сурдопсих шпоры

46, Медична класифікація ДВС враховує стан залишкового слуху.

За Л.В.Нейманом розрізняють три ступеня туговухості в залежності від величини втрати слуху в мовному діапазоні частот (500-4000 Гц): І ступінь – втрата слуху не перевищує 50 дБ. Для дитини мовленнєве спілкування залишається доступним, вона може сприймати мовлення розмовної гучності на відстані більше 1-2 м. ІІ – середня втрата слуху від 50 до 70 дБ. Мовленнєве спілкування утруднене, розмовне мовлення сприймається на відстані до 1 м. ІІІ – втрата слуху вище 70 дБ. Мовлення розмовної гучності сприймається нерозбірливо навіть у самого вуха.

Утруднення в оволодінні мовленням можуть виникати у дитини при зниженні порогу чутності до 15-20 дБ, це межа між нормальним слухом і туговухістю. Межа між туговухістю та глухотою - 85 дБ.

Зараз при оцінці стану слуху в медичних закладах використовується Міжнародна класифікація порушень слуху. Відповідно до неї середня втрата слуху визначається в області 500, 1000 і 2000 Гц. І ступінь туговухості – не більше 40 дБ, ІІ ступінь – 40-55 дБ, ІІІ ступінь – 55-70 дБ, ІV ступінь – 70-90 дБ.

Зниження слуху більше 90 дБ визначається як глухота.

47 ПОЛИСЕНСОРИКА 48 А. М. Гольдберг (1966). Проводилися досліди, в яких глухі учні молодших класів самостійно складали твори в різних умовах і на різні теми. Зібрані роботи у відповідності з поставленими у дослідженні завданнями піддавалися аналізу. Піраховувалась кількість слів, вжитих в середньому в одному творі, розглядалася адекватність застосованих назв, вивчалися помилки, допущені в підборі і застосуванні слів, з'ясовувалося морфологічний склад лексики творів. Підрахунки показали, що кількість слів, ужитих в одному творі, залежить переважно від уров'ня розвитку мовлення дитини, його мовного досвіду і від особливостей складається висловлювання. Середня кількість слів виявилося різним у різних типах творів. Наприклад, виявлено значну розбіжність між обсягом творів за картинами і розповідями про події з власного життя. Останні більш звичні для дітей, так як їх систематично вчать письмово розповідати про події зі свого життя; діти міцніше засвоюють необхідну для цього лексику і вільніше вводять її в письмові роботи.. були чотири основні групи лексико-фразеологічних помилок: 1) неправильний вибір слів: 2) спотворення звукового складу слова; 3) помилки в поєднанні слів у реченні; 4) пропуски слів у реченні часто зустрічаються спотворення звукового складу слів. Відзначені: 1) пропуски однієї букви або складу (наприклад, «Аброс» замість абрикоси); 2) вживання зайвих літер (наприклад, «сомотрел» замість дивився), 3) заміна одних букв іншими (наприклад, «наглядача» замість дивилася), 4) перестановка букв (наприклад, «Тера-ка», замість тарілка).Дуже поширені помилки в поєднанні слів у реченні. Суть більшості з них-порушення норм узгодження та управління, які були раніше докладно охаракте-ризовать, промахи в словотворенні (наприклад, «ципочкает»-ходить навшпиньки 49. основне обмеження у виборі тих чи інших професій для глухих визначається відсутністю слуху. Так, ряд спеціальностей може виявитися непридатним через те, що при роботі потрібно слуховий контроль (наприклад, настройка деяких видів апаратури). Крім того, деякі спеціальності не можуть бути рекомендовані глухим з ​​міркувань техніки безпеки (існують окремі виробництва з акустичною сигналізацією небезпеки).Порушення вестибулярного апарату, що зустрічаються у значної частини глухих, ставлять під сумнів можливість використання їх в професіях, пов'язаних з роботою на великій висоті.Непридатні для глухих і ті професії, які вимагають постійного мовного контакту з оточуючими.При виборі профілів трудової підготовки повинні бути враховані можливості органі-зації навчання в школі та працевлаштування учнів по закінченні школи.Виходячи з перерахованих критеріїв, список професій, рекомендованих для учнів шкіл глухих. ряд спеціальностей з металообробки, будівництва, деревообробці, електро-і радіотехніці, а також нові спе-ціальностей в текстильній, хутряної, взуттєвої, швейної промисловості, деякі фахом у поліграфічній промисловості, коммунальному господарстві Для формування у глухих повноцінних трудових умінь, які можуть застосовуватися в різноманітних умовах виробничої діяльності, необхідно в процесі виробничого навчання спеціально піклуватися про більш високий рівень усвідомлення учнями структури трудових дій і про включення їх розумової активності в сам процес придбання нових навичок і умінь 50. Психічний розвиток - це закономірне зміна психічних процесів, воно має складну організацію в часі. Розвиток усіх дітей відбувається нерівномірно, що зумовлено активним дозріванням певних відділів мозку в різні періоди життя дітей, а так само тим, що одні психічніфункції формуються на основі інших, раніше сформованих. У психічному розвитку дітей з усіма типами порушень можна виділити специфічні закономірності Можна виділити наступні специфічні закономірності психічного розвитку дітей з порушеннями слуху.

