29. Пропозиція грошей та її елементи.

У вузькому розумінні пропозиція грошей, яка позначаєтьсяМ₁, складається з двох елементів:

1) готівка, тобто металічні і паперові гроші, які знаходяться в обігу;

2) чекові вклади, тобто вклади в комерційних банках, різних ощадкасах або ощадних установах, на які можуть бути виписані чеки.

Металічні і паперові гроші є обов’язками держави. Поточні рахунки є обов’язками комерційних банків і ощадних установ.

Металічні гроші складають малу частину грошової пропозиції (2-3% грошової пропозиції М₁). Вони є є символічними грошима тобто вартість металічного зливка, яка утримується у самій монеті, менше вартості, яка позначена на монеті. Це робиться щоб запобігти переплавці символічних грошей з метою їх прибуткового продажу.

Паперові гроші більш значимі у кількісному відношенні, ніж металічні і становлять близько 25% грошової пропозиції М₁.

Зберігання грошей на поточних рахунках отримало найбільше поширення, оскільки це і безпечно, і зручно. Чеки широко використовуються як засіб обігу. Вони можуть негайно бути перетворені на паперові і металічні гроші.

Існує і більш широке визначення грошей. "Майже гроші" (квазі) – це певні високоліквідні фінансові активи, такі як безчекові ощадні рахунки, строкові вклади і короткострокові державні цінні папери, які хоч і не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але можуть легко і без ризику фінансових втрат переводитись у готівку або чекові рахунки.

Гроші М₂= М₁+ безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади.

Гроші М₃= М₂+ великі строкові вклади. Ці грошові агрегати ( М1, М2, М3) були вперше обґрунтовані Чекаською школою політекономії ( Фрімен).

Існують й інші менш ліквідні активи (акції, облігації і т.п.), які можуть бути легко переведені в гроші М₁.

Більшість економістів віддають перевагу визначенню грошей як агрегат М1. тому що воно включає все, що прямо і безпосередньо використовується як засіб обігу. Питання визначення (пропозиції) грошей є спірним і невирішеним.

30. Попит на гроші.

Попередній розгляд функцій грошей передбачає дві основні причини того, що існує попит на гроші.

1. Попит на гроші для угод. Тут гроші потрібні як засіб обігу і платежу. Підприємствам потрібні гроші для оплати праці, матеріалів, енергії і т.п. Необхідні для всіх цих цілей гроші називаютьсяпопитом нагроші для угод.

Попит на гроші для угод змінюється пропорційно номінальному ВВП. . Грошей потрібно більше для угод або у випадку зростання цін, або у випадку збільшення обсягу виробництва.

Г∙О = Т∙Ц

Попит на гроші для угод не впливає на %-ну ставку.

2. Попит на гроші з боку активів.Попит на гроші формується також із їх функції як засобу нагромадження (збереження). Люди можуть тримати свої фінансові активи у різних формах – наприклад, у вигляді акцій корпорацій, приватних або державних облігацій, або в грошах М₁. Володіння грошима як активом, у порівнянні з володінням облігаціями, полягає у тому, що вони не приносять доходу у вигляді відсотка.

Попит на гроші з боку активів (Д_а) змінюється обернено пропорційно ставці відсотка, тому що існують альтернативні можливості вкладення готівкових грошей і чекових вкладів, які не приносять відсотка.

Загальний попит на гроші Д_mможна визначити шляхом зміщення по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з боку активів на величину, яка рівна попиту на гроші для угод

Д_m= Д_t + Д_а

Отримувана у результаті спадна пряма показує загальну кількість грошей, яку люди хочуть мати для угод і в якості активів при кожній можливій величині відсоткової ставки.

Зміна номінального ВВП викликає зміщення кривої загального попиту на гроші. Збільшення номінального ВВП зрушить криву загального попиту вправо і навпаки.