Відділ Голонасінні

Відділ Pinophyta (Cосноподібні або Голонасінні) - це дерева, кущі, рідше ліани, трав'янистих рослин серед них немає Поширені по всій земній кулі, але переважають в місцевостях з помірним і холодним кліматом Всього на Землі відомо близько 800 видів сосноподібних, в Україні близько 20, проте в Україні є багато інтродукованих видів(наприклад в дендропарку “Тростянець, що на Чернігівщині зростає ялин і ялиць 51 вид та форма, модрин – 6, сосен –27, туй – 32, ялівців - 25). У циклі відтворення переважає спорофіт. Процес запліднення і початкові стадії розвитку зародка (спорофіта) відбуваються у середині насінного зачатка, що є ароморфозом цієї групи рослин. За синанпальною гіпотезою він виникає з групи споранпів, з яких лише центральний залишається фертильним, а всі інші стерилізуються Фертильний мегаспорангій — це нуцелус насінного зачатка, а спорангії, що стерилізувалися, його покрови (інтегументи) У середині насінного зачатка розвивається мегагаметофіт, що, безумовно, значно краще захищений від несприятливих умов зовнішнього середовища порівняно з вищими споровими рослинами Він складається з вегетативного тіла, яке називають первинним ендоспермом, і двох архегоніїв Насінні зачатки розташовані на насінних лусках (мегаспорофілах) відкрито і зібрані у шишку Крім насінних лусок на осі шишки є ще покривні луски, природа яких не з'ясована Мікрогаметофіт дуже редукований (немає антеридіїв) і повного розвитку досягає, як правило, на мегаспорангіі Мікроспори і пилок (Мікрогаметофіт) формуються в пилкових мішках (мікроспорангіях), розташованих на лусках (мікроспорофілах), зібраних в мікростробіли Статеві клітини (спермії) досягають яйцеклітини по пилковій трубці, це також є перевагою перед вищими споровими рослинами. Характерними ознаками для даної групи рослин є моноподільне галуження, наявність камбію, відсутність у переважної більшості судин. Деревина у них утворена трахеїдами, з яких весняні виконують провідну функцію, а осінні – механічну.

До дикоростучих рослин із голонасінних на Чернігівщині відносяться 3 види: сосна звичайна, ялина європейська з родини Соснові і яловець звичайний з родини Кипарисові. Сосна утворює великі чисті та змішані лісові масиви. Острівні ялинники загальною площею 12 га знаходяться у Ріпкинському, Щорському та Семенівському районах [57]. Яловець звичайний, який на території області знаходиться на південній межі ареалу, на борових терасах р. Десни у Коропському та Новгород-Сіверському районах утворює зарості. В лісових масивах поліської частини області виявлені поодинокі місцезростання цього виду.

Види природної флори мають певне господарське і рекреаційне значення. Сосна і ялина дають цінну деревину, їх хвоя використовується як корм для худоби, це декоративні, лікарські, ефіроолійні рослини. Сосна також є технічною, фарбувальною та фітомеліоративною рослиною. Яловець звичайний має декоративне, лікарське та харчове значення. Інтродуковані види мають переважно декоративне і естетичне значення.

Відділ Покритонасінні

Флора Чернігівської області нараховує понад 1000 видів покритонасінних, які належать до двох класів, 48 порядків, 99 родин, 470 родів. Домінуючими у флорі покритонасінних є дводольні. Даний клас включає більше 750 видів, 390 родів, 103 родин. Однодольних відомо більше 250 видів, 80 родів з 24 родин. Звичайно ці дані не відображають у повній мірі істинну ситуацію стосовно флори покритонасінних у нашій області. Для ліквідації наявних прогалин у цій інформації необхідно переглянути всі гербарні зразки, квіткових рослин, що зібрані на Чернігівщині, які зберігаються в Національному гербарії Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України, провести повний аналіз літературних джерел з інформацією про флору області, проводити планомірне обстеження області по вивченню флори покритонасінних, її сучасного стану [26, 61, 71, 89].

Нижче наводимо в загальних рисах наявну інформацію про квіткові рослини, що зростають на території Чернігівської області. При написанні даного нарису нами використана класифікаційна схема покритонасінних вищих судинних рослин, запропонована А. Л. Тахтаджяном, згідно якої і написаний “Определитель высших растений Украины“.[63] У відповідності з даним визначником нами даються всі українські назви видів та інших таксонів. У зв'язку з обмеженим обсягом даного нарису ми не даємо латинських назв таксонів, оскільки у згаданому вище визначнику подаються одночасно назви таксонів українською, російською і латинською мовами. Культивовані в області види рослин нами не брались до уваги [63].

