30.Самосвідомість.

САМОСВІДОМІСТЬ - це здатність людини усвідомити саму себе, своє "Я", свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

В ході соціалізації розширюються і поглиблюються зв'язку спілкування людини з людьми, групами, суспільством в цілому, відбувається становлення в людині образу його "Я". Образ "Я", або самосвідомість, не виникає у людини відразу, а складається поступово упродовж його життя під впливом численних соціальних впливів і включає4 компоненти:

• свідомість відмінності себе від решти світу;

• свідомість "Я" як активного початку суб'єкта діяльності;

• свідомість своїх психічних властивостей, емоційні самооцінки;

• соціально-моральна самооцінка, самоповага, яка формується на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності.

Стадії (або етапи) розвитку самосвідомості:

Відкриття «Я» відбувається у віці 1 року.

До 2-м 3-м рокам людина починає відокремлювати результат своїх дій від дій інших і чітко усвідомлює себе як діяча.

До 7-и років формується здатність оцінювати себе (самооцінка).

Підлітковий і юнацький вік — етап активного самопізнання, пошуку себе, свого стилю. Завершується період формування соціально-моральних оцінок.

На формування самосвідомості впливають:

Оцінки оточуючих і статус у групі однолітків.\

Співвідношення «Я-реальне» і «Я-ідеальне».

Оцінка результатів своєї діяльності.

Структура: 1. Самоспостереження.2. Розуміння самого себе3. Самопрояснення

45.Формування навичок і вмінь у діяльності.

Уміння - здатність використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення суттєвих властивостей об'єктів і явищ, успішного розв'язання теоретичних і практичних завдань.

Навичка - стійка, удосконалена у результаті багаторазових, цілеспрямованих вправ дія.

Формування уміння може відбуватися так:

1. Учні засвоюють знання і перед ними ставлять завдання, що вимагають використання знань (знання - завдання -застосування знань).

2. Учні визначають ознаки, які відрізняють один тип задач від інших. У процесі виконання завдання, вони визначають тип задачі та виконують операції, необхідні для розв'язання цього типу задач.

3. Учні навчаються розумовій діяльності, необхідній для використання знань.

Етапи розвитку навичок:

1. Ознайомлення з прийомами виконання дій. Осмислення дії та її подання. Чітке розуміння мети, нечітке способів її досягнення.

2. Опанування окремих елементів дії, аналіз способів їх виконання. Чітке розуміння способів виконання дій. Свідоме, однак невміле і нестійке її виконання.

3. Співвідношення і об'єднання елементарних рухів в одну дію. Автоматизація елементів дії. Удосконалення рухів, усунення зайвих, перехід до мускульного контролю.

4. Опанування довільного регулювання характеру дії. Пластичне пристосування до ситуації. Гнучке, доцільне виконання дії.

Відповідно, в педагогічній практиці доцільно виділити таку послідовність формування навичок школяра:

51.Відчуття як пізнавальний процес. Види відчуттів.

Відчуття — психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні органи чуття. Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в певний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на факт свідомості. Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну природу, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

1. За наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, який викликає відчуття, виділяють дистантні і контактні відчуття. Зір, слух, нюх відносяться до дистантних. Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в навколишньому середовищі. Смакові, больові, тактильні відчуття - контактні.2. За розташуванням рецепторів прийнято ділити відчуття на три групи:

а) екстероцептивні (від лат. - зовнішній) - відображають якості предметів і явищ навколишнього світу, рецептори знаходяться зовні тіла, до них належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та інші відчуття;

б) інтероцептивні (від лат. - всередині) - рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їхній стан, до них належать органічні відчуття;

в) пропріоцептивні (від лат. - власний) - рецептори розташовані в рухових апаратах нашого організму, вони дають нам інформацію про рух і положення тіла в просторі. Це кінестезичні та статичні відчуття.