- •1.Загальна характеристика емоційно-вольової сфери. Зв’язок пізнавальної і афективної сфер особистості.
- •2.Поняття переживань. Функції емоцій.
- •3.Історія розвитку вчення про темперамент.
- •4.Конституційні теорії темпераменту.
- •5.Психологічна характеристика власної особистості.
- •6.Проблеми формування та розвитку особистості.
- •7.Форми переживання почуттів.(пит. 1)
- •8.Психологічні теорії емоцій.
- •9.Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •10.Проблеми формування та розвитку здібностей у дітей.
- •12.Механізми розвитку здібностей.
- •14.Види емоцій. Види почуттів.
- •16.Основні вольові якості особистості, їх формування.
- •18.Види здібностей, їх характеристика.
- •20.Єдність та відмінність емоцій та почуттів у сфері емоційного життя.(пит..1)
- •22.Проста та складна вольові дії. Фази складної вольової дії.
- •24.Задатки,як природні передумови розвитку здібностей.
- •26.Особливості емоційних станів.
- •28.Психологічні теорії волі.
- •30.Концепції походження здібностей.
- •31.Розуміння емоцій іншої людини. Управління своїми емоціями.
- •33.Воля, як вища психічна функція.
- •35.Формування і розвиток рис характеру в онтогенезі.
- •37.Становлення вольової регуляції поведінки у дітей.
- •41.Типологія рис характеру за к. Юнгом.
- •42.Зв’язок рис характеру із темпераментом.
- •46.Єдність та відмінність емоцій і почуттів у сфері емоційного життя.
- •74.Стрес і шляхи його подолання.
- •69.Основні психологічні властивості темпераменту.
1.Загальна характеристика емоційно-вольової сфери. Зв’язок пізнавальної і афективної сфер особистості.
Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів.
Порівняно з емоціями почуття – більш стійкі і тривалі психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Людина не може переживати почуття взагалі, воно завжди прив’язано до кого-небудь або чого-небудь і виражає стійке ставлення цієї людини до певних об’єктів, реальних чи уявних. В процесі життєдіяльності почуття виявляються пізніше, ніж ситуативні емоції, і більшою мірою залежать від тих виховних впливів, які здійснюють на людину сім’я, школа, суспільство в цілому.
Як психічні процеси почуття і емоції мають свої особливості:
§ мають суб’єктивний характер;
§ викликають задоволення або незадоволення;
§ відображають характер взаємодії організму з середовищем;
§ вирізняються значним різномаїттям;
§ викликають заспокоєння або збудження.
Емоції та почуття характеризуються: якістю, полярністю, активністю, інтенсивністю, тривалістю.
Емоції і почуття здійснюють сигнальну і регулювальну функції, спонукують людину до знань, праці, вчинків або стримують її.
Класифікація емоцій і почуттів:
1) за впливом на діяльність:
· стенічні – ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності;
· астенічні – ті, що пригнічують людину, послабляють її активність, демобілізують.
2) за формою перебігу, силою і тривалістю:
· чуттєвий тон – безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, слухові, смакові) та спонукають суб’єкта до їх збереження або усунення.
· настрій – це слабо виражені емоційні переживання, які вирізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають.
· афекти – це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки.
· стрес – емоційний стан, який виникає у відповідь на найрізноманітніші екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Де в чому нагадує афект.
· фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.
· пристрасті – це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.
3) за складністю, змістом і спрямованістю:
· нижчі (емоцій, прості почуття) – переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю, властиві і людинам і тваринам.
· вищі (складні почуття) – виникають в результаті усвідомлення об’єкта, який викликав їх – переживання задоволення від сприймання музики, пейзажу:
ü Інтелектуальні почуття – почуття, які пов’язані з пізнавальною діяльністю людини.
ü Моральні почуття – почуття, в яких відображається ставлення людини до вимог суспільної моралі. Вони пов’язані з світоглядом людини, її думками, ідеями, принципами і традиціями.
ü Естетичні почуття – це почуття, які виникають у людини в зв’язку із задоволенням або незадоволенням її естетичних потреб.
Емоційність є вродженою, але афекти, і тим більше, почуття розвиваються у перебігу життя, що визначає особистісний розвиток людини.
Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.
Основні ознаки вольової дії:
1. Докладання зусиль для виконання вольового акту.
2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту.
3. Підсилена увага до вольової дії і відсутність безпосереднього задоволення, яке отримується в процесі і в результаті її виконання.
4. Зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.
Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія виступає як свідома, цілеспрямована дія людини, яка спрямована на подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль.
На рівні особистості виявлення волі знаходить своє вираження у первинних (базових) якостях:
ü Сила волі – міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети;
ü Наполегливість – уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів;
ü Витримка – уміння гальмувати дії, почуття, думки, які заважають здійсненю прийнятого рішення;
ü Енергійність.
У вторинних вольових якостях, які розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні, і які необхідно розглядати як характерологічні:
ü Рішучість – уміння приймати і застосовувати у житті швидкі, обгрунтованні і тверді рішення;
ü Сміливість – уміння подолати страх та йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не зважаючи на небезпеку для власного добробуту;
ü Самовитримка – уміння контролювати чуттєвий бік своєї психіки і підкоряти свою поведінку розв’язанню свідомо визначених завдань;
ü Впевненість у собі.
До третинних належать вольові якості, які найтіснішим чином пов’язані з моральними і формуються лише в підлітковому віці:
ü Відповідальність – якість, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог;
ü Дисциплінованість – свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку;
ü Принциповість – дотримання певної ідеї у переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці;
ü Зобов’язаність – уміння добровільно взяти на себе обов’язки і виконати їх;
ü Ініціативність – уміння працювати творчо;
ü Організованість – розумне планування та упорядкування своєї праці;
ü Ретельність – старанність, виконання в зазначений термін доручень і своїх обов’язків.
Вольові дії являють собою простий або складний вольовий акт, який має свою структуру і особливості. В простому вольовому акті спонукання до дії (мотив) переходить у саму дію майже автоматично.
У структурі складного вольвого акту виділяють наступні етапи:
1. Спонукання до здійснення вольової дії.
2. Уявлення і осмислення мети дії.
3. Уявлення засобів, необхідних для досягнення зазначеної мети.
4. Намір здійснити дану дію.
5. Виконання прийнятого рішення.
Розвиток волі у людини пов’язаний:
ü з перебудовою мимовільних психічних процесів у довільні;
ü з набуттям людиною контролю над своєю поведінкою;
ü з розвитком вольових якостей особистості;
ü з тим, що людина свідомо формулює для себе все більш складні завдання і більш далекі цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом тривалого часу.