Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Мукачівський державний університет

Педагогічний факультет

Кафедра педагогіки і методики дошкільної освіти

«К. Д. Ушинський про роль природи у початковому навчанні дітей. Використання творів к. Д. Ушинського в роботі з екологічного виховання»

Конспект залікового

семінарського заняття

студентки-практикантки

групи ДО-5 м

Турянин Надії

викладач-асистент

Пинзеник О. М.

Мукачево 2011

Тема: К. Д. Ушинський про роль природи у початковому навчанні дітей.

Використання творів К. Д. Ушинського в роботі з екологічного

виховання.

Мета: систематизувати знання студентів з пройденого матеріалу;

продовжувати навчати користуватись підручником та

рекомендованою літературою; розвивати навички вільно

спілкуватись, висловлювати власну думку та вміти її

відстоювати; навчати аналізувати матеріал, уміння правильно

оцінювати ситуацію; розвивати навички працювати

колективно; виховувати патріотизм та любов до обраної

професії.

Тип заняття: практичне заняття – семінар.

План

1. Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.

2. Принцип народності виховання.

3. К. Д. Ушинський як літератор.

4. Аналіз навчальних книг К. Д. Ушинського.

5. Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського.

Література:

1. Березівська Л. Д. Ушинський Костянтин Дмитрович / Л. Д. Березівська

// Ураїнська педагогіка в персоналіях: у 2 кн. кн. 1: навч. посіб. / за

ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – С. 284-292.

2. К. Д. Ушинский : наука и искусство воспитания / сост. С. Ф. Егоров. –

М., 1994. – 208 с.

3. Березовська Л. К. Д. Ушинський про підходи до створення шкільних

підручників / Л. Березовська // Підручник ХХІ століття. – 2003. ─ №

1─4. – С.107─110.

4. Якушко Н. М. К. Д. Ушинський про засоби навчання / Якушко М. Н.

//Педагогіка та психологія: зб. наук. праць / Харків. держ. пед. ун─т.

– Х., 1998. – Вип. 7 – С.149─153.

5. Мосіяшенко В. Рідна мова в педагогічній системі К. Д. Ушинського / В.

Мосіяшенко //Почат. шк.─ 2002. ─ № 4. – С. 75─76.

Хід заняття

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми та мети заняття. Ознайомлення студентів з кількістю балів, що виставляється за кожне із завдань занять.

3. Актуалізація опорних знань студентів.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Підведення підсумків заняття.

6. Оцінювання знань студентів.

7. Видача завдання для самостійної роботи.

