2. Основні принципи сучасного перепису населення

Раніше потрібно обмовитися, що перераховуванні далі принципи перепису населення слід розглядати в їх взаємозв'язку, вони не розташовуються в якій-небудь ієрархії, швидше, вони рівнозначні по відношенню один до одного. Отже, перепис населення керується наступними принципами:

1. Загальність обхвату населення території, на якій проводиться перепис, тобто облік кожного жителя без виключення, незалежно від яких-небудь статусних характеристик людини: підлоги, віку, національності, соціального положення, наявність права на мешкання в даному житлі або місцевості і т.п. Цією якістю перепис населення відрізняється від учетов населення у минулому і від всіх інших сучасних обстежень населення, в яких, як правило, відповідно до цілей обстеження враховуються лише певні категорії населення.

2. Періодичність (або регулярність) проведення переписів населення через рівні проміжки часу, зазвичай через 10 або 5 років. Такі проміжки часу, кратні 5 рокам, вибираються для забезпечення зіставності даних переписів про вікову структуру населення, які найчастіше публікуються у вигляді п'ятирічних угрупувань. Тоді за даними ряду переписів населення можна прослідкувати зміни, що відбуваються в половозрастной структурі, що дуже важливе у багатьох відношеннях (про це конкретно мова йтиме в наступному розділі).

3. Безвідносна цілей перепису населення до яких-небудь конкретних приватних інтересів держави, якось: оподаткування, зведення про чисельність молоді закличного віку і т.п. Перепис населення не зв'язується ні з якими адміністративними заходами, не зачіпає ні майнових, ні особистих інтересів окремих громадян. Вона не має відношення ні до питань розподілу або використання житлоплощі, ні до інших подібних питань. Як чудово було сказано в одній популярній брошурі для селян, виданій перед першим Всеросійським переписом населення в 1895 р., «перепис проводиться тільки для себе самій».² Всі збирані при переписі відомості використовуються тільки в сумарному вигляді, у вигляді знеособлених таблиць. Звичайно, переписи населення проводяться для задоволення потреб держави в інформації, необхідній для управління народним господарством. Але, по-перше, не тільки для управління народним господарством. Сьогодні потреби державних органів управління набагато ширше і многообразнее, ніж у минулому (не тільки фіскальна, господарська, військова політика, але і освітня, і культурна, соціальна, національна і ін.). По-друге, інформація про склад населення потрібна суспільству в цілому, в усякому разі дуже багатьом громадським організаціям. Тому саме широкий (хоча, звичайно ж, обмежений — фінансовими і людськими ресурсами) круг відомостей, що збираються при переписах населення, може задовольнити (ніколи повністю) потреби держави і суспільства.

4. Проведення перепису населення за єдиною програмою і єдиними правилами на всій території, охоплюваним переписом. Дотримання цього принципу необхідне для отримання зіставних підсумків. Достатньо хоч би трохи змінити редакцію питань в переписних листах, використовуваних для опиту населення на різних територіях або в різних групах населення, як характер відповідей також зміниться і вони стануть непридатними для порівнянь. Тим часом в такій багатонаціональній країні, як наша, при будь-якому соціологічному дослідженні, і тим більше такому великому, яким є перепис, неодмінно виникає проблема точного перекладу переписних документів з російської мови на мови інших російських народів. Дотримання при цьому смислової ідентичності питань переписного листа виявляється часто дуже непростим завданням.

5. Індивідуальність реєстрації (або інакше — поименность), тобто збір відомостей про кожну людину окремо, а не у вигляді сумарних підсумків по сім'ї, господарству, житлу і т.п. При подальшій обробці зібраних даних індивідуальні відомості підсумовуються відповідно до програми обробки підсумків перепису і перетворюються на знеособлені статистичні таблиці. Але на етапі безпосереднього збору відомостей вони збираються про кожну людину окремо. Такий принцип забезпечує можливість при подальшій розробці підсумків отримувати найрізноманітніші комбінаційні угрупування із зібраних даних.

6. Безпосереднє отримання відомостей у населення. Багато відомостей про населення містяться в різного роду документах (у паспортах і посвідченнях особи, в облікових документах відділів кадрів, в будинкових книгах, в паспортних відділах міліції, у військкоматах, в реєстратурах органів охорони здоров'я і соціального забезпечення і т.д.). Здавалося б, навіщо проводити дорогі і трудомісткі переписи населення? Чи не краще зібрати і підсумовувати відомості, наявні в документах. Але, по-перше, документи створюються для певних, обмежених завдань, і вони розрізняються для певних категорій населення.

