2. Основні ідеї інституціоналізму.

З критикою гіпотези “раціональної економіки”, людина яка прагне тільки про економічну вигоду, прагнення звести поведінку людей до системи вибору, виступили представники інституційного напрямку. На їх думку неокласики дають надто спрощену і у певній мірі перекручену картину дійсності. Найбільш відомі вчені Т.Веблен, Дж.Гелбрейт, Ян Тінберген, Дж. Мітчел.

Інституціоналісти висунули 3 основні ідеї:

1 – вони досить розширено трактують предмет економічної науки. На їх думку економічна наука не повинна займатися чисто економічними відносинами – це надто вузько і нерідко приводить до голих абстракцій. Важливо врахувати весь комплекс умов і факторів, які впливають на господарське життя – правових, соціальних, психологічних, політичних. Правила державного управління викликають неменший, а можливо і більший інтерес, чим механізм ринкових цін;

2 – слід вивчати не стільки функціонування, скільки розвиток, розвиток трансформацію капіталістичного суспільства. Вони виступають з критикою капіталізму за розширення соц. програми. питання про соц. гарантії зайнятості може стати важливішим питанням про рівень зарплати. Ринок, вважають інституціоналісти, ніяк не нейтральний і не універсальний механізм розподілу ресурсів. Саморегулюючий ринок стає своєрідною машиною для підтримки і збагачення великих підприємств, їх партнером виступає держава. Основа влади великих корпорацій – техніка, а не закони ринку. Визначальну роль відіграє сьогодні не споживач, а виробник, техноструктура.

1. потрібно відмовитись від аналізу економічних відносини з позиції так званої економічної людини. Проти диктату підприємств необхідні спільні скоординовані дії, які покликані організувати і проводити профспілки і організації держави. Державі належить взяти під свою опіку екологію, освіту, медицину.

Представники інституціаналізму на відміну від інших економістів звернули свою увагу перш за все на 2 основні проблеми:

1. економічна влада.

2. контроль за нею.

Інстуціоналістами розроблені різні концепції історичної трансформації суспільства – індустріального, інформаційного, технокровного суспільства.

Велика увага інституціаналістами приділяється економічній соціології, зокрема досліджуються соц. аспекти міжнародних відносин, міжнародного поділу праці, міжнародних зв’язків.

3. Теорія ефективного попиту Дж. Кейнса.

У 1936 була опублікована головна праця Д. Кейнса „Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей.

Суть концепції запропонованої Кейнсом”:

1. її називають „Теорією ефективного попиту”. Ідей Кейнса полягала в тому, що запропоновані методи активізації і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної спроможності) ітим самим впливати на розширення виробництва і пропозиції товарів.

2. ця теорія надає вирішальне значення інвестиціям. Чим вища від них прибутковість і очікуваний від неї дохід, і чим значніші розміри інвестицій, тим більші масштаби і вищі темпи їх виробництва.

3. теорія Кейса передбачає активне втручання держави в економічне життя. Кейнс не вірив в само регульований ринковий механізм. Сама ринкова економіка виліковувати себе не може.

Зростання сукупного попиту на думку Кейнса гальмують 2 фактори: психологія споживачів. Із збільшенням доходів схильність до споживання понижується, схильність до збереження зростає. Це свого роду психологічний закон зниження ефективності капітальних вкладень, що впливає на закон спадної віддачі.

Інструменти регулювання:

1. потрібно знизити відсотки на кредити, тоді (відносно) підвищиться гранична ефективність капіталовкладень, зростуть інвестиції.

2. потрібно підвищити державні витрати, підняти капіталовкладення, розширити державні закупки товарів.

3. підняти ефективність капіталовкладень.

У підсумку стверджував Кейнс розшириться виробництво, будуть залучені додатково робітники, скоротиться безробіття.

Р Норма прибутку Інвестиції Обсяг виробниц. Зайнятість івень відсотка

Державні витрати

Розглядалися 2 інструмента регулювання попиту: грошово-кредитний і бюджетний, Кейнс надавав перевагу другому. Під час спаду інвестиції слабо реагують на зниження норми відсотка.

В кейнсіанській теорії важливу роль відігравала концепція мультиплікатора. Мультиплікаторний коефіцієнт, який виражає співвідношення приростом доходу і викликаючи цей приріст – збільшення інвестицій.

Послідовники Кейнса (неокенсіанці) доповнили і конкретизували його положення і рекомендації.