4. Сучасна стетево-вікова структура населення України

В останнє, десятиліття XX віку статево-вікова структура України змінювалась під впливом 2-х груп соціально-економічних факторів.

Перша група пов’язана з дією всесвітньо-історичних процесів, з демографічним переходом до сучасного типу відтворення населення. Такі процеси як постаріння населення, зростання віку балансування чисельності чоловіків і жінок та інше, продовжується.

Проте є друга група факторів, є надія, що тимчасових, що завдала жорстких ударів по статево-віковій структурі населення України. Це фактори, пов’язані з системною кризою, викликаною хворобливими шляхами переходу від централізованої планової економіки до ринкової. Демографічна криза вплетена в системну соціально-економічну кризу, як її може найважливіший прояв.

Спинимося найперше на співвідношенні чоловіків і жінок в населенні України. Розглянемо дані таблиці 1. Висновок невтішний. Співвідношення кількості чоловіків і жінок трохи покращилося порівняно з післявоєнним періодом, але вже десятиліття, як він не змінюється. За даними перепису 1959 р., на 1000 жінок в Україні припадало 797 чоловіків, а перепису 1989 р. – 857. За оцінкою Держкомстату України у 2000 р. – 860 чоловік. Зрушення в кращій бік дуже повільне і невелике. Повільність переходу до рівноваги чоловіків і жінок особливо впадає у вічі якщо порівняти стан в Україні з іншими країнами найперше з тими, які також мали величезні втрати чоловіків підчас другої світової війни, де тепер частки чоловіків і жінок майже однакові. В Україні дефіцит чоловіків зараз складає 131 в розрахунку на 1000 жінок в Німеччині – 51, у Польщі – 54, в Росії – 117, Швеції – 24.

Таблиця 5. Статево-вікова структура населення України за станом на 01.01.2001 р.

(у відносних величинах)

Таблиця 7. Частки чоловіків і жінок в населенні деяких країн світу.

Країна	Рік	Частка, %		Кількість чоловіків на 1000 жінок
		Чоловіків	жінок
Україна	2001	46,5	53,5	869,2
Німеччина	1996	48,7	51,3	949,3
Польща	1998	48,6	51,4	945,5
Швеція	1998	49,4	50,6	976,3
Японія	1998	49,0	51,0	960,8
Китай	1996	50,9	49,1	1036,7
США	1998	48,9	51,1	956,9
Росія	2000	46,9	53,1	883,2

Дисбаланс статей однозначно негативно впливає на сімейну структуру суспільства, спричиняє масове безбатьківство дітей, самітність жінок, нестійкість шлюбів тощо. Наше суспільство конче потребує особливої програми збереження життя чоловіків.

Порівняймо стан співвідношення статей у міському і сільському населенні України (Таб. 2). З даних таблиці бачимо, що дефіцит чоловіків у міському населенні починається з 30 років, у сільському з 40 (через масову міграцію сільських дівчат в міста). Саме після цих порогів починається обвальне зменшення чоловіків. На порозі старості, в інтервалі віку 60–64 років їх менше, ніж жінок вже на чверть, а в віковому інтервалі 70–74 р. в міському населенні чоловіків менше на 44 % , в сільському – на 50 % .

Отже, проблема досягнення норми демографічного здоров’я (тобто початку дефіциту чоловіків у 50 і більше років) в Україні ще далека від вирішення. Заради об’єктивності вкажемо, що за даними 1989 р. цей поріг був 30 років, у 2000 р. він відсунувся до 33-х.

Щодо дефіциту дівчат у сільському населенні у віці соціалізації (17–29 р.), то він порівняно з 1989 р. трохи зменшився, проте проблема залишається. У кращому для створення сім’ї віці багато чоловіків на селі є «зайвими».

Наступна проблема, на якій треба спинитися – це перебіг процесу постаріння населення України наприкінці минулого століття.

Розглянемо дані таблиці 3.

Таблиця 8. Основні показники демографічного старіння населення України за станом на 1.01.2001 року, % .

Показники	Інтервал життя в роках	Чоловіки і жінки	Чоловіки	Жінки
Україна Частка дітей Частка старих, з них довголітніх	0–14 60+ 80+	17,2 20,8 10,8	19,0 16,1 3,3	15,7 24,9 12,8
Міські поселення Частка дітей Частка старих, з них довголітніх	0–14 60+ 80+	16,4 18,4 9,5	18,1 14,6 3,0	15,0 21,7 11,3
Сільські поселення Частка дітей Частка старих, з них довголітніх	0–14 60+ 80+	18,8 25,9 10,3	20,8 19,3 3,3	17,1 31,7 14,8

За термінологією Г. Зундберга статево-вікова структура населення України є регресивною. Частка прабатьків (50-х) і навіть частка людей старших за 60 років переважає частку дітей.

Є певна різниця в стані міського і сільського населення. Останнє за шкалою оцінок демографічної старості є надзвичайно старим. Серед сільських жінок майже третина старше 60 років.

Серед жінок і значно вищій процент довгожителів. Здебільшого це самітні немічні і бідні жінки, які потребують постійної соціальної допомоги, що в нашій країні розвинена вкрай недостатньо.