Практична і теоретична діяльність, світогляд

Народився 19 лютого 1824 р. у м. Тулі у небагатій дворянській сім’ї. Його батьки, вихідці з Чернігівщини, мали невеликий маєток поблизу Новгород-Сіверського, де Костянтин Дмитрович закінчив гімназію. Протягом 1840-1846 рр. навчався на юридичному факультеті Московського університету. Здобувши вищу освіту, працює за призначенням на посаді професора у Ярославському юридичному ліцеї по кафедрі камеральних наук (законодавство, право, фінанси). У роботі відзначався демократичністю, через що 1849 року його звільнили з посади. З Ярославля їде в Петербург, де зустрів багато проблем у пошуках роботи. Вимушений працювати дрібним чиновником у міністерстві внутрішніх справ. Багато часу присвячував самоосвіті. Займався журналістикою, був перекладачем у журналі "Современник". З 1854 р. Ушинський працював викладачем словесності і законодавства, а згодом став й інспектором Гатчинського сирітського інституту. На новій посаді робить ряд нововведень, через що у закладі різко зросла успішність. У "Журналі для виховання" надрукував ряд статей, серед яких "Про користь педагогічної літератури" (1857), "Три елементи школи" (1857), "Про народність у громадському вихованні" (1857) та ін. На прохання Ушинського 1859 року йому дають призначення на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Тут він відзначився як прогресивний реформатор жіночої освіти. На перше місце поставив вивчення рідної мови, літератури, історії, запросив до закладу багато прогресивних педагогів. Майже одночасно з приходом до Смольного інституту Ушинський став редактором часопису "Журнал Міністерства народної освіти". Перетворив його на цікавий науково-педагогічний журнал. Тут надрукував ряд своїх статей: "Праця в її психічному і виховному значенні" (1860), "Рідне слово" (1861), "Проект учительської семінарії" (1861) та ін. Видатною подією в історії педагогіки був вихід у світ його підручників "Дитячий світ" (1861) та "Рідне слово" (1864). 1862 р. Ушинського звинуватили в атеїзмі і звільнили з роботи у Смольному інституті. Щоб завуалювати незаконне звільнення, уряд відрядив його за кордон для вивчення жіночої освіти. Ця поїздка була по суті замаскованим засланням. За 5 років (1862-1867 рр.) Ушинський побував в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Франції, Німеччині. Після повернення з-за кордону друкує свою фундаментальну працю "Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології" (1867-1869). Протягом 1869-1870 рр. жив в Україні, яку вважав своєю батьківщиною. Помер 22 грудня 1870 р., похований у Києві на території Видубецького монастиря. Світоглядні позиції Ушинського у галузі філософії виражалися непослідовно. Він критикував ідеалізм і матеріалізм за їх однобічність, але в теорії пізнання стояв на матеріалістично-сенсуалістичних позиціях. За політичними поглядами виступав як демократ і просвітитель. Послідовно відстоював інтереси народу у сфері освіти. Обґрунтовував необхідність всезагальної початкової освіти. В історичному розвитку суспільства вирішальну роль приписував досконалому розуму, тому головним рушієм суспільного прогресу називав науку і освіту. 

Принцип народності виховання

Ця ідея є центральною у педагогічній системі Ушинського. Вона характерна також для поглядів таких видатних українських педагогів як О.Духнович з Закарпаття, Ю.Федькович з Буковини та ін. Але цю проблему на дійсно науковій основі вперше розробив Ушинський. Термін "народність" Ушинський пояснює як своєрідність кожного народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу. Ушинський виступив проти намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення якоїсь іноземної системи виховання. Він вважав, що громадське виховання є продуктом довготривалого історичного розвитку нації, його неможливо придумати у кабінеті або запозичити в інших народів. Мета виховання, на його думку, визначається особливою ідеєю про людину, властивою для кожного народу: "Кожний народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях." "Виховання бере людину всією зі всіма її народними й частковими особливостями, – її тіло, душу, розум, – і, перш за все, звертається до характеру, а характер і є саме той ґрунт, у якому коріниться народність..." Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує загальної виховної системи для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.

У методологічному плані принцип народності виховання виступає як корінна закономірність розвитку системи освіти і виховання у будь-якій країні. Ця система повинна будуватись у повній відповідності з особливостями і потребами своєї країни. За умови дотримання даного принципу виховання здійснюється в дусі народних звичаїв, традицій, рис національного характеру і психології свого народу. Складовою частиною ідеї народності в Ушинського стояло питання про жіночу освіту, без чого він не уявляв суспільної системи виховання. Ушинський намагається творчо використати традиції народної педагогіки у своїй педагогічній системі. Це особливо добре проглядається у його підручниках "Дитячий світ" і "Рідне слово", де він ознайомлює дітей з народним життям, широко використовує народний фольклор: приказки, загадки, прислів’я, казки, вірші. Видатний педагог не заперечував використання педагогічного досвіду інших народів, але вимагав, щоб його засвоєння було критичним. Вказуючи на недопустимість механічного перенесення виховних систем з однієї країни в іншу, він говорив про доцільність використання кращих елементів виховного досвіду народів, але повністю побудувати виховання у своїй країні на цих елементах також неможливо. Найважливішою ознакою і найкращим виразником народності Ушинський називає рідну мову. У статті "Рідне слово" розкрив роль мови у житті народу. У ній сконцентровано весь історичний досвід народу, його культура: "Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ". Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.