1. Виникнення,предмет і функції політичної економії.

Вперше термін ”політична економія” в соціально-економічній літературі ввів Антуан де Монкретьєн. Політична економія походить від сполучення трьох старогрецьких слів: “політея” – суспільне влаштування; “ойкос” – будинок, господарство; “ноос” – закон.

Неможна назвати точну дату виникнення політекономії, як науки. Деякі важливі економічні процеси розглядались у працях вчених античного світу – Ксенофонта, Платона, Аристотеля, а також в працях вчених Стародавнього Єгипту, Китаю, Індії, але як самостійна наука виникла в період зародження капіталізму і формування національного ринку. Багато економістів вважали, що початок політекономії, як наукової системи знань береться з книги Адама Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів”. Він відкрив механізм само регульованого економічного розвитку суспільства, тобто механізм ринкової економіки.

Економіка – це всі види діяльності людей, які дозволяють їм забезпечувати матеріальні умови для життя на землі.

Політична економія – вивчає закономірності людської діяльності з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних благ, а також способи ефективного використання обмежених ресурсів для забезпечення необхідних потреб.

Політична економія приділяє велику увагу тому, як люди роблять вибір, приймаючи ті чи інші економічні рішення, причому акцент зроблено на раціональності такого вибору: мінімізація витрат і максимізація вигоди.

Політична економія тісно пов’язана з іншими науками: філософія, математика, психологія, антропологія, політичні і історичні науки.

Функції політекономії:

• Пізнавальна: на всіх стадіях розвитку суспільства політична економія повинна пояснювати економічні процеси і явища;

• Практична: основні положення політичної економії використовуються державою і бізнесом у чисто практичних цілях;

• Методологічна: виступає в якості теоретичного фундаменту, комплексу інших економічних наук (фінанси і кредит, статистика, економіка підприємства та ін. ).

2. Методологія економічної теорії (політичної економії).

Метод – це інструмент пізнання в даній науці. Всі науки вони базуються на фактах. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб привести в систему, пояснити і узагальнити факти.

економічний аналіз - виведення економічних принципів із фактів. економісти можуть рухатися як від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Виведення принципів із фактів, або рух від фактів до теорії, від часткового до загального називається методом індукції. Рух від загального до часткового, від теорії до фактів називається методом дедукції.

Гіпотеза - сформульований попередній неперевірений принцип. Правильність гіпотези повинна бути перевірена систематичним і багатократним вивченням відповідних фактів.

Одним з найважливіших методів наукового пізнання є метод наукової абстракції - за допомогою метода абстракції формулюються наукові категорії і закони.

Важливим в економічній теорії є метод функціонального аналізу. Функції – це змінні величини, які залежать від інших змінних величин.

Вивчаючи функції ми досліджуємо конкретні явища, які вони описують. Економічні явища означають вияснення впливу на явище тільки одного фактору.

Прийнято розрізняти нормативний і позитивний аналіз (ідея Сміта).

Позитивний аналіз досліджує взаємозв’язки економічних явищ, якими вони є. Нормативний заснований на дослідженні того, як повинно бути, тут виносяться оцінки – справедлива або несправедлива, погана або добра, допустима або недопустима.

Існують два рівня аналізу, на основі яких формулюються категорії і закони, які стосуються економічної поведінки:

1. рівень макроекономічного аналізу відноситься до економіки, як до цілого або до таких складових її підрозділів, або агрегованих показників, як урядовий сектор, домашнє господарство, приватні господарства та ін. Агрегат – це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, якби вони складали одну одиницю.

2. мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць (галузь, підприємство, фірма та ін.).

Методом економічного дослідження є і деякі закони логіки.

Кореляція – це технічний термін, який вказує на те, що співвідношення двох груп даних носить системний і взаємозалежний характер. Наприклад: можна побачити, що коли зростає х, зростає також і у, але необов’язково означає, що х служить причиною у.

3. Економічні закони і їх об'єктивний характер.

економічний закон - стійкі повторювані зв'язки і причинно-наслідкові взаємозв’язки в економічних явищах і процесах.

Формулювання економічних законів передбачає врахування ідеї раціональності економічної поведінки людей.

Існує відмінність між змістом закону і змістом його формулювання. Формулювання виражає ступінь пізнання економічного закону на даному етапі розвитку науки.

Всі економічні закони – це закони тенденції. Економічна необхідність, яку виражає закон отримує лише напрямок розвитку, але не конкретні його шляхи. Економічні закони діють через відхилення і випадковості. Це пояснюється взаємодією об’єктивного і суб’єктивного факторів (економічні закони, закони природи).

Існує принципова можливість і необхідність моделювання не тільки економічних процесів, а й законів - дати кількісну характеристику економічним законам поряд з якісною. Математичне вираження закону дає змогу глибше його пізнати та повніше використати. Практика постійно вимагає формул економічних законів придатних для використання.

В кожній конкретній ситуації домінує той чи інший закон. Економічні закони діють взаємодіючи між собою та впливають один на одного і діють поки є умови їх дії.

Знання механізму дії економічних законів не дозволяє зробити точний прогноз розвитку економіки суспільства в майбутньому.