Тема 1. Предмет міжнародних економічних відносин. Місце міжнародних економічних відносин у системі наук

1. Міжнародні економічні відносини як наука та система знань.

2. Історія розвитку МЕВ

3. Теоретичні основи міжнародних економічних відносин

4. Регіональні чинники розвитку МЕВ

5. Міжнародна політична система

1. Однією з важливих особливостей світового господарства починаючи з другої половини ХХ століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Відбувається розширення та поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, економічними угрупуваннями а також окремими фірмами та організаціями. Саме у зв’язку з цими процесами набуває надзвичайної актуальності питання вивчення МЕВ як комплексної системи знань.

По своїй суті МЕВ є елементом дуже складної рухомої системи, якою є світове господарство. Відомо, що світове господарство як цілісна система сформувалася наприкінці 19 ст. Цьому процесу передував ряд умов:

• Завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі “білі плями” зникли з лиця Землі та географічних карт;

• Закріплення всіх територій Землі за яким-небудь національно-державним утворенням;

• Визнання цього утворення спільнотою інших держав.

Лише після завершення формування світового господарства стало можливим розгляд міжнародних економічних відносин як єдиної та взаємопов’язаної сукупності. Ті зміни, що відбуваються в співвідношенні та розстановці основних економічних сил у світі, неминуче знаходять відображення у змісті, структурі та ролі МЕВ.

«Міжнародні економічні відносини» як наука, являють собою своєрідну і самобутню частину економічної теорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, тобто вивчаються економічні стосунки, що виникають на міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ в умовах обмеженості та рідкісності ресурсів. Наука «МЕВ» визначає закономірності розвитку міжнародних явищ і процесів, які відбуваються у сфері економіки. «MЕB» — це фундаментальна наука і на основі її наукових результатів розвиваються більш конкретні науки, що вивчають окремі, напрямки здійснення міжнародних економічних стосунків. «МЕВ» як навчальна дисципліна являє собою такий навчальний предмет, котрий дозволяє познайомитись з відомими вже науці міжнародними економічними явищами і процесами, з відомими закономірностями їхнього розвитку, а також зацікавити до власних наукових пошуків тих, хто вивчає цю дисципліну.

Об’єктами вивчення МЕВ – товари, послуги та матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.

Суб’єктами МЕВ є економічно відокремлені сторони, які здійснюють міжнародний обмін.

МЕВ досліджуються і вив­чаються як цілісна система і розглядаються одночасно у декількох площинах:

По-перше, виявляються найбільш за­гальні закономірності універсального характеру, що відоб­ражають генезис і структуру світового господарства, його функціонування як цілісної системи на основі широкої взає­модії ендогенних та екзогенних факторів.

По-друге, визначаються форми прояву цих закономірнос­тей у різних секторах і регіонах, інтеграційних об'єднаннях, економічних союзах та окремих країнах світового господар­ства, що значно конкретизує предмет і метод дослідження міжнародних економічних відносин.

По-третє, вся сукупність світогосподарських зв'язків, бу­дучи невіддільною від свого матеріального субстрату — продуктивних сил, аналізується під кутом зору динамічних якісних змін, що відбуваються у розвитку останніх.

По-четверте, міжнародні господарські зв'язки розгляда­ються в аспекті створення адекватного механізму регулю­вання й управління ними на національному та інтернаціо­нальному рівнях.

Ознаки МЕВ:

• В основі МЕВ лежать розподіл праці та обмін, не тільки національні, а й міжнародні, які передбачають, що виробництво та (чи) споживання окремих країн в той чи іншій мірі пов’язані між собою;

• Учасники МЕВ економічно відокремлені;

• В сукупності світогосподарських обмінних зв’язків, у МЕВ більш повно діють закони попиту, пропозиції, та вільного ціноутворення;

• Світовий ринок МЕВ характеризується конкуренцією товарів та послуг, продавців та покупців, але ця конкуренція є більш жорсткою через великі обсяги та набори товарів та послуг.

• Одна з основних форм МЕВ – міжнародна торгівля – являє собою безліч міждержавних потоків продукції. В цих умовах формуються світові товарні ринки, які мають більш стійкий та систематичний характер;

• Обмін товарами та послугами, міжнародне переміщення факторів виробництва опосередковане рухом коштів, системою розрахунку, товарними кредитами, валютними відносинами.

