10. Основні моделі економічних систем.

. Індустріально розвинені країни світу в основному розрізняють по двом ознакам:

1 – по формі власності на засоби виробництва;

2 – по способу, при допомозі якого координується економічна діяльність. Існують дві моделі (типи) економічних систем:

1 - чистий ринок (чистий капіталізм);

2 - командна економіка.

Чистий ринок або капіталізм вільної конкуренції характеризується приватною власністю на ресурси і тим, що практично всі економічні проблеми координації господарської діяльності вирішуються на ринку, держава в економіку не втручається. Ніколи не існувало 100% чистої ринкової економіки, хоч Англія у 19 ст. була близькою до неї.

Командну економіку характеризують суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень при допомозі централізованого економічного планування. Підприємства являються власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив.

Однією з основних моделей економічних систем є традиційна економіка. У багатьох економічно слаборозвинутих країнах діють традиційні або засновані на звичаях економічні системи. Релігійні і культурні цінності тут первинні у порівнянні з економічною доцільністю.

В реальній дійсності економічні системи знаходяться між крайнощами чистого ринку і командної економіки. В той же час у будь якій економіці певну роль відіграють традиції. Такі економічні системи називають змішаними.

Економіка високо розвинутих країн сьогодні знаходиться ближче до чистого ринку ніж до командної економіки і тому таку економічну систему називають ринковою, хоч у цій економіці важливу роль відіграє держава.Ринкова модель розвитку суспільства має багато різновидностей:Розрізняють капіталізм Америки, Японський, Шведський, Південно-Корейський і ін. Україні потрібно шукати свою модель розвитку суспільства.

11. Практичне використання кривої виробничих можливостей.

Практичне використання КВМ:

6. Формування мікроекономічних розрахунків. Обмежений особистий бюджет означає необхідність робити вибір при купівлі товарів і послуг або поступатися чимось одним на користь другого. Тут виникає різновидність КВМ, яка передбачає альтернативне використання грошових ресурсів.

7. Воєнні витрати. В економіці повної зайнятості спроби одночасного вирішення двох завдань – збільшення виробництва воєнної і невоєнної продукції приречені на провал.

8. Дискримінація: по расовій належності, статі, віку служить перешкодою на шляху ефективного розподілу або використання людських ресурсів і тим самим обмежує функціонування економіки на якійсь точці всередині КВМ.

9. Уповільнення зростання продуктивності праці. При зниженні темпів підвищення продуктивності праці економісти рекомендують збільшення обсягів інвестицій по відношенню до обсягів споживання.

10. Фактори зовнішньої торгівлі:

а) міжнародна спеціалізація і зовнішня торгівля еквівалентні економічному зростанню;

б) країна може створити комбінацію товарів, які перевищують можливості всередині КВМ (наприклад т. К). Це можливо шляхом утворення торгового дефіциту, тобто шляхом перевищення імпорту товарів з інших країн світу над експортом своїх товарів у ці країни.

12. Суть відносин власності. Приватна власність в економічній системі суспільства.

Власність– відносини між людьми з приводу привласнення матеріальних благ і включає в себе включаєкількісний і якісний аспекти. Кількісний аспектвласності означає різні об’єкти привласнення: засоби виробництва, робочу силу, предмети споживання, результати наукової діяльності, інформацію та інше.Якісний аспектвласності означає систему виробничих відносин з приводу привласнення названих об'єктів, тобто, мова йде про суб’єкти власності. Кількісний і якісний аспекти власності є визначальними у формуванні економічної моделі розвитку суспільства.

Економічна власність тісно пов’язана з юридичною. Остання є формою прояву реальних економічних відносин власності. В перехідний період (до капіталізму) докорінне трансформування відносин власності починалося із прийняття нових юридичних законів.

Історично первісною формою власності була племінна власність. На зміну їй прийшла общинна власність, а в надрах останньої зародилася приватна власність. Типи приватної власності:

1. рабовласницька і феодальна, тут має місце позаекономічний примус;

2. капіталістична приватна власність, має місце наймана робоча сила;

3. трудова приватна власність, людина працює на власних засобах виробництва.

Приватна власність за Вольтером є єдиним матеріальним гарантом особистої свободи людини. Вона пробуджує в людях високу економічну активність, інтерес та відповідальність за наслідки праці. Разом з тим вона має і негативну сторону – вона породжує заздрість, пов’язана з майновою диференціацією людей, що може вести до загострення соціальних відносин.

Проблеми приватної власності досліджувалися багатьма економістами. А. Сміт вважав: “Священні права приватної власності вважав вічними і незмінними”. Найбільш аргументованими критиками приватної власності були Маркс і Енгельс. На їх думку приватна власність обов’язково буде замінена суспільною власністю, це положення виявилося помилковим.