Близько 660 видів належать до десяти провідних за кількістю видів родин - Айстрові, Тонконогові (Злакові), Осокові, Глухокропивові (Губоцвіті), Розові, Бобові, Ранникові, Гвоздикові, Селерові (Зонтичні), Жовтецеві. Найбільшою кількістю родів характеризуються такі родини як Айстрові, Тонконогові, Селерові, Капустяні, Гвоздикові, Розові, Жовтецеві. Серед родів за кількістю видів перше місце посідає осока (понад 20 видів) Серед осок у ценозах у широколистяних і широколистяно-хвойних лісах - осока волосиста, о. кореневищна, о. пальчаста, о. лісова; по берегах водойм - осока загострена, о. побережна, о. гостра, о. чорна, о. несправжньосмикавцева, о. пухирчаста; на сфагнових болотах - осока багнова, о. пухироплода, о. попелясто-сіра; в угрупованнях справжніх лук - осока заяча, о. шершава, о. бліда; на сирих луках - осока дерниста, о. пухирчаста, о. лисяча, о. дворядна, о. Гартмана; характерними видами низинних боліт є осока дерниста, о. побережна, о. пухирчаста.

До провідних за кількістю видів родів належать наступні: вероніка із родини Ранникові (вероніка сива, в. весняна, в. чебрецелиста, в. струмкова, в. джерельна, в. колосиста, в. довголиста, в. лежача, в. лікарська, в. широколиста, в. австрійська, в. дібровна та ін.), волошка з родини Айстрові (волошка лучна, в. синя, в. несправжньоплямиста, в. сумська, в. фригійська, в. розлога), конюшина з родини Бобові (конюшина суницевидна, к. гірська, к. повзуча, к. гібридна, к. лучна, к. середня, к. альпійська, к. польова, к. рівнинна, к. золотиста), жовтець з родини Жовтецеві (жовтець багатолистий, ж. вогнистий, ж. язиколистий, ж. отруйний, ж. повзучий, ж. кашубський, ж. їдкий, ж. золотистий, ж. несправжньобульбистий) , фіалка з родини Фіалкові (фіалка польова, ф. триколірна, ф. запашна, ф. болотна, ф. пагорбкова, ф. піскова, ф. собача та ін.), а також нечуйвітер з родини Айстрові (н. волохатенький, н. шорсткощетинистий, н. складчастий, н. зонтичний та ряд інших видів даного роду).

Серед життєвих форм переважаючими за кількістю видів є наземні полікарпічні трави. В меншій мірі представлені наземні монокарпічні трави. У природній флорі Чернігівщини понад 60 видів представлені дерев’янистими формами (дерева, чагарники, чагарнички). Це дерева - дуби (дуб звичайний, д. північний), клени (клен гостролистий, к. польовий, к. ясенелистий, к. татарський), липа серцелиста, в'язи (в’яз гладенький, в. голий, в. граблистий), вільхи (вільха клейка, в. сіра), берези (береза бородавчаста, б. пухнаста), граб звичайний, верби (верба ламка, в. біла, в. козяча), тополі (т. біла, т. чорна, т. тремтяча (осика)), ясен звичайний, горобина звичайна, груша дика, яблуня лісова, черемха звичайна, черешня. З чагарників слід відмітити такі види як барбарис звичайний, ліщина звичайна, верби (верба тритичинкова, в. п'ятитичинкова, в. Старке, в. чорнична, в. лапландська, в. попеляста, в. гостролиста (шелюга)), бузина (б. червона, б. чорна), жостір проносний, крушина ламка, смородина чорна, свидина криваво-червона, бруслини (бруслина бородавчаста, б.європейська), зіновать (з. Зінгера, з. руська), ожина несійська (ведмежина), малина, шипшини (ш. собача, ш. травнева, ш. яблучна), глід (г. п'ятистовпчиковий,г. кривочашечковий,г. український, г.несправжньокривостовпчиковий, г.обманливий), терен, вишня степова. Серед чагарничків - багно звичайне, андромеда багатолиста, чорниця, брусниця.