• МЕВ передбачають власну інфраструктуру, спеціальні інститути. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами та організаціями як всезагального (ВТО, Міжнародна торгова палата, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд і т. п.), так і регіонального значення (Єврокомісія, ЄБРР і т.п.).

• МЕВ підлягають монополізації. Вона можлива через концентрацію виробництва та збуту приватними підприємницькими структурами, а також в результаті міжнародних, міждержавних союзів та угод, які поєднують великі країни та фірми постачальників деяких видів продукції.

• МЕВ не вільні від міжнародного, регіонального, державного втручання та регулювання. Воно виявляється в міждержавних економічних, торгових, кредитних, валютних, митних та платіжних угодах та союзах. Результати регулювання зовнішньоекономічною діяльністю в кожній окремій країні також впливають на стан та розвиток МЕВ.

МЕВ виникають при певних умовах та під впливом ряду факторів. Вони виражаються в різноманітних конкретних формах, значення та поєднання яких неоднаково на тих чи інших етапах, для тих чи інших країн та регіонів країн.

Механізм МЕВ включає в себе правові норми та інструменти для їхньої реалізації (міжнародні економічні договори, згоди, “кодекси”, хартії та інші), які відповідають діяльності міжнародних економічних організацій, що спрямована на реалізацію цілей по розвитку МЕВ. Тобто механізм МЕВ – це система економічних інструментів, організаційних засобів та інститутів, які забезпечують здійснення МЕВ.

Стрибкоподібне зростання міжнародних економічних відносин на нинішньому етапі вимагає створення адекватних механізмів регулювання та управління ними. їхня по­будова повинна ґрунтуватися на глибокому та всебічному пізнанні об'єктивних законів і закономірностей розвитку світогосподарських зв'язків. Економічні механізми та юри­дичні норми мають забезпечити оптимальне функціонуван­ня світового господарства, усіх його ланок та елементів. Поряд з національними дедалі більшого значення набува­ють міжнародні інституції, насамперед системи Організації Об'єднаних Націй, міжнародні банківські та кредитно-фі­нансові установи, а також регіональні органи управління великими виробничо-економічними системами.

До структури МЕВ входять:

• Міжнародний поділ праці;

• Міжнародна торгівля товарами та послугами;

• Міжнародній рух капіталу та зарубіжних інвестицій;

• Міжнародна міграція робочої сили;

• Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

• Міжнародні економічна інтеграція.

Важливим чинником, що формує структуру МЕВ, є суперечлива система економічних інтересів, взаємодія яких уособлює різнома­нітні потреби окремих країн, підприємств і організацій, між­державних та інших спільностей. Економічні інтереси ви­ступають наймогутнішою рушійною силою розвитку, дивер­сифікації та вдосконалення системи економічних відносин світового господарства.

Об’єктивність економічних відносин полягає в тому, що вони функціонально незалежні від своїх матеріальних носі­їв, передусім продуктивних сил, і розвиваються як відособ­лена органічна система за своїми особливими, лише їм при­таманними законами й закономірностями. Не належачи без­посередньо до матеріальних утворень і не виражаючи їхніх властивостей , міжнародні економічні відносини тісно вза­ємодіють з продуктивними силами, змінюються під їх впли­вом не тільки у формах прояву, а й у самій сутності. В про­цесі розгортання технологічної революції створюється сис­тема продуктивних сил, у якій вирішальну роль починають відігравати біотехнологія, електроніка, інформатика та ін. Біотехнотронні продуктивні сили становлять альтернативу сучасному типу індустріального розвитку; вони дедалі біль­шою мірою набувають світового характеру, обумовлюючи водночас радикальні зміни у структурі міжнародних еконо­мічних відносин.

В предмет МЕВ входить вивчення двох складових:

1. Власне міжнародних економічних відносин

2. Механізм їх реалізації

МЕВ включають суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об’єднаннями, а також підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) в системі світового господарства. Вивчає не економіку зарубіжних країн, а особливості їхніх економічних відносин. МЕВ вивчає не будь-які економічні відносини, а ті, які найчастіше повторюються, типові, характерні, які визначають відносини.

