4. Державне регулювання цін.

У високорозинутих країнах у більшості людей час від часу складається думка, що механізм попиту і пропозції породжує ціни або несправедливо високі для покупців, або несправедливо низькі для продавців. У таких випадках вважається, що уряд може втручатися у ціноутворення законодавчо встановлюючи межі зростання або зниження ціни.

Межа ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну ціну (нижче ціни рівноваги), яку продавцю дозволяється запрошувати за свій товар чи послугу. Цінова межа створює проблеми, які витікають із ринкової рівноваги. Існування значної кількості покупців, які прагнуть купити продукт по ціні, яка перевищила встановлену межу, веде до появи тіньових (чорних ринків). Крім того, зростає бюрократичний апарат і ймовірність появи фальшивих карток.

Встановлення цінової межі створює і більш серйозну проблему – перешкодження зміні цін, що абсолютно необхідно для ефективного розподілу ресурсів. Наприклад: контроль за квартплатою сприяє створенню стійкого дефіциту житлових площ. Суть справи в тому, що такий контроль не дозволяє ціні збільшуватися і таким чином сигналізувати про прибутковість перерозподілу ресурсів на користь житлового будівництва.

Нижній рівень ціни – мінімальна ціна, яка встановлюється урядом і перевищує ціну рівноваги. Як правило, використовується у випадках, коли суспільство, уряд вважають, що вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам постачальникам ресурсів або виробникам. Законодавство про мінімальну зарплату, а також підтримки цін на с/г продукцію – два нйвідомих приклади встановлення урядом нижнього рівня цін.

Існування ижчого рівня ціни веде до утворення стійкого надлишку продукції. Уряд повинен або викупити цей надлишок або приміняти заходи для його ліквідації шляхом обмеження пропозиції або розширення попиту на даний продукт.Таким чином вільно встановлені ціни автоматично нормують продукт для споживача. Регульовані ціни цього не роблять.

Державне регулювання цін має суперечливі наслідки. Передбачені вигоди відведення цінових меж для споживачів і виробників потрібно співставляти з утратами, які виникають з появою дефіцитів і товарних надлишків. В той же час держава законодавчо підтримуючи конкуренцію між виробниками вводить певні обмеження у роцес ціноутворення. Розумно придумані законодавчі обмеження у ціноутворенні є благом для економіки поскільки підтримується конкуренція між виробниками. Наприклад: законодавчі обмеження у ціноутворенні існують в галузях природних монополій, тобто в галузях, де по технологічним і фінансовим причинам неможлива конкуренція, це комунальне господарство, деякі види транспорту, добування і використання деяких видів ресурсів і т. д.

Тема 8.Ринковий механізм регулювання економічних відносин.

План.

1. Функціонування і роль ринкової системи у вирішенні фундаментальних питань економіки.

2. Оцінка ролі ринкової системи.

1.Функціонування і роль ринкової системи у вирішенні фундаментальних питань економіки.

Не існує чіткого і загально прийнятого визначення поняття ринк. системи. Основними елементами ринк. системи:

1)приватна власність – ринкова система починається з приватної власності на ресурси. Вона є базисним елементом ринк. системи.

2)свобода підприємництва і вибору. Свобода підприємництва означає, що немає ніяких перепон для вступу і виходу з якої-небудь конкретної галузі в-в. Свобода вибору означає, що володар матеріальних ресурсів і грошового капіталу можуть використовувати і реалізовувати ресурси на свій розсуд. В кінцевому рахунку споживач вирішує, що повинна виробляти економіка.

3) мотивація з урахуванням власних інтересів. Мотив власного інтересу придає направленість і упорядкованість функціонувань економіки, яка без такого інтересу виявилась би надзвичайно хаотичною.

4) конкуренція. Свобода вибору служить основою вибору для конкуренції, або економ. змагання, як корінної можливості ринк. с-ми. Конкуренція означ. а)наявність на ринку великого числа незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного продукту або ресурсу, які не можуть реальним чином впливати на ціну; б)свободу для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх.

5)система ціноутворення. Основним координуючим механізмом ринк. організації в-ва є система ціноутворень. А.Маршал порівнює ціни з світлофорами, що стоять на вулиці. Світлофори дають напрямок руху транспорту, так і ціни дають напрямок руху економіці.