7. Анонімність відомостей, що отримуються від населення при переписі, тобто гарантія таємниці будь-якої інформації, що отримується під час опиту людей при переписі. На кожному переписному листі є спеціальне повідомлення (на жаль, набране дуже дрібним шрифтом): «Записи в переписному листі підлягають використанню тільки для отримання звідних даних про чисельність, склад і житлові умови населення за встановленою програмою. Працівникам перепису забороняється повідомляти кого б то не було зміст відповідей». У деяких країнах, наприклад в США, передбачено кримінальне покарання за розголошування переписних відомостей (так само, до речі, як і за відмову громадян відповідати на питання перепису). У наший країні ніколи не було передбачено нічого схожого. Правда, поки не відомо жодного випадку розголошування переписної інформації кому б то не було, навіть найвпливовішим владним органам. Проте все ж таки було б незайве створити правові гарантії збереження анонімності переписної інформації.

8. Принцип самовизначення, тобто запис в переписні листи відповідей опитуваних (респондентів) з їх слів без пред'явлення яких-небудь документів, підтверджуючих достовірність відомостей, що повідомляються (за винятком відомостей про вік людей 100 років і старше. Тільки в цьому випадку потрібне документальне підтвердження). Дотримання цього принципу обумовлене, по-перше, труднощами або неможливістю у багатьох випадках віднести людини до тієї або іншої категорії населення по «об'єктивних» (документованим) ознаках (наприклад, зафіксувати у такий спосіб постійне місце проживання, вік, полягання в браку, національність, розмовну мову і т. д.). По-друге, застосування цього принципу обумовлене прагненням статистиків підвищити довіру населення до перепису.

9. Одномоментність перепису, тобто приурочування всіх збираних при переписі відомостей про кожну людину до одного точного моменту часу (званому критичним моментом перепису населення, або моментом рахунку населення).

Населення змінюється безперервно. Тільки за одну годину в Росії народжується 156 чоловік, вмирає 252, полягає 123 браки, розривається 76 (по даним за 1995 рік), відбувається безліч інших змін в структурі населення. Таким чином, до вечора одного дня населення вже зовсім не таке, як було вранці. Але перепис зазвичай не проводиться за один день, для цього було б потрібно дуже багато переписувачів. Тому перепис проводиться протягом 7—10 днів, але всі відомості про жителів збираються по їх стану на один точний момент часу (звичайні 0 годин першого дня перепису). Цей момент називається моментом рахунку населення або критичним моментом перепису населення. Встановлення критичного моменту перепису дозволяє отримати як би моментальний знімок складу населення, звести всі дані про різні структури населення до однієї загальної його чисельності. Встановлення критичного моменту також допомагає зменшити можливість пропусків і подвійного рахунку людей. Що народилися після критичного моменту не враховуються переписом (хоч би вони народилися в перші ж хвилини першого дня почала переписи). Навпаки, люди, померлі після критичного моменту, записуються в переписні листи за повною програмою, оскільки на критичний момент перепису вони були живі.

10. Централізоване керівництво проведенням перепису. Перепис населення — складна, трудомістка і дорога операція, яка проводиться в стислі терміни і яку через її надзвичайну важливість не можна провалити. Наприклад, перепис населення США 1990 р. обійшовся в 2,6 мільярда доларів. У нас перепис стоїть дешевше, але теж немало. Тому проведення перепису населення вимагає великої чіткості і злагодженості численного переписного персоналу (зокрема, в проведенні останнього Всесоюзного перепису населення 1989 р. брало участь більш за один мільйон чоловік). Для проведення переписів населення в кожній країні зазвичай створюється спеціальний підрозділ в органах державної статистики. У його функції входить методологічна і технічна підготовка перепису населення, організація її безпосереднього проведення, обробка підсумків і їх публікація. Об'єм роботи такий великий, що цьому підрозділу доводиться працювати постійно (звичайно, у міру наближення термінів перепису напруженість роботи істотно зростає). У наший країні таким підрозділом є Управління переписів і обстежень Державного Комітету Російської Федерації за статистикою.