МЕВ являє собою систему різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, кредитно-грошових) зв’язків національних економік різних країн, яка заснована на міжнародному поділі праці. Ця частина людської діяльності визначається загальними закономірностями господарського розвитку, але має і ряд суттєвих особливостей:

• Господарські відносини охоплюють значний територіальний простір, який виходить за рамки національних кордонів;

• Втягуються додаткові за набором та обсягом ресурси;

• Відбувається переміщення ресурсів, факторів виробництва та його результатів за границі окремих країн в міжнародних масштабах;

• В цій сфері діють особливі механізми та інструменти (фінансові, валютні, митні та інші), які забезпечують такі світогосподарські зв’язки;

• Створюються спеціальні організаційні форми та структури, в тому числі міжнародні, за допомогою та за участю яких здійснюються економічні зв’язки між країнами.

МЕВ виникають і розвиваються при певних умовах і під впливом ряду факторів, вони виражаються в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношення яких неоднакове на тих чи інших етапах, для різних країн та регіонів світу. Все коло цих питань і є предметом розгляду науки МЕВ. МЕВ формується і діє в певному економічному середовищі, від вивчення і урахування основних елементів якого (гуманітарно-матеріальних, правових, екологічних, політичних, психологічних, релігійно-етнічних і т.д.) неможливо відволікатись при науковому аналізі та практичній реалізації.

Методи пізнання міжнародних явищ і процесів, наукових досліджень міжнародних економічних відносин в основному такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

Метод наукових абстракцій, як і її інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Міжнародні економічні явища і процеси мають досить добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об'єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом макро- та мікроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а, з іншого боку, на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з'ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку ,тощо.

За допомогою методу історичного і логічного вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.

Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обгрунтування. Кількісні показники з'ясовуються за допомогою економіко-математичних методів, використовуються функціональні підрахунки. Крім того, визначення й порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль грає використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп'ютерного потенціалу. Моделювання базується на використанні попередніх методів і є важливим для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища.

Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин не дадуть достатньо достовірних результатів, якщо не враховувати взаємопов'язаність, взаємозалежність, діалектичну єдність міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами і процесами.

2. До основних етапів розвитку МЕВ можна віднести наступні:

1. Мев стародавнього світу.

Розвиток товарного виробництва й збільшення обсягу торгової діяльності у І тис до н. е. викликали потребу в удосконаленні розрахункових операцій. Монета стала класичним платіжним засобом. Великий розмах торгових операцій привів до появи зачатків банківської справи. Розвиток зовнішньої торгівлі вимагав певної організації торгових відносин, тому почали з’являтися товариства купців та судновласників. Для міжнародних економічних відносин стародавності була характерна міграція робочої сили (насильне переселення кваліфікованих ремісників, торгівля рабами, що здійснювала важливу функцію античного класичного періоду – відтворення безпосередніх виробників). Рівень розвитку міжнародної торгівлі в стародавньому світі - у високому зовнішньоторговельному обороті, широкій товарній структурі. Можна говорити про спроби поділу сфер впливу у міжнародній торгівлі в давнину.

2. Мев епохи середньовіччя.

Відмітна особливість – регрес усієї системи зовнішніх зв’язків у порівнянні з рабовласницькою добою. Міжнародні економічні відносини зберігаються більше за енерцією історичного руху, ніж як наслідок розвитку феодальної суспільно-політичної формації. Втім, поступово зростала торгівля Індії з країнами Азії. Основним напрямом міжнародної торгівлі цього періоду можна вважати торгівлю між європейськими країнами та Сходом. Активну посередницьку роль у ній відігравали арабські та візантійські купці. Великими торговельними центрами стають Венеція, Генуя, деякі інші. Одним з найважливіших торгових шляхів був морський шлях між Сходом і Заходом в районі Південних морів. Особливого значення набуває транзитна торгівля. Розвиток товарно-грошових відносин у Європі в ХІ –ХІІ ст. привів до виникнення банків і поширення кредитних операцій, що в свою чергу сприяло розвитку зовнішньоекономічних відносин. Розвивається лихварський капітал. Середньовічна торгівля, мала все ж таки обмежений характер, вона існувала за умов панування натурального виробництва, феодальної роздробленості, бездоріжжя, відсутності єдиних мір ваги, довжини, єдиної грошової системи, частих розбійницьких нападів.

3. Мев в умовах становлення індустріальної цивілізації.