1. Зниження здатності до прийому, переробки, зберігання та використання інформації.По відношенню до зорової інформації при нормальному інтелекті зберігається до 10-11 років.

2. Утруднення словесного опосередковування.

3. Уповільнення процесу формування понять.

4. Диспропорційність розвитку окремих психічних процесів.

5. Темпи психічного розвитку знижені в перші роки життя, з віком прискорюються.

6. Рівень психічного розвитку залежить від особистісних якостей та корекційно-розвивального впливу.

51. Причинно-наслідкове мислення глухих

Григорьєва Тамара Олексіївна досліджувала причинно-наслідкове мислення глухих. Вона вказала на значні труднощі глухих 4, 7, 10класів у розумінні причинно-наслідкових(п.р.) зв*язків. В ряді випадків п. р. зв*язки вони замінюють на прості залежності зокрема просторово-часові події, тобто відношення співіснування.

Григорьєва виділила такі причини:називання причин замість наслідків, називання лише віддалених обставин що поверхово пояснюють причину, тафтологічне переформування думки, необґрунтоване поєднання окремих словосполучень що є уривками різних висловлювань.

У глухих виявлені труднощі при необхідності мислити від причини до наслідку ніж навпаки, що свідчить про недостатній розвиток мислиннєвої операції оберненості. Ці особливості пояснюються не лише мовленнєвими труднощами у передачі певних об*активних відношень. Вони є свідченням своєрідності розвитку словесного мислення, що виникає вторинно, як результат уповільненого мовленнєвого розвитку глухих

52. Увага - це зосередженість психічної діяльності людини в даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті.Увагу характеризують такі властивості, як обсяг, вибірковість, стійкість, розподіл, переключення.

На початкових етапах становлення довільної уваги необхідною умовою його підтримки є наявність зовнішніх опор - розгорнутих практичних дій з виділеними предметами. У ході подальшого розвитку відбувається інтеріоризація, перехід зовнішніх опор у внутрішній план. Для дітей з порушеннями слуху характерно більш пізнє становлення вищої форми уваги - довільної і опосередкованої, що обумовлене як більш пізнім формуванням умінь використовувати засоби організації уваги, управління ним, у тому числі більш пізнім переходом до внутрішніх засобів, так і відставанням у розвитку мовлення, сприяє організації та управління власною поведінкою.

Особливості в розвитку уваги дітей з порушеннями слуху пов'язані з тим, що для них більше значення має зорове сприйняття, а значить, основне навантаження з переробки інформації,що надходить лягає на зоровий аналізатор.

У процесі шкільного навчання у дітей з порушеним слухом довільна увага розвивається, формуються основні його властивості. Істотна відмінність від нормально чуючих дітей полягає в тому, що найбільший темп розвитку довільної уваги доводиться на підлітковий період (у чуючих воно формується на 3 - 4 роки раніше).

