3. О. П. Щапов і його концепція історії Росії.

Щапов Опанас Прокопович (1831-1876) – засновник земсько-обласної теорії. Народився в Іркутській губернії. Його батько – потомок засланців-поселенців.

Періоди діяльності Щапова:

1852-60-і рр..;

1861-63 рр. – перебував у Петербурзі;

1863-1876 рр. – заслання.

Його відносили до представників народницької історіографії. Закінчив духовне училище і Казанську духовну академію і став викладачем.    Магістерська робота: «Русской раскол старообрядчества». Торкався проблем суспільного і державного ладу Росії і вбачав, що розкол носив демократичний характер. Після захисту став викладачем у Казані. Але пробув там недовго. У 1861 р. переїхав у Петербург.   У свох працях говорив, що творцем історії є народ. Він запропонував поділ історії Росії на 2 періоди.   Суть земсько-обласної теорії:Перший період назвав земсько-обласний (з найдавніших часів до початку 17 ст.);

Державно-союзний або союзно-обласний (після Смути).У своїх працях, присвячених общині, проводив таку думку:Держава Росії – результат дії народних мас: в процесі історичного розвитку населення Русі, а потім Росії, здійснював колонізацію по руслах річок і створив там обласні общини;

Специфіка географічних умов призвела до того, що кожна область мала свою специфіку;Обласні общини були територіальними одиницями з власним самоуправлінням і аж до 17 ст. – слабо зв’язувалися між собою;В результаті польсько-шведської інтервенції, яка загрожувала російському народу втратою незалежності, російські народи об’єдналися і створили соєзно-обласну або державно-обласний період.

Він твердив:принцип народовладдя має бути в основі всієї суспільної організації народу;реалізація цього принципу повністю відбивається через общину;община у майбутньому приведе до справедливого суспільства.Ідеалізував общину вважав, що зовнішній вплив не міг порушити національних принципів росіян.   1863 р. – «Земство и раскол». За цю працю він був заарештований і засланий в Ірктськ.   У цей період пише працю «новая ера на рубеже двух столетий», де відмовляється від земсько-обласної теорії і стає близьким до позитивістів. Вважав, що закони природи тотожні законам розвитку суспільства. Велику роль відводив географічним факторам. Вважав, що природа впливає на фізіологію людей. Говорив про особливий склад крові великоросів. Психологія великороса: він спокійний і байдужий. Щапов передбачав, що у майбутньому Рося зіграє роль мосту між Сходом і Заходом.

4. Друге покоління "державників" у рос. Історіографії.

Погляди Чичеріна і Кавеліна поділяли: Сергієвич, Леонтович, Градовський.

   Риси, властиві цьому поколінню:

           їх діяльність розквітла після буржуазної реформи 60-80-х років, тому вони відобрази ті зміни, які відбулися в російському суспільстві;

           не схвалювали крайньої реакції, яка наступила;

           були противниками революційного руху;

           їх ідеал – правова держава;

           як і попередники, державі відводили домінуючу роль в житті суспільства;

           в центрі їх досліджень такі проблеми:

           розвиток державної влади,

           Розвиток державних установ,

           Розвиток правових норм,

           Розвиток та історія законодавства.

Розробляли:

          відносини між народом і державою в минулому;

          історія державних установ;

          діяльність місцевої адміністрації та управління;

          історія станового законодавства;

          стосунки між станами.       

Нове покоління було юристами, тому висвітлювали проблеми з юридичної точки зору.

Сергієвич Василь Іванович (1832-1910) – глава державної юридичної школи. Закінчив Московський універ.. стажувався у Берліні. Магістерська дисертація «Вече и князь. Руское государсвенное устройство и управление во времена князей Рюриковичей».

Сергієвич розкритикував Соловйова за те, що той наївно розглядав стосунки між князями того часу. Сергієвич теорію договірних відносин:

договір між князями;

договір князів і дружини,

договір князів і народу.

Він розвинув теорію державної школи. На його думку правова норма – джерело політичної організації.

Градовський Олександр Дмитрович (1841-1889) – закінчив Харківський університет. Професор Петербурзького університету. Залав основи вивчення в історії державних установ у Росії.

«Начало руського государсвенного права», «Органи управления», органи местного управления».

Проповідував західні ідеї демократизму. Його ідеал – буржуаний державний  устрій Західної Європи..

«Высшая администрация России 18 в. и генпрокуроры», «История местного управления в России».

Проповідував ідеї європейського конституціоналізму і національних традицій, підтримував розвиток і зміцнення земств. Про місцеве управління часів Петра: про діяльність Сенату, Верховної таємної ради тощо.

   Леонтович Федір Іванович (1833-1911) – основні дослідження присвячені суспільному ладу і соціальним відносинам в Середньовічній Русі, історії селянства, історії общини. Праці містять великий фактичний матеріал і були на той час актуальними у зв’язку із розширенням місцевих органів управління.