В період пізнього середньовіччя (кінець ХІ – ХV ст.) в процесі розкладу феодалізму і назрівання нового капітал. способу виробництва поступово створюються умови для пожвавлення зовнішньоекономічних зв’язків, формування світового ринку. Утворення Ганзейського союзу спричинилося потребами зовнішньої торгівлі. Світова торгівля і світовий ринок безпосередньо сприяли первісному нагромадженню капіталу. Торгівля, банківська справа, колоніальна політика приносили великі прибутки, стимулюючи подальший розвиток зед. Зародження капіталістичних відносин відбувається в кінці ХV ст. В Італії, Іспанії, Португалії, а з кінця ХVІ ст.. – в Голландії, Англії, Франції. Меркантилізм виражав інтереси торговельної буржуазії та являв собою спробу теоретичного обґрунтування економічної політики, яку вона проводила. МПП - спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. З утворенням колоній виникає спеціалізація загарбаних територій на виробництві для потреб метрополії так званих колоніальних товарів, але існували лише елементи міжнародного поділу праці між окремими країнами Європи та інших континентів, а не сформована його система.

4. Мев індустріальної епохи.

Промислова революції ХVІІІ – ХІХ ст., остаточно ствердила не лише кап. формацію, але й світовий ринок. Світова торгівля набуває значних масштабів і характер стійких міжнародних товарно-грошових відносин. Могутнім імпульсом цього процесу слугувало створення в промислово розвинутих країнах машинної індустрії, що орієнтувалася на імпорт сировини з менш розвинених країн і експорт в ці країни промислових товарів.

А) монополістичний капіталізм

З виникненням тенденції до монополізації виробництва, торгівлі, банківської справи тощо набувало нових рис і особливостей всесвітнє капіталістичне господарство й адекватна йому система мев (розвиток зовнішньоторговельних стосунків, вивіз капіталу, що набував чимраз більшого значення, вдосконалення механізму міжнародних валютних розрахунків, розвиток міжнародного кредиту тощо). Інтенсивне зростання зовнішньоторговельного обороту в кінці ХІХ супроводжувалося різким загостренням конкурентної боротьби країн за ринки збуту. Ця конкуренція призводила до зародження перших форм “торговельних війн”, у ході яких загострилися усі види протекціоністської політики, що включає митні, податкові, фінансові і кредитні важелі.

Б) міжнародні економічні відносини у першій половині ХХ ст..

Міжнародні монополії раннього періоду розвитку імперіалізму були попередникам і провісниками сучасних транснаціональних корпорацій (ТНК). Панувала валютна система золотого стандарту. В ХХ ст.. світ пережив низку глибоких криз (І Світова війна, яка призвела до довгого і глибокого порушення товарообороту, економічна криза 1929-1933 рр. зменшила обсяг світової торгівлі), дедалі швидше стали застосовуватися протекціоністські заходи, спрямовані на скорочення імпорту. На всю систему міжнародних економічних відносин негативно вплинули потрясіння у сфері МВКВ, численні державні банкрутства, різке посилення протекціонізму, широке застосування кількісних обмежень у зовнішній торгівлі. США зайняли перше місце в світовому експорті, але відставали від Великобританії по імпорту.

В) міжнародні економічні відносини у повоєнні часи.

Після ІІ Світової війни встановилася Бреттон-вудська валютна система, створений МВФ, МБРР. Порушені господарські зв’язки між країнами відновлювалися повільно. Відбувся розпад колоніальної системи. Роль вивозу капіталу як важливої форми міжнародних економічних відносин виявилася виразніше. На місце Бреттон-вудської прийшла Ямайська валютна система. Значний період часу після війни переважав вивіз капіталів у підприємницькій формі, наприкінці 70-х років відбувається поворот до переважно позичкової форми вивозу капіталу. 1950-1970 рр - “золоте століття” в міжнародній торгівлі.

5. Сучасні МЕВ.

В сучасних умовах приблизно ¾ закордонних інвестицій припадають на розвинені країни. Відбувається своєрідний міжнародний капіталообмін. За прогнозами, високі темпи світової торгівлі збережуться і надалі до 2003 року обсяг світової торгівлі збільшиться на 50% і перебільшить 7 трлн. дол. Важливою особливістю є розвиток багатосторонніх форм торгово-політичного регулювання.