5. Суспільне виробництво та проблеми його організації.

Виробництво – цілеспрямована діяльність людей направлена на задоволення їх потреб. Процес виробництва здійснюється в суспільстві тому виробництво ми називається суспільним. Процес виробництва включає в себе створення як матеріальних благ і послуг так і нематеріальних благ і послуг. Відповідно розрізняють матеріальне виробництво (промисловість, с/г, транспорт) і нематеріальне виробництво (охорона здоров’я, освіта, культура та ін.).

У суспільному виробництві існують 2 фундаментальні факти, які утворюють основу економічної теорії і по суті охоплюють всі проблеми економіки:

1. матеріальні потреби суспільства є безмежні і незадовольнимі;

2. економічні ресурси є обмежені або рідкісні.

Економічні ресурси або фактори виробництва – це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Економічні ресурси поділяються на такі категорії:

• матеріальні ресурси (земля або сировинні матеріали, капітал);

• людські ресурси (праця, підприємницькі здібності).

Економічні ресурси підрозділяються на слідуючи види:

• земля. До цього поняття відносяться всі природні ресурси, які використовуються у виробничому процесі (ліси, корисні копалини, водні ресурси);

• капітал - охоплює всі вироблені засоби виробництва. засоби виробництва складаються із засобів праці (машини, інструменти, механізми) і предметів праці (сировинні матеріали), але не включає гроші. Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називається інвестуванням.

• праця. Це фізичні і розумові здібності людини, які вона використовує у виробництві товарів і послуг;

• підприємницькі здібності - вид людського ресурсу, який розкривається через взаємопов’язані функції підприємця:

1. підприємець бере на себе ініціативу з’єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг;

2. приймає основні рішення у процесі ведення бізнесу, які і визначають курс діяльності підприємств;

3. підприємець – новатор, який вводить нові виробничі технології або нові форми організації бізнесу;

4. підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними у виробництво засобами.

Чотири великих групи економічних ресурсів надаються підприємствам в обмін на грошовий доход. Дохід отриманий від надання землі називається рентою, капітал – відсотком, праця – зарплатою, підприємницькі здібності – прибутком.

Найбільше природне багатство України – чорноземи, вони займають біля 65% території України і складають біля 30% світового банку чорноземів. В Україні наявна потужна мінерально-сировинна база. Також в Україні є великі поклади вугілля, залізної і марганцевої руди, значні поклади сірки і солі, не вистачає природного газу, нафти, лісу.

6. Взаємодія і розвиток факторів виробництва.

1. Взаємодія основних факторів передбачає урахування трьох взаємопов’язаних економічних проблем, які суспільство так чи інакше повинно розв’язати:

1. – що виробляти?

2. – як виробляти?

3. – для кого виробляти?

Фактори виробництва взаємодіють в динаміці через технологію організації виробництва. Технологія відображає взаємодію між основними факторами виробництва, показує, як під дією НТП змінюється виробництво, його механічні, хімічні, фізичні властивості. Організація виробництва забезпечує єдність, злагодженість і взаємодію функціонуючих у виробництві факторів. Це досягається через спеціалізацію і кооперування.

Спеціалізація – постійне виконання людиною одного й того ж виду роботи.

Переваги спеціалізації:

1. спеціалізація дозволяє індивідам використати переваги, які виникають із відмінностей у здібностях і майстерності людей;

2. якщо людина віддає весь час одній справі, вона скоріше оволодіває необхідною майстерністю;

3. спеціалізація звільняє людину від втрат часу, який виникає при зміні різних видів робіт;

4. спеціалізація бажана також і на регіональному і міжнародному рівні.

Недоліки спеціалізації:

1. монотонність роботи, яка негативно впливає на здоров’я людини;

2. спеціалізація і кооперація безпосередньо пов’язані одна з одною;

3. високий рівень спеціалізації веде до більшої залежності від інших виробників по кооперації.

Кооперація – форма організації праці, при якій значна кількість людей спільно приймають участь в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці.

З розвитком виробництва змінюється характер взаємодії факторів виробництва. Проблема енергетичного забезпечення виробництва висувається сьогодні на перший план. Для економіки України ця проблема надзвичайно актуальна.

Під впливом НТР швидкого розвитку набула виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енергетичне і інформаційне обслуговування) і соціальна інфраструктура (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство). Інфраструктура сприяє взаємодії і розвитку факторів виробництва.