукчі	30
Марійці	4130	Лівії	235	Долгани	26
В'єтнамці	3850	Чуванці	226	Енці	26
Туркмени	3709	Ненці	217	Тофалари	18
Албанці	3308	Балкарці	206	Ітельмени	19
Ассирійці	3143	Черкеси	199	Євреї середньоазіатські	13
Чеченці	2877	Уйгури	197	Чилійці	18
Естонці	2868	Карачаївці	190	Юкагири	12
Китайці	2213	Шведи	188	Алеути	6

Закінчення табл.

Національність	Кількість	Національність	Кількість	Національність	Кількість
Курди	2088	Євреї гірські	166	Інші національності	3228
Даргинці	1610	Хакаси	162	Національність невказана	188639
Комі	1545	Ескімоси	153	Всенаселення	48240902

В Україні уже накопичено і досвід утворення та діяльності національних представницьких органів. Першою ластівкою стало створення у 1991 році кримськотатарського Меджлісу; у 1992 році створено Єврейську Раду, в 1996 році — німецький Фольксрат, у 1999 році — Руську Раду України, 2002 року — Конгрес ромів України.

В умовах державної незалежності України представники національних меншин охоплені етнополітичним ренесансом, який проявився у бурхливій динаміці зростання національно-культурних товариств. Якщо на червень 1992 року в державі їх нараховувалося тільки 186, то на початок 2001 року — вже 431, а в липні 2005 року — 1582 громадські об'єднання. Найбільше таких організацій в Автономній Республіці Крим, М.Києві, Закарпатській, Донецькій, Одеській областях.

Найбільш численною національною меншиною України є росіяни, кількість яких за переписом 2001 року становила 8,3 млн. чол. Упродовж 90-х років XX — на початку XXI ст. росіяни створили численні національно-культурні об'єднання, політичні структури. Всеукраїнський статус мають ряд громадських структур російської національної меншини України ("Русь", "Російська община України", "Російський рух України", "Росіяни України" та інші)* Проводять вони в основному культурно-просвітницьку роботу серед російськомовного населення країни. Водночас окремі організації росіян України політизують свою діяльність, позиціонуючи себе в рамках активності на виборах до ВРУ у форматі Слов'янської партії, "Руського блоку", партії політики Путіна.

Упродовж останніх років відбувається повернення на місця свого колишнього проживання в Криму корінного кримськотатарського етносу. Якщо у 1989 році кримських татар нараховувалося 46807 осіб, то у 2001 році— вже 248193 чол. Специфіка діяльності громадських організацій кримськотатарського етносу полягав у стрімких темпах їхньої динаміки. Національний рух кримських татар розпочався створенням у травні 1989 року Організації кримськотатарського національного руху на чолі з Мустафою Джемільовим. У червні 1991 року на Курултаї було утворено Меджліс як вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу.

Кримські татари також створили мережу національно-культурних товариств (Ліга кримськотатарських юристів "Ініціум", Асоціація кримськотатарських працівників освіти "Мааріфчі", Ліга кримськотатарських жінок та інші), що охоплюють усі сфери життя цього етносу. Останнім часом забезпечується виконання ряду програм для кримськотатарського населення, які орієнтовані на розселення та облаштування депортованих кримських татар, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство, а також різнопланових молодіжних програм тощо.

Таким чином, поряд із етнополітичними проблемами (про-російський фактор, кримськотатарська проблема тощо) в незалежній молодій Українській державі активно удосконалюється відповідно до норм міжнародного законодавства нормативно-правова база етнополітики, розбудовується мережа національно-культурних організацій, які впроваджують у практику політику полікультурного та поліетнічного українського суспільства. Полікультурність спрямована на етнокультурний ренесанс українства та національних меншин задля творення потужної української нації.