1.Об’єкт і предмет загальної психології

Об’єктом вивчення загальної психології є психіка людини і тварини,тобто психічні явища притаманні людині і тварині. Пси-гія вивчає психічний світ людини, психічні процеси, стани, властивості, закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності, становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки.

2.Основні напрями розвитку психології

Біхевіоризм. Заснував Д. Уотсон. Він вважав, що осн. завданням пси-гії не є свідомість, душевні явища, які не доступні науковому спостереженню. Завдання біхевіоризму полягає в накопиченні спостережень за поведінкою таким чином, щоб можна було передбачити, яка буде реакція людини на певну ситуацію (R – стимул, S – реакція).

Гештальтпсихологія (виник завдяки Вертгеймеру, Келеру, Левіну) напрямок, програма якого вивчення психіки як цілісної структури – гештальта (образ, цілісна форма). Головним положенням цієї школи є те, що гештальти, як первинні дані психіки, які не можуть бути виведені з компонентів цих гештальтів.  Навпаки, властивості психіки визначаються саме структурою гештальту.

Когнітивна психологія. Представники: У.Найсер, А. Пайвіо та ін. У поаїведінці об’єкта вирішальну роль надавали знанням. Основне поняття когнітивної психології – «схема». Вона те, що є в голові людини: план збору і програма обробки інформації про об’єкти і події. Сприйняття, пам’ять, мислення й інші пізнавальні процеси визначаються схемами, так само як будова організму генотипом. Були виявлені найважливіші властивості притаманні пізнавальній діяльності: вибірковість, визначеність середовищем, неповнота пізнавальних схем.

Гуманістична психологія. Представники: Г. Оллпорт, К. Роджерс, А. Маслоу. Предметом псих. досліджень вважають здорову, творчу особистість людини.

Психоаналіз. Виник у XIX ст., З.Фрейд. Метод ґрунтується на вивченні поведінки людини і визначає не тільки свідоме, а й підсвідоме.

Психоаналітичний рух. Засн. : К. Юнг і А. Адлер. Метод базувався на колективному не свідомому.

Трансперсональна психологія. Засн: С. Гоф. Вивчає граничні можливості поведінки людини.

Парапсихологія. Напрям, який вивчає психічні процеси, явища, стани, діяльність та здібності глибинного несвідомого рівня.

Діяльнісна психологія. Напрямок, в якому сверджується: 1.що психіка виникла тільки завдяки життєдіяльності. 2. що вона є функцією мозку який теж розв. протягом життя.

3.Становлення психології, як науки і предмету.

Відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г. Еббінгауз). Представники другого підходу (М. С. Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи; 1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу; 2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.); 3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують другою половиною XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалась вся історія психології) і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії. Цей підхід на сьогодні є найбільш поширеним. Його недоліком є те, що наукова психологія протиставляється усій попередній.