19. Специфічні закономірності психічного розвитку дітей з порушенням слуху.

У психічному розвитку дітей з усіма типами порушень можна виділити специфічні закономірності (В. І. Лубовский).

При всіх типах порушень спостерігається зниження здатності до прийому, переробки, зберігання і використання інформації. У декількох відносинах у дітей з порушеним слухом зниження характерно тільки для певного періоду онтогенезу.

Наступною закономірністю, що спостерігається у всіх категорій аномальних дітей, є труднощі словесного опосередкування. У дітей з порушеним слухом ця закономірність також може мати тимчасовий характер, при адекватних умовах навчання співвідношення безпосереднього і опосередкованого запам'ятовування змінюється на користь останнього. Діти вчаться користуватися адекватними прийомами осмисленого запам'ятовування щодо наочного і словесного матеріалу.

Для всіх типів аномального розвитку характерне уповільнення процесу формування понять. У дітей з порушеннями слуху ця закономірність має свої часові та структурні особливості прояву. У міру оволодіння мовою глуха дитина засвоює більш точні і узагальнені значення слів, набуває здатності оперувати абстрактними поняттями.

20. Особливості відчуттів та їх розвиток у глухих.

Процес розвитку відчуттів і сприймання протікає за тими самими загальним закономірностям, як і в дитини що нормально розвивається. Ппро те, в дітей із повною чи частковою втратою слуху є певні особливості у розвитку сенсерно-перцептивної сфери.

Головною відзнакою сенсорної організації глухої дитини від тієї що чує є порушення роботи слухового аналізатора - одного з найважливіших джерел отримання інформації.

У чуттєвому відображенні навколишнього світу слухові відчуття й сприймання відіграють істотне значення, тому що на людину постійно впливають найрізноманітніші подразники: шуми; звуки, властиві різноманітним об'єктам і явищам; музичні звуки; мова.

Всі ці подразники, що впливають на орган слуху, у глухогї людини не викликають слухових відчуттів. Тонус кори великих півкуль мозку виявляється зниженим. Відсутність слуху позбавляє дитину можливості отримати відчуття і сприймання від величезного звукового різноманіття навколишнього світу, що зумовлює порушення інформаційного балансу між середовищем і організмом.

Люди, які мають різні залишки слуху, отримують певні слухові відчуття, але вони недостатні для адекватного і сповненого відображення дійсності.

У дітей з порушенням слуху виявлено зниження швидкості сприймання й переробки інформації через різні аналізатори. Так, відзначається повільність сприйняття зорових сигналів, тактильної інформації.

Проте з віком ці особливості згладжуються значною мірою.

21. Творчий внесок р.М.Боскіс в розробку проблеми диференційованого навчання дітей з вадами слуху.

Боскіс Рахіль Марківна, фахівець у галузі дитячої патопсихології , дефектології . Тривала співпраця з Виготським допомогло їй сформуватися прекрасним дослідником в області психології мислення й мови. Особливо велика роль її досліджень значень слів у дітей , позбавлених слуху . На основі своїх досліджень їй вдалося висунути теорію часткового дефекту , ця теорія реалізована у створеній за її ініціативою мережі шкіл слабочуючих . Великий внесок внесений нею також в патопсихологію дітей, що страждають порушеннями мови при нормальному слуху .

Дослідження категорії дітей зі зниженим слухом почали проводити Р.Боскіс, Ф.Рау та ін. Глибоке і різнобічне вивчення дітей зі зниженим слухом здійснювалося у 30-40-і роки під керівництвом Р.Боскіс, яка свого часу працювала в Києві. В основу цієї праці було покладено педагогічну концепцію аномального розвитку дітей Л.Виготського, а також фундаментальні теоретичні дослідження, які вказували на тісний взаємозв’язок слуху та мовлення у розвитку дитини. Вченою було запропоновано розподілити дітей зі зниженим слухом на дві категорії, залежно від ступеня зниження слуху та рівня їхнього мовленнєвого розвитку:

1) слабочуючі діти, які володіють розвинутим мовленням з незначними його недоліками;

2) слабочуючі діти з глибоким мовленнєвим недорозвитком.

Розроблена Р.Боскіс психолого-педагогічна класифікація дітей зі зниженим слухом слугувала науковою основою для побудови системи закладів для глухих, пізнооглухлих та дітей зі зниженим слухом.

На підставі виділення різних груп дітей з порушеннями мови Р.М. Боскис визначила диференційовані умови їх навчання, засновані на різних способах сприйняття мови і різних способах її формування. Відповідно до виділених категоріями дітей були створені різні типи шкіл:

) Спеціальна школа для глухих дітей; 2) спеціальна школа для слабочуючих і позднооглохших з двома відділеннями: перше - для дітей, що володіють розгорнутою промовою; друге - для дітей з глибоким мовним недорозвиненням.