53 1.Особливості глухих дітей до порівняння вимальовуються при зіставленні їх зі чують дітьми. об'єкти, які чують діти в молодшому шкільному віці визнають подібними, глухі діти нерідко вважають різними. Глухі учні I класу тільки тотожні ознаки вважають симптомом подібності предметів. Так, порівнюючи пляшечку з пляшечкою, вони вважали їх різними через те, що горлечко у бульбашки коротше, ніж у пляшки, що скло, з якого зроблена пляшечка, мало зеленуватий відтінок, і т. д. Лише в декількох випадках, зазначивши наявність у порівнюваних предметів загальних ознак, вони визнавали ці предмети подібними. А так як тотожних ознак у предметів було мало, то осмислення цих пред ¬ метів як східних зустрічалося рідко. Починаючи з I клас-са на предметних уроках, пропонуючи глухим дітям порівнювати ботанічні і зоологічні об'єкти, їх навчають виділяти наявність у об'єктів загальних частин, відзначати схожість в будові об'єктів. Навчені цьому способу пізнання подібності, учні III класу школи глухих в умовах експерименту іноді говорили про подібність в будові яблука і груші, метелики і бабки, горобця і синиці. Цим способом виявлення подібності діти користувалися, хоча не настільки часто, при порівнянні менш подібних об'єктів, таких, як яблуко і огірок, метелик і жук, горобець і белка.Слишащіе діти широко і без ускладнень користуються цим способом виявлення подібності об'єктів. Глухих дітей він ускладнює і лише поступово, до VI, VII класах, стає самостійним засобом осмислення подібності предметів 2.Вивчення особливостей аналізу об'єктів показало, що глухі діти молодшого шкільного віку зазнавали труднощів при абстрагуванні виділяється ознаки об'єкта від інших його ознак. І при порівнянні об'єктів проявилися труднощі абстракції. Визнати метелика і бабку подібними через те, що у них однакову будову тіла, уда-валось лише в результаті складної інтелектуальної діяльності, один з компонентів якої - відволікання від конкретних властивостей кожної з частин тіла цих комах. Глухі тривало відзначали їх відмінність, що не вбачали схожості.

Пізніше і повільне оволодіння промовою затримує розвиток абстракції у глухих дітей. Успіхи, що досягаються в оволодінні мовою протягом молодшого шкільного віку, сприяють значному розвитку мислення. Так, при засвоєнні матеріалів з природознавства глухі учні III класу вже можуть здійснити абстракцію подібності, що вимагає виявлення спільності в будові представників тваринного світу, тому що оволоділи словами, службовцями називання частин тіла тварин, і словами, що позначають властивості цих частин тіла, що допомагає виконати уявне відволікання частин тіла і їх властивостей один від одного. Але абстрагування дуже різноманітне, різна за ступенем складності і розвивається поступово. 54. БОСКИС ГЛУХ, и СЛ СЛЫШ ДЕТИ 55. 1. Нерівномірність. Кожна психічна функція дозріває у відповідності із розвитком організму в цілому, але при цьому одне з них іде попереду, інша слідує за більш розвиненою. Зниження слуху призводить до порушення взаємодії дитини з реальним оточенням, обмежуючи таким чином накопичення в чуттєвій сфері.

2. Стадіальність. Кожна вікова стадія має свої ознаки. Характеристиками стадій псих розв виступають: соціальна ситуація розвитку, псих.новоутворення, провідлний вид діяльності.

3. Новоутворення і протиріччя між ними. Рушійною силою псих розвитку є виникнення внутрішніх протиріч між старими і новими новоутвореннями. В кожному віці ці протирічя проявляються по-різному, але завжди є головне протиріччя між потребою дитини стати більш дорослою, самостійною і реальною можливістю цього. Протиріччя сприяє засвоєнню нових знань та способів діяльності.

