- •Концепція історії Росії й України у працях с. М. Соловйова.
- •Проблеми історії України у працях о. М. Лазаревського.
- •О. П. Щапов і його концепція історії Росії.
- •Друге покоління "державників" у рос. Історіографії.
- •Праці с. Ф. Платонова з іст. СередньовічноїРос. ****
- •Проблематика праць о.О. Корнілова, о.О. Кізеветтера, м.О. Д’яконова.
- •М. П. Драгоманов і укр. Історіографія.
- •Проблеми історії Росії й України у працях в. О. Ключевського.
- •Концепція історії Росії й України у працях к. Маркса, ф. Енгельса та в. І. Леніна.
- •Історич. Погляди г. В. Плеханова.
Проблематика праць о.О. Корнілова, о.О. Кізеветтера, м.О. Д’яконова.
О. О. Корнілов (1862-1925) – закінчив Пітерський універ.
Проблеми:
Селянська реформа4
Історія суспільного руху – 1850-70-ті рр..
Чверть життя присвятив вивченню архіву сім’ї Бакуніних.
«Крестьянская реформа» (1905 р.) – велику увагу, вважав, що непослідовна, недосконала.
Досліджуючи історію руху 70-80 – ті рр.. на відміну від Чичеріна казав, що якби уряд проводив толкову внутрішню політику, то не було б революції.
Кізеветер О. О. (1866-1933 рр.) – учень Ключевського, закінчив Московський універ. 1922 р. висланий за контреволюційну діяльність. Спеціаліст з російського міста 18 ст.
«Посадская лбщина в России 18 в.» -магістерська робота.
Цінність праці:
Окреслив географія посадів, розміри посадів;
Відобразив соціальну структуру посадів;
Податки посадського населення;
Соціальне розшарування;
Соц.. б-ба в посадах.
Докторська про Катерину ІІ – бідніша на фактичний матеріал. Прихильник конституційної монархії в Росії. Читав лекції у Празькому універі.
Дяков М. О. (1855-1919 рр.) - спеціаліст із середньовічної історії Росії. Подібно до Ключевського дослідив як вільні смерди перетворились у залежних селян.
В основі закріпачення лежав приватний договір, лише потім ці проблеми регулювала держава. Обережний у своїх висновках. Його учень Пресняков.
Павлов – Сільванський (1869-1908 рр.) – син флотського лікаря, закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького універу.
У 1895 р. здав іспит у Пітерський універ у Карєєва. Здав на 2 з питань історії російського феодалізму, з якого потім був професіоналом. Після цього читати у державних вузах йому було заборонено.
Сильний вплив європейських позитивістів і праці Соловйова, вплив зробили ідеї легального марксизму (Струве).
Праці:
«Феодализм в древній Руси»;
«Феодализм в удельной Руси» (незавершена).
Проводив думку про поступову зміну політичних форм від древньої общини до буржуазно-парламентарної республіки.
Вперше виділив феодалізм в окремий період. Цей феодалізм визначав характер Російської держави.
Виділяв три періоди в історії Російської держави6
Доісторичні часи (до 12 ст.) – панування общинного ладу;
13-перша пол.. 16 ст. – б-ба між общинним ладом і князівською боярською вотчиною. У цей період здійснюється перехід від удільного ладу до держави.
Перемога станової держави.
Його заслуга в 2-х речах:
Признав феодалізм окремим періодом в історії Росії;
Російський феодалізм не відрізнявся суттєво від зх..-європ
Його помилка: обмежив феодалізм такими рамками – 12 – 1865 р. (введення опричнини).
Основні риси феодалізму:
Країна поділилась на багато незалежних і напівзалежних володінь;
Об’єднання цих володінь відбувалося договірними васальними зв’язками;
Вважав, що при феодалізмі держава як така – відсутня. Не було поняття державного підданства;
Відносини між людьми регулювалися не державними законами, а приватними договорами;
У питанні виникнення кріпацтва близький до Ключевського. Багато уваги приділяв общині. Вважав, що община не винятково російське явище, що община виникла чисто з потреб суспільства, а не держави, як казав Чичерін.
Довів, що протягом 17 ст. було б-ба між общиною і боярщиною. Поступово боярщина перемогла. Заперечив, що в давній Русі населення вело бродячий спосіб життя.
1898 р. «Государственные служилые люди» (про дворян). Тут говорив, що державні верхні стани тісно пов’язані інтересами із дворянством.
Його заслуга:
Величезний фактичний матеріал, що стосується феодалізму;
Тотожність російського розвитку із західно-європейським.
Олександр Сергійович Лаппо-Данилевський і його праці з історії та джерелознавства
О. С. Лапо-Данилевський (1863-1919) – виходець із дворянської сім’ї Катеринославської губернії. Вчився у Петербурзькому університеті. Близький до Кадетів.
Проблеми:
Скіфська давнина;
Економічний лад Великого Новгорода;
Історія Московської держави.
Вивчав і аналізував документи. У магістерській дисертації про податки багато інформації про різні категорії селянства, державні повинності, управління.
Історія фінансів – основна історія Московської держави. В центрі його державної схеми – роль ідей.
До 17 ст. в Росії домінувала ідея держави. 18 ст. і потім дослідує ідею особи.
Вважав, що держава, як орган надкласовий, повинна представляти інтереси всіх верств російського суспільства. Має фундаментальне дослідження територіального характеру 1910-1913 - «Методологія історії» (2 т.). складається з 2-х частин:
Територіального характеру – написана на позиціях неокантіанства;
Присвячена теорії джерелознавства.
Після революції 28 листопада 1917 р. у Петербурзі поширюється «Воззвание ученых». Він був його автором, де різко засуджував революцію і вважав це порушення м нормального ходу розвитку історії Росії.