Щодо старіння Україна, звичайно, не є винятком серед країн світу. Проте є принципова відмінність. Відомо, що постаріння викликане двома найголовнішими факторами – зниженням народжуваності внаслідок демографічного переходу населення світу від моделі багатодітної сім’ї до моделі малодітної сім’ї, і збільшенням середньої тривалості очікуваного життя при народженні. З 1950 р. вона збільшилась у світі в середньому на 20 років – з 46 років до 67. На сьогодні кожний 10-й житель Землі є старшим за 60 років. Кількість таких людей наразі складає 629 млн.

До 2050 року за прогнозами демографів ООН це число збільшиться втричі. Отже, процес постаріння суттєво випереджає темп зростання населення світу. Настав час так званого «рару воот». Цей факт – подовження життя людини – є безперечно досягненням людства. Процес постаріння швидко охоплює і країни, що розвиваються. Але якщо в розвинутих країнах постаріння відбувалося значно повільніше і після того, як вони стали багатими, в країнах, що розвиваються. Навпаки. Процес постаріння відбувається на фоні масової бідності населення. Наразі розвинуті країни стурбовані пришвидшенням постаріння свого населення, а значить і навантаження економіки людьми, що втрачають працездатність і потребують соціального захисту. В бідних країнах ця проблема ще гостріша.

В квітні 2002 року відбулася Друга всесвітня асамблея з проблем старіння в Мадриді. (Перша була у 1988 році у Празі.) Головна думка спинялась на тому, що згідно з правами людини громадяни старшого віку мають право так само як і молоді люди на захищене і достойне життя.

В розвинутих країнах серйозно розглядається можливість підвищення межі пенсійного віку до 67–70 років для обох статей. Цей шлях лише на деякий час загальмує загострення проблеми постаріння, не знімаючи її.

Щодо України, то відмітимо, що населення її є бідним. Далі – в Україні межа виходу на пенсію, успадкована з часів СРСР дуже низька. (Нагадаємо – для жінок вона ставить 55 років, для чоловіків – 60.) Проте є дві обставини, що перешкоджають підвищенню нижньої межі пенсійного віку. По-перше це рання виснаженість працездатності через важкі умови життя, по-друге – безробіття, викликане соціально-економічною кризою, що вразило найперше молодь і жінок.

Підвищення віку виходу на пенсію спричинить гальмування вивільнення робочих місць для працездатного населення. Виснаженість працездатності підтверджується динамікою середньої тривалості очікуваного життя в Україні. Якщо постаріння населення в розвинутих країнах значною мірою залежить від зростання цього показника, то в Україні він не тільки не збільшується вже з 70-х років, а навіть зменшується (як і в інших країнах колишнього СРСР). Більше ніде в світі середня тривалість очікуваного життя не скорочується.

Про загострення проблеми свідчать дані таблиці 9.

Таблиця 9. Демографічне навантаження на працездатне населення України на початок 1989 і 2001 років, (на 1000 осіб працездатного віку припадає непрацездатного)¹.

	Міське і сільське населення			Міське населення			Сільське населення
	1989	2001	Темп росту, %	1989	2001	Темп росту, %	1989	2001	Темп росту, %
Загальне на-вантаження в тому числі:	791	726	91,8	696	633	90,9	1017	961	94,5
Особами у допрацездатному віці	412	324	78,6	397	293	73,8	447	400	89,5
Особами пенсійного віку	379	402	106,1	299	340	113,7	570	561	98,4

Зниження навантаження дітьми та підлітками супроводжується значним збільшенням навантаження пенсіонерами.

До 20-х років – це видно на графіку – йшов процес наближення статево-вікової структури населення України до моделі стаціонарного населення. Числа народжених з 1955 до 1990 року були більш-менш сталі.

Починаючи з 1989 року вони почали дуже швидко зменшуватися. У 2000 році число новонароджених було вже вдвічі менше, ніж у 1988 році. На графіку видно як різко звужується основа піраміди. Це обов’язково відіб’ється хвилеподібне в зовсім недалекому майбутньому коли ці мало чисельні групи народжених дітей підростуть до працездатного і дітородного віку, хоч ці провали будуть відчутні навіть і в ранньому шкільному віці. Так само, як втрати ненародженими під час війни (див. вік 50–55 років на рис. 1). Втрати ненародженими в 90-і роки складають астрономічне число. З 1989 по 2000 рік кількість народжених дітей порівняно з попередніми 12 роками, коли кількість щорічно народжених дітей коливалася незначно, Україна втратила ненародженими мінімум 2,8 млн. дітей.

Щодо закономірності прямування співвідношення підростаючого до межі працездатного віку покоління і покоління на межі виходу з працездатного віку до 1, що характерно для розвинутих країн.

В Україні через западини і опуклості статево-вікової піраміди ця закономірність виявляється стрибковою. Якщо співвідношення опуклості до западини коефіцієнт співвідношення цих поколінь виходить далеко за межі одиниці. Якщо навпаки – менше одиниці. Коли настане час кількість народжених в останнє десятиліття з поколінням тих, хто народився значно раніше Україна відчує з якими різними проблемами зустрінеться її економіка.

¹Держкомстат України. Склад населення України за статтю та віком. На 1.01.2001 року. Київ. 2001. – С. 11.

Допроцездатний вік 0–15 років включно.

Пенсійний вік для чоловіків 60 років, жінок – 55 років.