2. Предмет міжнародного економічного права.

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні еко­номічні відносини: як дво, так і багатосторонні.

Як і будь – які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами набувного характеру.

Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними.

Міжнародні економічні - це особлива форма суспільно – виробничих зв”язків між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.

За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлене:

- По – перше значною кількістю країн, їх угруповувань і міжнародних організацій, які є суб”єктами міжнародних економічних відносин;

- По – друге на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно – політичний устрій країн та їх угруповувань.

Отже, цілком зрозуміло, що певні особливості в економічних відносинах існували (й існують ще сьогодні) між країнами з різним соціально – економічним устроєм.

У межах міжнародно­го економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини є комерційними в широкому розумінні. Отже, усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний елемент, належать до сфери дії міжнародного еконо­мічного права. Такими елементами є купівля-продаж, оренда, підряд, міна, найм, позика, лізинг, франчиза та перевезення.

Об'єктивними передумовами міжнародно-правового регулювання економічних відносин є наявність суверенних держав та інших суб'єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвитку зв'язків між ними в економічній сфері. Міжнародно-правове регулю­вання відбувається як процес впливу норм міжнародного публічного права на систему міждержавних економічних зв'язків з метою наве­дення і підтримки певного бажаного порядку.

Міжнародне право є незамінним інструментом організації міжна­родних економічних відносин. Воно є свідомим узгодженим впливом держав на їх розвиток у потрібному напрямі.

Оскільки міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, то ці сфери мають спільних суб'єктів — держави та подібні їм утворення, а також правосуб'єктні міжурядові органі­зації. Серед останніх слід особливо виокремити заклади інтегра­ційного типу, найяскравішим прикладом яких є Європейський Союз (ЄС). Цей союз, як відомо, має тенденцію до перебирання на себе правоповноважень держав-членів. Він від свого імені укладає міжнародні торговельні договори і є колективним учасником багато­сторонніх економічних міжнародних договорів та організацій.

2. Принципи міжнародного економічного права

Будь-яка діяльність у будь-якій країні або на міжнародному рівні здійснюється на грунті певної системи принципів. Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності.

Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуван­ням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогре­сивного розвитку.

Міжнародне економічне право є галуззю міжнародного права, тому і принципи міжнародного права є загальними принципами і для міжнародного економічного права

Принципи міжнародного економічного права поділяються на дві групи:

1) основні (загальні) принципи;

2) спеціальні принципи.

До основних (загальних) принципів міжнародного економічного права слід віднести принципи міжнародного права:

1) принцип мирного співіснування;

2) принцип суверенної рівності держав;

3) принцип співробітництва держав;

4)принцип невтручання;

5)принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;

6)принцип взаємної вигоди.

До спеціальних принципів міжнародного економічного права відносять:

1)принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;

2)принцип юридичної рівності і недопустимості еконо­мічної дискримінації держав;

3)принцип свободи вибору форми організації зовнішньо­економічних зв'язків;

4)принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;

5) принцип найбільшого сприяння;

6) принцип національного режиму.

Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав. Це — один із прикладів пріоритету не лише норм міжнародного права, а і його принципів над національними нормами і правовими принципами держав як окремо взятих суб'єктів міжнародних економічних відносин. Принципи зовнішньоекономічної діяльності, закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятого 16 квітня 1991 р.

До них належать: принцип суверенітету України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва; принцип юридичної рівності і недискримінації; принцип верховенства закону; принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Перелік принципів у законі України майже в усьому співзвучний з принципами міжнародного економічного права.