- •Міністерство освіти і науки україни
- •І. Обробка та оформлення результатів лабораторних робіт
- •Іі. Правила роботи в лабораторії з фізичної хімії і техніка безпеки
- •Ліквідація нещасних випадків і надання першої допомоги
- •Ііі. Агрегатний стан речовин
- •1. Визначення маси моля речовини вимірюванням її об’єму в газоподібному стані
- •2. Визначення в’язкості системи етиловий спирт – вода
- •I. Хімічна термодинаміка
- •1. Визначення теплоти згоріння речовин за допомогою калориметра юнкерса
- •Експериментальна частина
- •2. Визначення теплоти розчинення і теплоти гідратації солі
- •V. Поверхневі явища (поверхнева енергія, поверхневий натяг та адсорбція на межі розділу фаз)
- •1. Визначення поверхневого натягу розчинів методом відліку крапель (сталагмометричним методом)
- •Поверхневий натяг води в залежності від температури
- •Густина води в залежності від температури
- •Густина розчинів NaCl при 293 к
- •2. Визначення площі та довжини молекули поверхнево-активної речовини
- •3. Адсорбція оцтової кислоти на активованому вугіллі
- •Методика експерименту
- •4. Дослідження адсорбції забарвлених речовин із розчинів
- •5. Дослідження адсорбції ізоамілового спирту із розчину за допомогою активованого вугілля
- •6. Визначення повної обмінної ємності (оє) катіоніту
- •7. Визначення вмісту лікарської речовини (глюконату кальцію) в розчині методом йонообмінної адсорбції
- •8. Обезсолювання води за допомогою йонітів
- •VI. Розчини неелектролітів
- •1. Визначення критичної температури взаємного розчинення рідин
- •2. Визначення молекулярної маси розчиненої речовини кріоскопічним методом
- •VII. Розчини електролітів
- •1. Визначення електропровідності електролітів і обчислення ступеня дисоціації
- •Експериментальна частина
- •Робота на змінному струмові
- •2. Bизначення розчинності малорозчинних сполук
- •3. Визначення іонного добутку води
- •4.Визначення концентрації кислоти методом кондуктометричного титрування
- •5. Визначення вмісту лікарської речовини в розчині
- •Хід роботи
- •Обробка результатів експерименту
- •VIII. Гальванічні елементи та електродні потенціали
- •1. Вимірювання електрорушійних сил гальванічних елементів
- •2. Визначення водневого показникa потенціометричним методом
- •3. Потенціометричне визначення рН, розрахунок константи дисоціації слабкої кислоти
- •Іх. Хімічна кінетика і каталіз
- •1. Визначення швидкості розкладу тіосульфатної кислоти
- •Дослід 1. Залежність швидкості розкладу тіосульфатної кислоти від її молярної концентрації
- •Дослід 2. Залежність швидкості розкладу тіосульфатної кислоти від температури
- •Виконання роботи
- •Склад реакційної суміші
- •Результати титрування
- •3. Дослідження гідролізу крохмалю в присутності соляної кислоти
- •4. Дослідження гідролізу крохмалю в присутності ферментів і соляної кислоти при температурі 310 к
- •5. Визначення швидкості розкладу пероксиду водню газометричним методом
- •6. Фотохімічний розклад н2о2
- •Послідовність виконання роботи
- •Х. Фізикохім ія дисперсних систем.
- •1. Методи одержання колоїдних розчинів
- •2. Коагуляція колоїдних розчинів електролітами
- •3. Визначення величини електрокінетичного потенціалу методом електрофорезу
- •4. Вивчення ізоелектричної точки білків
- •5. Набухання гелів
- •Хід виконання роботи
- •Хі. Біогенні елементи
- •1. Аналітичні реакції на йони s-елементів
- •Визначення хлор-йонів Cl– в питних водах за методом Фольгарда
- •2. Аналітичні реакції на р-елементи та їх сполуки
- •Реакція на бор (ііі) по кольору полум’я
- •Реакція на йон з розведеними кислотами
- •Реакція на йон з реактивом Несслера
- •Реакція на йон із розчином хлориду барію
- •(Реакція л.А. Чугаєва)
- •Контрольні питання до колоквіумів іii. Агрегатний стан речовин
- •Іv. Хімічна термодинаміка та біоенергетика
- •V. Поверхневі явища (поверхнева енергія, поверхневий натяг та адсорбція на межі розділу фаз)
- •Vі. Розчини неелектролітів
- •Vіі. Розчини електролітів
- •Vііі. Гальванічні елементи та електродні потенціали
- •IX. Хімічна кінетика і каталіз
- •Х. Фізикохімія дисперсних систем
- •Хі. Біогенні елементи
- •Додатки
- •Деякі фізичні константи
- •Густина деяких речовин
- •Густина деяких газів (н.У.)