Розташування Чернігівської області в межах лісової та лісостепової зон наклало свій відбиток на особливостях флори. У флорі Чернігівщини представлені як лісові бореальні види (смовдь гірська, верес звичайний, чорниця, брусниця, грушанки, дзвоники круглолисті, котячі лапки дводомні та ін.), так і лісові неморальні (жовтець кашубський, анемона жовтецева, а. дібровна, ряст порожнистий, р. ущільнений, переліска багаторічна, чина весняна, клен гостролистий, к. польовий, бруслина європейська, б. бородавчаста, ясен звичайний, проліска сибірська, цибуля ведмежа, підсніжник звичайний та ін.). Значна участь у флорі області узлісних видів (свербіжниця польова, вероніка дібровна, наперстянка великоцвіта, перестріч гайовий, материнка звичайна, дзвоники скупчені, відкасник Бібірштейна та ін.) та лучних видів (конюшина лучна, незабудка польова, дзвінець малий, суховершки звичайні, дзвоники розлогі, оман британський, деревій майжезвичайний, цибуля гранчаста, пахуча трава звичайна, тимофіївка лучна, тонконіг лучний та ін.). Розгалужена гідрологічна мережа області сприяла широкому різноманіттю лучно-болотних (гадючник звичайний, плакун верболистий, смовдь болотна, чемериця Лобелійова, мітлиця пагоносна, тонконіг болотний та ін.), болотних (калюжниця болотна, цикута отруйна, жовтозілля татарське, очерет звичайний, півники болотні, образки болотні та ін.), лісово-болотних (паслін солодко-гіркий, сідач коноплевий, вільха клейка, молінія голуба та ін.) та водних (латаття біле, л. сніжно-біле, глечики жовті, плавун щитолистий, ряскові та ін.) видів. На сухих пісках терас та межиріч (бо­рових пісках) та вологих алювіальних пісках у прируслових частинах заплав річок сформувалися флористичні комплекси за участю таких псамофітних видів як келерія сиза, чебрець повзучий, цмин пісковий, пер­стач пісковий, нечуйвітер волохатенький, гвоздика Борбаша, осока колхідська, смілка зеленоцвіта, льонок дроколистий, віниччя шерстисте та інших.

Серед екологічних груп по відношенню до світла на території області переважають факультативні геліофіти, по відношенню до умов зволоження - мезофіти, до едафічних факторів мезотрофи та нейтрофіли

Флора квіткових рослин Чернігівщини багата різноманітними корисними у господарському відношенні видами В області зосереджені значні промислові ресурси деревних рослин Лівобережжя Дніпра.

Понад 300 видів квіткових рослин області мають лікарське значення, зокрема використовуються в медицині (в т.ч. близько 100 видів офіційної медицини). До списку видів лікарських рослин, належать такі види як лепеха звичайна, сухоцвіт багновий, барвінок малий, материнка звичайна, звіробій звичайний, чебрець звичайний, цмин пісковий, бобівник трилистий, золототисячник звичайний та інші. В області 29 виді лікарських рослин включені до переліку рослин, збір яких обмежений (алтей лікарський, валеріана лікарська, материнка звичайна, первоцвіт весняний та ін.). Збір більше 30 видів рослин лімітується і здійснюється за спеціальними дозволами (авран лікарський, оман високий, сухоцвіт багновий та ін.). Заготівлю бруньок берези, суплідь вільхи, кори дуба, калини, крушини ламкої, суцвіть липи серцелистої слід планувати у відповідності з проведенням у лісах держлісгоспів рубок головного користування і санітарних рубок і не допускати безсистемної заготівлі населенням, яке не має на це дозволу і відповідної підготовки. До списку видів регіональної охорони, що потребують охорони, включені такі лікарські рослини як горицвіт весняний, сон широколистий, перстач білий, оман високий, багно звичайне, синюха голуба та ін. Види, промислова заготівля яких ведеться в Чернігівській області, більш детально описані в іншому розділі.

Близько 200 видів квіткових рослин мають декоративне значення. Інтенсивний збір їх населенням для букетів, скорочення площ, зайнятих природними біогеоценозами, вирубування лісів, необґрунтоване проведення осушувальних меліоративних робіт, перевипас у природних кормових угіддях, раннє сінокосіння, велике рекреаційне навантаження у природних біотопах сприяли різкому зменшенню їх видової різноманітності, рясності та частоти трапляння. Багато видів потрапили до категорії зникаючих. Дикоростучі декоративні рослини нині потребують охорони, яка включає заходи з індивідуальної охорони, а також з охорони їх місцезростань. Індивідуальній охороні насамперед підлягають види, занесені до Червоної книги України, а саме: плаун річний, дифазіаструм, сон чорніючий, цибуля ведмежа, підсніжник сніжно-білий, косарики тонкі, види Зозулинцевих (зозулині черевички справжні, пальчатокорінник травневий, п. м'ясочервоний, зозулинець болотний, любка дволиста та ін.). До списку видів регіональної охорони занесені такі рослини як сон широколистий, горицвіт весняний, анемони (а. лісова, а. дібровна), льон жовтий, синюха голуба, наперстянка великоквіткова, латаття сніжно-біле; потребують охорони ранньовесняні декоративні рослини (проліски (п. сибірська, п. дволиста), ряст Маршалла.

Покритонасінні мають велике кормове значення. Особливу кормову цінність мають види з родини Злакові, Ряскові, Рогозові, Бобові, Айстрові та ін.

