8. Неолібералізм: концепції і практика.

Неолібералізм – напрям в економічній науці і практиці управлінням господарської діяльності прихильники якого відстоюють принципи саморегулювання, вільного від надлишкової регламентації. До неолібералістів як правило входять 3 школи: чикагська /Фрімен, лондонську /В.58ікро, Л. Ерхард. Сучасний лібералізм об’єднує спільність методології а не концептуальна положення.

Основна вимога прихильників подібних поглядів – це обмеження діяльності уряду у всіх сферах. Соціальний порядок у суспільстві це продукт не свідомих, а чисто спонтанних дій. Якщо спробувати координувати господарську діяльність, то порушиться механізм передачі інформації.

Одним із основоположників неолібералізму і головних теоретиків неолібералізму вважався англійський вчений Фрідріх фон хай єн. У своїх працях він відстоює принцип максимальної свободи людини. З боку держави не повинно бути ніякого примусу зовнішнього втручання. Держава не повинна займатися соц. Страхуванням, ні освітою, ні ставками......Все це адміністративний деспотизм. Максимум що можна допустити – збереження пенсій по старості і допомоги по безробіттю.

Серед західних прихильників неолібералізму особливий інтерес викликає особа Ерхарда. При безпосередній участі Ерхарда в Західній Німеччині в кінці 40 – років був здійснений перехід від централізованої до ринкової економіки.добре підготовлена економічна реформа проводилась рішуче і послідовно, одночасно з грошовою реформою цін, перебудовою управління.

В сучасних умовах в рамках неолібералізму, напряму широке поширення набула теорія раціонального очікування (Лукас). Стверджуються що люди ведуть себе раціонально (А. Сміт). Прихильники цієї теорії вважають, що активна поведінка держави немає гарантованого шансів на успіх, тому що дійсна реакція людей і фірм на політику держави може не співпадати з тим на що уряд (держава) розраховує. Проблема раціонального очікування населення України має надзвичайно важливе значення для стабілізації економіки нашої держави.

Концепції неолібералів, як правило відрізняються від практики господарської діяльності, яку проводять уряди західних країн. З неолібералами нерідко полемізують і прихильники неокласичного напрямку. Автори книги „Економікс” Макконал і Брю наприклад вважають що держава не звужує а розширює сферу вільного вибору, приймаючи рішення, пов’язані з виробництвом суспільних товарів. Держава сприяє нейтралізації криз, депресій. Її дії можна порівняти з світлофором, бо він не тільки затримує а й пропускає транспорт.

9. Розвиток економічної думки в Україні.

У період козачини Б. Хмельницький (16 ст.) у рукописах Прокоповича, Греб’янки. Величка є елементи меркантилізму, ідеї розвитку промислових ремесел, первинного нагромадження капіталу. У 18 ст. До нашої ери до початку 19 ст. Українська економічна думка виражена у поглядах Алейнікова, Козелоського, видатного українського філософа Сковороди. Ці люди висловлювали оригінальні самобутні трактування, щодо важливих економічних проблем (власність с/г, кооперація та ін). У 19 ст. Популяризаторами-пропагандистами і людьми що розвивали ідеї класичної школи політекономії, були Чеховський, Вольській, Бунге, Косовський, Зібер та ін.

Найбільш видатним українським економістом 19 поч. 20 ст. Був Михайло Туган-Барановський (1865-1919 рр.). він розробив теорію циклів і криз, яка по суті започаткувала сучасну теорію економічної кон’юнктури, розробив соціально теорію розподілу, що також здобула світове визнання.

Погляди Маркса на циклічність відтворення мали на меті довести неминучість загибелі капіталізму. Туган-Барановський проаналізував ці погляди, довівши їх несумісність з подальшим розвитком капіталізму.

За думкою Тугана-Барановського основною методологічною помилкою Маркса було ототожнення 2 категорій: цінності і вартості. Такі блага, як земля, ліси, корисні копалини та ін. Не є продуктами людської праці, отже не мають вартостей, проте вони мають ціну. Загальною властивістю для всіх цих благ є корисність. Саме вона в даному випадку є основою формування ціни.

Займаючи посаду міністра фінансів Центральної Ради він розробив програму соціально-економічних перетворень в Україні. Зокрема він обґрунтував необхідність введення власної української валюти, невідкладні завдання української кооперації, у 1918 р. створив і очолив спеціальний інститут економічної кон’юнктури.

До плеяді економістів визнаних у всьому світі належать праці видатного українського економіста, математика Слуцького. Його праця, яка називалася „До теорії збалансованого бюджету” – 1915 р. заклала теоретичні основи сучасної теорії попиту. Принцип максимального задоволення і готовність до цього системи зарплати сьогодні можна назвати методом Слуцького-Самуельсона (1959 р. публікація Самуельсона).

В умовах радянської влади, нормальний хід наукового процесу було перервано, а саме цей процес зазнав втрат, ряд провідних економістів (Коваль, 59ікроек, Доманицький та ін.) змушені були емігрувати за кордоні там продовжити наукову роботу. Інші (Косинський, Левицький, Воблич) відійшли від проблем економічної теорії і зосередили увагу на спеціальних і прикладних економічних науках. В часи незалежної України розпочався процес поступового відновлення розвитку економічної теорії (політекономії, макро і мікроекономіки).