4. Диференціація і інтеграція процесів. Диференціація полягає в тому, що властивості і якості особистості перетворюються в окремі самостійні форми діяльності. Порушення слухового сприймання спричиняє в якісній своєрідності у розвитку інших когнітивних процесів. Інтеграція сприяє встановленню взаємозв’язків між окремими сторонами психіки, які вже диференціювались по-новому, більш високому рівні. 5. Зміна детермінат. В псих розв відбувається зміна причин, які його визначають, змінюється взаємозв’язок біологічного і соціального розвитку, соціальна починає все більш переважати. Серед соціальних детермінант також змінюється її співвідношення. Так, на кожному етапі розвитку виникають умови для оволодіння новими видами діяльності; формуються взаємостосунки з дорослими та однолітками, які впливають на псих розв. Проте, при поруш слуху на взаємодію детермінат впливає аномальний фактор, що змінює це співвідношення в залежності від умов існування дітей. 6.Пластичність психіки. Ця властивість є в основі розвитку дитини з нормальним слухом і ДВС, і в останньому випадку набуває особливого значення, оскільки забезпечує можливість компенсації.

56. У молодшому шкільному віці у дітей формується навчальна діяльність, яка в цьому періоді психічного розвитку є провідною. Учебная деятельность имеет сложную структуру Рассмотрим основные структурные компоненты учебной деятельности и особенности их формирования у детей с нарушениями слуха.Перший компонент - мотивація. Навчальна діяльність може побуждаться різними мотивами. Найбільш адекватними для оволодіння змістом навчальної діяльності вважаються навчально-пізнавальні мотиви, в основі яких лежить пізнавальна потреба і потреба в саморозвитку. Завдяки їм розвивається інтерес до змісту навчальної діяльності - до того, що вивчається і якими способами досягається результат. Інша група мотивів - соціальні мотиви навчання, серед них головне місце, особливо в молодшому шкільному віці, займає мотив отримання високих позначок, оскільки висока відмітка - запорука емоційного благополуччя, джерело заохочень, умова забезпечення соціального статусу в групі. До широким соціальним мотивів належать мотиви обов'язку, відповідальності, необхідності отримати освіту.Наступний структурний компонент навчальної діяльності - навчальна задача, яка вимагає від учнів відкриття та освоєння у навчальній діяльності загального способу вирішення широкого кола проблем шляхом виконання навчальних дій. В. В. Давидов виділяє такі навчальні дії: перетворення умов завдання з метою виявлення загального відношення досліджуваного об'єкта; моделювання виділеного відношення у предметній, графічній або буквеної формі; перетворення моделі відношення для вивчення його властивостей в «чистому вигляді»; побудова системи приватних завдань, що вирішуються загальним способом; контроль за виконанням попередніх дій.

Провідну роль у формуванні навчальної діяльності глухих дітей (так само, як і ті, що слухають) відіграють пізнавальні інтереси. Пізнавальні інтереси сприяють кращому сприйняттю змісту навчальної діяльності, призводять до міцному засвоєнню знань і більш успішному застосуванню їх на практиці, під їх впливом змінюються характер діяльності та пов'язані з нею переживання. Інтерес - це форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності, тобто на більш повне відображення дійсності. Навчальна діяльність - це один з найскладніших видів діяльності, вона формується поступово в процесі шкільного навчання. У вітчизняній психології виділяють три стадії її формірованія.Для першій стадії характерно освоєння окремих навчальних дій. На цій основі виникає інтерес до способів дії, і формуються механізми прийняття навчальних целей.На другій стадії навчальні дії об'єднуються в цілісні акти; по мірі формування таких актів навчально-пізнавальна мотивація набуває все більш стійкий характер.Третья стадія характеризується об'єднанням окремих актів навчальної діяльності в цілісні системи, навчально-пізнавальна мотивація стає ще більш стійкою, узагальненої і виборчої 57.МОРОЗОВА ФОРМИРОВАНИЕ ПОЗНАВ,ИНТЕРЕСОВ 58. Фундаментальна теорія походження і розвитку вищих психічних функцій була розроблена Львом Семеновичем Виготським (1896 - 1934). Спираючись на ідеї порівняльної психології, Л.С. Виготський почав своє дослідження там, де порівняльна психологія зупинилася перед нерозв'язним для неї питаннями: вона не змогла пояснити феномен свідомості людини. Фундаментальна ідея Виготського - про соціальне опосередкування психічної діяльності людини. Знаряддям цього опосередкування є, на думку Виготського, знак (слово).