Близько 200 видів мають харчове значення. Серед них такі як яглиця звичайна, щавель кислий, цибуля ведмежа, рогіз широколистий і вузьколистий, чаполоч пахуча, малина, ожина, суниця, яблуня, груша, види глоду, шипшини, хміль, кропива дводомна, ліщина, брусниця, чорниця, вишня, слива, черемха, кмин, бузина чорна, дзвоники кропиволисті, цикорій дикий, кульбаба лікарська та ін.

Близько 50 видів покритонасіннихоб’єднуються в групу отруйних рослин. Серед них - цикута отруйна, болиголов плямистий, омег водяний, вех широколистий, собача петрушка звичайна з родини Зонтичні; молочай кипаросовидний з родини Молочайні, переступень білий з родини Гарбузові, мильнянка лікарська, кукіль звичайний, зірочник злаковидний з родини Гвоздикові, горицвіт весняний, жовтець повзучий, ж. вогнистий, ж. їдкий, ж. отруйний, воронець колосистий, калюжниця болотна, пшінка весняна, рутвиця блискуча, ломиніс прямий з родини Жовтецеві, дейскуранія Софії з родини Хрестоцвіті, ранник вузлуватий з родини Ранникові, блекота чорна, дурман звичайний, паслін чорний, паслін солодко-гіркий з родини Пасльонові, чемериця чорна, чемериця Лобелієва, вороняче око звичайне з родини Лілійні, образки болотні з родини Ароїдні.

Багато видів квіткових рослин (близько 40 видів) є цінними медоносами. Це представники таких родин як Бобові, Розові, Гарбузові, Вересові, Жимолостеві, Черсакові, Маренові, Шорстколисті, Глухокропивові, чисельні види з родин Айстрові, Капустяні, Первоцвіті, Лілійні, Вербові, В'язові та інші .

Велике господарське значення мають дубильні рослини. До них відносяться такі види як дуб звичайний, береза бородавчаста та пухнаста, вільха клейка, ліщина звичайна, тополя біла, верба вушката, в. попеляста, в. п'ятитичинкова, в. тритичинкова, латаття біле, гірчак зміїний і земноводний, перстач прямостоячий (калган), гадючник звичайний, хамерій вузьколистий, свидина кров'яна, болиголов плямистий, жостер проносний, омела біла, ясен звичайний, льонок звичайний, пижмо звичайне, відкасник Біберштейна, плакун верболистий.

До фарбувальних рослин відносяться такі види як ясен звичайний, граб звичайний, тополя чорна, верба біла, в. тритичинкова, в. п'ятитичинкова, бузина чорна, свидина кров'яна, бруслина бородавчаста, жостір проносний, крушина ламка, слива степова, дрік красильний, конюшина лучна та повзуча, чистець лісовий, вороняче око звичайне, жовтозілля звичайне, ж. Якова, череда трироздільна, роман напівфарбувальний, королиця звичайна, переліска багаторічна, волошка синя, нечуйвітер зонтичний, сокирки польові, вовчуг польовий, чистотіл великий, півники сибірські, верес звичайний, свербіжниця польова, чина лісова, хамоміла запашна та лікарська, підмареник м'який, запашний, резеда жовта, горобейник лікарський, синяк звичайний, льонок звичайний, оман високий, зірочник середній, мильнянка лікарська, лобода багатолиста, гірчак перцевий, півники болотні, спориш звичайний, алтея лікарська, водопериця колосиста, бугила лісова, собача петрушка звичайна тощо.

Великий інтерес являють рослини, які можуть використовуватись для біологічної боротьби з шкідниками. Інсектицидну дію мають такі види як цикута отруйна, родовик лікарський, лобода запашна, талабан польовий, сокирки польові, полин гіркий, бруслина європейська (плоди), багно звичайне, бузина червона та ін., чорнокорінь лікарський використовується для відлякування мишей.

До каучуконосів відносяться хондрила ситниковидна, бруслина бородавчаста, б. європейська.

Багато дикоростучих квіткових рослин мають технічне значення, є сировиною для добування цінних у господарському відношенні речовин, для виготовлення предметів для побутового користування. Для плетених виробів використовуються верба попеляста, рогіз вузьколистий, просяна розлога, сусак зонтичний та ін. До волокнисто-прядильних рослин відносяться коноплі дикі, кропива дводомна, к. жалка, алтея лікарська, енотера дворічна, пухівка піхвова, липа серцелиста тощо. Багато видів відносяться до жироолійних рослин (ліщина, редька дика та ін.), ефіроолійних (м'ята довголиста, морква дика, кмин звичайний, лепеха звичайна та ін.) та інших корисних рослин. Численні види квіткових рослин відносяться до бур'янів, що завдають великих збитків сільськогосподарському виробництву. Трапляються рослини-паразити (повитиця європейська, п. хмелевидна). Проте і серед цих рослин багато господарське цінних видів. Отже, дикоростучі рослини заслуговують на увагу щодо їх раціонального використання, охорони та відтворення ресурсів.

Розділ 4.