- •Співвідношення між позасистемними одиницями
- •Пояснювальна записка
- •Зміст дисципліни
- •Тема 1. Предмет фізичної хімії та її значення. Розділи фізичної хімії. Методи дослідження. Розвиток фізичної хімії в Україні.
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •Тема 9.
- •Тема 10.
- •Тема 11.
- •Тема 12.
- •Тема 13.
- •Тема 14.
- •Орієнтовний перелік питань до підсумкового контролю знань з дисципліни.
- •Cписок літератури
- •І. Обробка та оформлення результатів
- •Гомонай Василь Іванович
Хід виконання роботи
Для виконання роботи в пробірках готують 6 буферних розчинів (див. табл. 1):
В градуйовані пробірки насипають по 0,110–3кг сухого порошку желатини, точно відзначають об’єм сухої речовини в пробірках. Потім в кожну з пробірок вливають 5 мл одного з приготовлених розчинів з відповідним значенням рН. Через годину замірюють об’єм набухлої желатини. Ступінь набухання розраховують за формулою:
.
Таблиця 1
Склад розчинів |
Номери пробірок | |||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 | |
0,1 н. СН3СООН, 10-6м3 |
9 |
7 |
5 |
3 |
1 |
– |
0,1 н. СН3СООNa, 10-6м3 |
1 |
3 |
5 |
7 |
9 |
– |
Н2О дист., 10-6м3 |
– |
– |
– |
– |
– |
10 |
Значення рН |
3,8 |
4,4 |
4,7 |
5,0 |
5,6 |
7 |
Дані експерименту записують у табл. 2.
Таблиця 2
Склад розчину |
Номери пробірок | |||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 | |
рН буферного р-ну |
3,8 |
4,4 |
4,7 |
5,0 |
5,6 |
7,0 |
Об’єм желатини до набухання, Vo, 10-6м3 |
|
|
|
|
|
|
Об’єм набухлої желатини, V, 10-6м3 |
|
|
|
|
|
|
Ступінь набухання, W,% |
|
|
|
|
|
|
Хі. Біогенні елементи
s-Елементи та їх сполуки
З s-елементів до біометалів відносяться натрій, калій, магній та каль- цій. Їх йони входять у склад буферних систем організму, забезпечують необхідний осмотичний тиск, беруть участь в утворенні мембранних по- тенціалів, у передачі нервових імпульсів (Na+, K+), структуроутворенні (Мg2+, Ca2+). Такі s-елементи, як берилій, барій, мають дуже токсичні властивості. Знання фізико-хімічних основ s-елементів та їх сполук має важливе значення в діагностиці, профілактиці та лікуванні хвороб, виз- ваних надлишком або недостачею s-елементів в організмі.
1. Аналітичні реакції на йони s-елементів
Визначення йона Na+ по кольору полум’я
Очищену промиванням у концентрованому розчині соляної кислоти і прокалюванням на безкольоровому вогні горілки платинову (або ніхро- мову) проволоку обмокують у розчині хлориду натрію, а потім вносять у безкольоровий вогонь горілки. Спостерігається забарвлення вогню в жов- тий колір.
Забарвлення вогню, тобто здатність атомів збуджуватись і випускати кванти світла визначеної довжини хвилі при прокалюванні солей міне- ральних речовин на вогні, використовується в методі полум’яної фотометрії для визначення йонів натрія в плазмі крові, еритроцитах, сечі та тканинах.
Визначення йонів K+ по кольору полум’я
Краплю розчину солі калію вносять на кінчику платинової дротини (попередньо дротину очистити концентрованою соляною кислотою та про- калити) у безкольорове полум’я спиртівки та спостерігають зміну забарв- лення полум’я у фіолетовий колір. Так визначають наявність йонів калію в біологічних рідинах та тканинах. Ефект забарвлення полум’я використо- вується в методі фотометрії.
Визначення хлор-йонів Cl– в питних водах за методом Фольгарда
В питних водах йони хлору знаходяться у вигляді солей: NaCl, KCl, CaCl2, MgCl2.
Аргентометричний метод дає позитивні результати, якщо у воді знаходиться не більше 2–3 г хлор-йона в 1 мл.
Для визначення вмісту хлор-йона в питній воді переносять піпеткою в колбу для титрування 10 мл досліджуваної води, додають 10 мл титро-ваного розчину нітрату аргентуму, 1 мл насиченого розчину ферумамо- нійних галунів та титрують розчином NH4CSN до появи рожевого забарв- лення, титрування повторюють 2–3 рази.
Вміст хлор-йона розраховують за формулою:
де (Cl–) – масова концентрація хлор-йона, мг/л;
M(Cl–) – молярна маса йонів хлору, мг/моль;
(H2O) – об’єм досліджуваної води, л;
с(AgNO3) – молярна концентрація розчину AgNO3, моль/л;
с(NH4CNS) – молярна концентрація розчину NH4CNS, моль/л;
( AgNO3) – об’єм титрованого розчину AgNO3, л;
( NH4CNS) – об’єм титрованого розчину NH4CNS, л.