У людини є 2 лінії розвитку: 1) натуральна; 2) культурна (історична).

 Натуральна лінія розвитку - це фізичне, природне розвиток дитини з моменту народження. Вища психічна функція в своєму розвитку проходить дві стадії. Спочатку вона існує як форма взаємодії між людьми, і лише пізніше - як повністю внутрішній процес. Це позначається як перехід від інтерпсихічних до интрапсихическому.

 При появі спілкування з навколишнім світом виникає культурна лінія розвитку.

Застосування знака, слова як специфічно людського психічного регулятора перебудовує всі вищі психічні функції людини. Механічна пам'ять стає логічної, асоціативне протягом уявлень - продуктивним мисленням і творчою уявою, імпульсивні дії - діями довільними.

59.Особливості формування мисленнєвих операцій аналізу і синтезу у дітей з вадами слуху.

Відставання в розвитку аналізу та синтезу в дітей з вадами слуху обумовлене тим, що їх життєвий досвід більш одноманітний, вміння виділяти як загальні, так і специфічні ознаки предметів формується пізніше. Такі діти довго використовують загальні терміни, а не спеціальні позначення, отже, аналіз залишається менш деталізованим. Недоліки розвитку аналізу негативно відбиваються на синтезі – він довго залишається менш послідовним і систематичним. І.М.Соловйов відзначив наступні особливості розвитку порівняння у глухих дітей: відхід від порівняння двох об’єктів до аналізу одного з них, тобто спрощення завдання; труднощі при виявленні подібності об’єктів, оскільки визначення подібності потребує опосередкованого аналізу об’єктів, а їх відмінності можуть сприйматися безпосередньо

60.Гоголева «Особенности внимания глухихи школьников» Своєрідність розвитку пізнавальної діяльності глухих учнів дає можливість припускати наявність особливостей у розвитку уваги У дослідженнях приймали участь 276 глухих учнів 1-11 кл та 196 чуючих з 1-10 кл.Було виявленно що: 1.На протязі всього періоду шкільного навчання у глухих як і у чуючих спостерігаєтся розвиток основних якостей уваги-стійкість та переключення 2.На всіх етапах навчання продуктивність уваги у глухих стала більш низькою ніж у чуючих 3.У глухих продуктивність уваги залежить від характеру проявів об*єкта,чим вища образність тексту тим краще він засвоюєтся. 61. на сучасному етапі розвитку сурдопсихологии спостерігається перенесення акцентів у дослідженнях: все більша увага приділяється внутрішнім регуляторам соціальної поведінки - потребам, мотивам, цінностям, становленню самосвідомості, механізмам міжособистісного сприйняття. Саме на ці фундаментальні і багатопланові наукові роботи, що розкривають своєрідність розвитку у дітей з порушеннями слуху сприйняття, пам'яті, мислення та інших психічних процесів, спирається організація навчання і виховання в спеціальних дитячих садах і школах. Для вітчизняної сурдопсихологии на всіх етапах її розвитку характерна орієнтація на реальну педагогічну практику. Яскравими представниками сучасноъ спсих є 1)Ярмаченко Микола Дмитрович. Творчий доробок ученого становить понад 300 праць. Розпочавши свою педагогічну діяльність як дефектолог, Микола Дмитрович багато уваги приділяє освіті, вихованню та соціалізації дітей з вадами слуху, а також історії сурдопедагогіки і сурдопсихології в Україні 2)Глибокі знання у галузі загальної, вікової, педагогічної психології, дошкільної сурдопсихології, дошкільної педагогіки та спеціальних методик поставили Л.І. Фомічову в ряд провідних учених України та досвідчених викладачів. Науковець вагомо вплинула на розробку питань педагогічної, вікової психології, навчання, інтелектуального розвитку, вона — автор наукової школи психолого-педагогічних засобів реабілітації осіб з вадами слуху, якими виступають інтенсифікація інтелектуального розвитку на знаковій основі, введення їх у діяльність в рамках вибудови проекту навчання на проективних нормах розвитку дітей та педагогічних засадах.