3.Демографічні дослідження у хх - на початку ххі століть.

Свідченням подальшої інтеграції демографічних досліджень став І Міжнародний демографічний конгрес, який пройшов у Женеві 1927 року. У ХХ столітті вченими було висловлено ряд нових концепцій, переосмислено деякі колишні концепції. Вже на початку ХХ століття проявилася тенденція зниження народжуваності. Перша світова війна зумовила величезні людські втрати і з’являється загроза депопуляції.

У цих умовах Л. Герш висунув концепцію, яка дістала неофіційну назву “мальтузіанство навиворіт”. Він виступав за підтримку і заохочення дітонародження. Адже, на думку вченого, зниження народжуваності зменшує попит на товари, а відтак скорочуються обсяги виробництва, відбувається звільнення робітників, а це, в свою чергу, веде до пауперизації та злиднів. Л. Герш вважав, що зростання народжуваності зумовить зростання обсягів виробництва у різних галузях промисловості, сільському господарстві, бо збільшиться попит на різну продукцію.

Разом з тим нове життя отримала концепція оптимуму населення. Саме ця концепція була ключовою темою обговорення на І-му Міжнародному демографічному конгресі в 1927 році. Ліга Націй приділила велику увагу цій проблемі, ця міжнародна організація видала працю І. Ференгі “Оптимум населення”. У своїй праці

І.Ференгі визначає оптимум населення як таку кількість, яка за даного рівня розвитку науки і техніки забезпечує найбільший дохід на душу населення.

М.В. Птуха, директор Інституту демографії АН УРСР вважав, що необхідно вивчати народонаселення комплексно. Він розробив схему вивчення демографічних явищ, яка ґрунтувалася на основному елементі - “демографічній біографії пересічної людини”. І М.В. Птуха, і А.П. Хоменко зробили значний внесок у дослідження проблеми смертності. Ними було розроблено ряд таблиць смертності, які дають змогу прослідкувати характерні тенденції цього явища.

А на Заході 1930-ті роки ще однією темою для обговорення стає концепція демографічного переходу, яку сформулював американський демограф Уорен С. Томпсон 1929 року у своїй статті “Населення”, опублікованій в “Американському соціологічному часопису”. Демографічний перехід - це часовий проміжок у період переходу від одного типу відтворення населення до іншого. Ця концепція ґрунтується на тезі про періодизацію демографічного розвитку, яка відповідає трьом історичним етапам суспільного розвитку - періоду привласню вальної економіки, періоду аграрного суспільства і сучасного (індустріального). Тому виділяють такі історичні типи відтворення населення: 1) архетип, властивий суспільству з привласню вальними формами господарювання (первісне суспільство кам’яного віку); 2) традиційний тип, притаманний аграрному суспільству. Цей тип ще називають екстенсивним, і 3) сучасний або раціональний тип чи інтенсивний.

Лекція 3 історія переписів населення в світі і в україні

1. Коротка історія переписів населення світу.

Відомості, про обліки і дослідження населення що дійшли до наших днів з глибини тисячоліть свідчать, що вони відповідали тогочасним потребам стародавніх держав. Сьогодні вони, є вічними надбаннями людської культури.

В державах Азії і Африки – Єгипті, Месопотамії, Індії, Китаї, Японії відомі обліки населення, які відбувалися в III тисячолітті до нашої ери. Обліки населення були і в державах античного світу – стародавньої Греції і Риму. В стародавньому Римі, починаючи з 435 р. до н. е. до кінця І століття до н.е. проводили так звані «цензи». Уповноважені на цю роботу «цензори» збирали відомості. Громадяни публічно під присягою сповіщали своє ім’я, вік. А також імена і вік членів своєї родини і давали відомості про своє майно. В роздробленій феодальній Європі обліки населення мали спорадичний характер, хоч деякі з них знані в науці. Нагадаємо опис 34-х графств Англії 1086 р., яке відбулося за правління Вільгельма Завойовника і відоме як «Книга страшного суду» («Domesday Воок:»). Цей і подібні обліки в інших країнах Європи головним чином досліджували господарства.

З виникненням міжнародного ринку, розвитком мануфактури, а згодом і появою парових двигунів тощо інтерес до вивчення населення значно посилився в багатьох країнах (Австрії, Баварії, Голландії, Данії, Іспанії, Польщі, Японії, Америки) відбулися обліки населення проте їх можна назвати «протопереписами», бо вони розтягнулися в часі на роки, не охоплювали всіх верств населення та ін.

Історія визнає першим переписом у світі перепис населення США 1790 р. Перша Британська колонія в Північній Америці датується 1607 р. Населення колоній зростало швидко колоністи захоплювали землі індіанців і знищували їх. У 1787 році була прийнята Конституція. За Конституцією число представників в Конгресі і прямі податки розподілялися між штабами згідно з чисельністю вільного населення до якого додавалось 2/3 рабів. В зв’язку з цим був прийнятий порядок за яким кожні 10 років було необхідно проводити облік населення. Ця вимога Конституції неухильно виконується. Незважаючи на громадянську війну США 1861–1862 рр., світові війни XX століття, періодичні економічні кризи тощо, припис Конституції щодо переписів виконувався неухильно. Починаючи з 1790 року до 2000 року в США відбулося 22 переписи населення. Подолання феодального ладу у Європейських країнах, становлення буржуазного устрою сприяло необхідності обліків населення.

У Франції навіть у 1791 р. був виданий декрет про утворення регістру населення. Це випередило практику більш як на півтора століття, проте є характерним фактом. Перші переписи в Англії, Франції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії припадають на початок XIX століття. В інших країнах Західної Європи у першій третині століття також почали проводити переписи.

В слов’янських країнах Європи – Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині, Македонії, Словенії, Болгарії, Чехії, Словаччині переписи почалися пізніше на 30–70 років. В країнах, що входили в Російську імперію (теперішні Польща, Литва, Молдавія, Україна, Росія) перший всеохоплюючий, науковообгрунтований перепис відбувся у 1897 році за станом на 9 лютого за новим стилем.

Окремо відзначимо перший перепис у Бельгії. Він відбувся у 1846 році і спирався на найважливіші позиції теорії переписів, які до того часу поділялися наукою. З них перше стосувалося необхідності витримання об’єктивного часу статистичного спостереження населення, а саме так званого «критичного моменту», за станом на який повинна відбуватися реєстрація населення. По-друге суб’єктивнии час спостереження – термін за який можна виконати цю роботу – мав бути якнайкоротшим. Тільки це дає можливість звести нанівець пропуски людей і забезпечує повноту записів наявного, а потім і постійного населення.

Третє основне положення стосувалося встановленню повселюдного єдиного порядку проведення перепису.

І нарешті четверта вимога нової теорії стосувалося програм переписів. Програми повинні забезпечувати державі необхідну і демографічну і соціально-економічну інформацію.

У Бельгії проведенням першого перепису керував Адольф Кетлє (1796–1874). Найвизначніший теоретик статистики XIX століття і йому вдалося вперше втілити на практиці вищезгадані положення теорії переписів населення.

Нагадаємо, що Кетлє був ініціатором проведення міжнародних статистичних конгресів, на яких розглядалися питання теорії і практики статистики. Головні правила проведення переписів населення були вироблені на Брюссельській сесії конгресу 1853 р. і Санкт-Петербурзькій 1872 р. де розглядались питання періодичності, організації і програм переписів.