28. Розробка проблеми засвоєння мови глухими дітьми в сурдопсихології.

При сучасному підході до первісного навчання словесної мови дітям вже з перших кроків повідомляється побутово-розмовна матеріал у дактильно вигляді. Завдяки тому , що вчитель , звертаючись до учнів , одночасно дактілірует і вимовляє слова , спонукаючи дітей до усно - дактильно повторення сказаного , вони поступово опановують навичкою сприйняття цього матеріалу за допомогою читання з губ. Таке відбите обговорювання в поєднанні з особливостями сучасного методу навчання вимові , що допускає певним чином регламентоване , наближене вимова слів (відповідно до скороченою системою фонем) , дозволяє дітям порівняно швидко включити найбільш актуальний матеріал , засвоєний в дактильно вигляді , в їх власну експресивну мова .

Подальша розробка проблеми формування у глухих усного мовлення повинна здійснюватися в таких основних напрямках:

а ) вивчення процесу засвоєння глухими дітьми усного мовлення в різних умовах: у ході спеціальних занять , основне завдання яких становить саме формування усного мовлення , і в ході всього навчального процесу з використанням звукопідсилюючої апаратури , що дає глухим дітям можливість опановувати навичками сприйняття мови і її відтворення на основі наслідування ;

6 ) вивчення взаємодії усного мовлення та інших видів словесної мови в процесі навчання та спілкування у глухих дошкільнят, школярів , а також у дорослих глухих ;

в) вивчення залежності оволодіння произносительной навичками від стану слухової функції глухих , особливо випадків неузгодженості між якістю вимови і характером залишкового слуху (коли при поганому слуху відзначається порівняно гарну вимову і навпаки);

г ) удосконалення загальної системи формування усного мовлення в дитячих садах і школах для глухих ( зміст, методи та організація роботи над усним мовленням ) ;

д ) вивчення індивідуальних особливостей глухих різних вікових категорій при засвоєнні ними навичок сприйняття та відтворення усного мовлення ;

е) визначення шляхів індивідуалізації процесу формування усного мовлення на різних етапах навчання;

ж) створення та випробування нових технічних засобів , призначених для підвищення ефективності навчання глухих усного мовлення , а також використання її як засобу навчання та спілкування .

Необхідною умовою успіху у створенні науково обгрунтованої системи формування у глухих усного мовлення служить тісну співпрацю сурдопедагогів , психологів , фізіологів , лінгвістів , фізиків та інженерів.

29. Стадії становлення мислення глухих дітей та його особливості.

Мислення - це пізнавальний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Мислення у своєму розвитку проходить три стадії: наочно-дієве, наочно-образне і словесно-логічне, або понятійне. В останній стадії виділяються дві підстадії залежно від узагальненості, рівня сформованості понять, характеру використовуваного матеріалу - конкретно-понятійне і абстрактно-понятійне мислення.

Сурдопедагоги пришли до висновку, що діти з вадами слуху характеризуються суттєвою своєрідністю розвитку наочних форм мислення порівняно з чуючими однолітками і лише поступово до 10-11 років рівень наочно-образного мислення в них наближається до рівня чуючих дітей на момент вступу до школи. Для дітей з вадами слуху властиве відставання в розвитку наочно-дійового мислення. За даними Н.В.Яшкової, глухі діти набувають вміння вирішувати наочно-дійові завдання пізніше, ніж чуючі. У віці дев’яти-десяти років дітям з вадами слуху властиве використання більш елементарних способів дії, наприклад, наслідування дій дорослого. Глухі діти не володіють узагальненим способом дії, тому вони потребують, згідно дослідженням, в чотири рази більше часу і в три рази більше показів, щоб навчитись вирішувати такі завдання. При переході до наочно-образного мислення важливу роль відіграють формування вміння розрізняти план реальних об’єктів від плану образів і моделей, а також розвиток мовлення.