6)Обмежена, але важлива роль держави (уряду). Суч. ринк. система включає також: 1)використання передової технології і засоби в-ва у великих масштабах; 2) спеціалізацію в-ва, що є передумовою ефективного використання ресурсів будь-якої економіки. 3)використання грошей, що дозволяє здійснювати спеціалізацію, продуктивну технології.

Кожна економ. система повинна знайти відповідь на 5 фундаментальних питань:

1. Скільки потрібно виробляти?

2. Що слід виробляти?

3. Як слід виробляти?

4. Хто повинен отримувати вироблену продукцію?

5. Чи здатна система адаптуватись до змін?

І. Скільки потрібно виробляти?

Виробляти потрібно стільки, щоб найбільш ефективно використати наявні у суспільстві рідкісні ресурси.

ІІ. Що слід виробляти?

Вироблятися будуть лише ті товари виробництво яких може принести прибуток, а ті товари. виробництво яких тягне за собою збитки випускатись не будуть. Для виробничої діяльності підприємства повинні забезпечити себе 4-ма видами ресурсів:

1. капітал;

2. земля;

3. робоча сила;

4. підприємницькі здібності.

Ці види ресурсів роблять підприємства діючими фірмами.

Економічні витрати – це платежі, які необхідно здійснювати, щоб придбати і зберегти у своєму розпорядженні в потрібній кількості цих ресурсів. Плата за виконання функцій підприємцем називається нормальним прибутком. Якщо загальний доход від продажу продукту перевищує всі виробничі витрати включаючи нормальний прибуток, то сума цього перевищення називається чистим або економічним прибутком.

Якщо підприємства певної галузі отримують економічний прибуток, то виникає тенденція до розширення даної галузі. Тут стануть створюватися, або сюди будуть переміщатися фірми з менш прибуткових галузей. Але це поступово знижує ринкову ціну на продукт, поки з часом вона не досягне рівня, при якому економічний прибуток зникає.

Галузі, які приносять збитки, скорочуються. Тут підприємство переміщується в галузі, де можна отримати нормальний або навіть економічний прибуток. У такому випадку ринкова пропозиція продукції буде скорочуватися у порівнянні з ринковим попитом і тим самим ціна продукції стане підвищуватися.

ІІІ. Як слід виробляти?

Це фундаментальне питання складається з трьох підпитань:

1. Як повинні розподілятися ресурси між окремими галузями?

2. Які саме фірми повинні здійснювати виробництво в кожній галузі?

3. Які комбінації ресурсів, яку технологію кожна фірма повинна застосовувати?

Ринкова система направляє ресурси в ті галузі на продукти яких споживачі пред’являють достатньо високий попит, щоб виробництво цих продуктів могло бути прибутковим. 2 і 3 питання тісно пов’язане. В конкурентній ринковій економіці виробництво здійснюють лише ті фірми, які бажають із здатні застосовувати економічно найбільш ефективні технології виробництва. Економічна ефективність технологій означає отримання даного обсягу продукції при найменших витратах рідкісних ресурсів причому як продукції так і застосовані ресурси вимірюються у вартісному вираженні (грн., $). Тобто це та комбінація ресурсів, яка забезпечує виробництво: наприклад продукту Х вартістю 15 грн. при найменших грошових витратах, і є самою ефективною.

Табл.. Технології виробництва продукту Х вартістю 15 грн. (гіпотетичні дані)

Ресурс	Ціна одиниці ресурсу (гривня)	Технологія №1	Технологія №2	Технологія №3
Праця	2	4	2	1
Земля	1	1	3	4
Капітал	3	1	1	2
Підприємницькі Здібності	3	1	1	1
Загальна сума витрат на виробництво продукту Х вартістю 15 грн.		15	13	15

З трьох технологій технологія №2 економічно най ефективна, тому що вона забезпечує самий дешевий спосіб виробництва продукту Х вартістю 15 грн.

ІV. Хто повинен отримувати вироблений продукт?

Будь-який продукт розподіляється між споживачами на основі їх здатності бажання заплатити за нього існуючу ринкову ціну. Ціни на ресурси відіграють ключову роль у формуванні розміру доходу, якій кожне домогосподарство може запропонувати у обмін на частину суспільного продукту. Ціни на продукти в свою чергу відіграють ключову роль у формі формуванні структури витрат споживачів. Ринковій системі, як механізму розподілу суспільного продукту не властиві будь-які етичні принципи (справедливість, рівність і т.п.).