80. Функціональні різновиди часток

1)формотворчі;2) заперечні;3)стверджувальні;

4) питальні;5) модальні;6) вказівні.

Формотворчі частки хай, нехай, би, б, бодай беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажального, умовного способу дієслів (І хай вам буде все до речі, Нехай вас сонце не пече, і дощ буйненький ваші плечі Не полива і не січе)

Заперечні частки не, ні, ані виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення (Шалені темпи. Час не наша власність. Фантастика – не мріяв і Жюль Верн).

Стверджувальні частки так, еге, егеж, атож, аякже вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відображає дійсну або таку ситуацію, що обов’язково має бути реалізована (Та на таке питання зауряд одказують: "еге, авжеж, аякже, любитиму дуже”, - одмовила вона всміхаючись).

Заперечні і стверджувальні частки у відповідних комунікатиних ситуаціях набувають функцій слів-речень.

Питальні частки чи, чи ж, чи не, та чи, хіба, хіба ж, та хіба, невже, невже ж, та невже, поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформлення відповідного комунікативного різновиду речень, і модальності (сумнів, хвилювання, здивування, непевність, недовіра) (Хіба є хто на світі крилатіший за людину?)

Модальні частки є найважливішим різновидом. Їм властивий широкий діапазон значень, пов’язаних з вираженням суб’єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оцінок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних ситуативними умовами.

Модальні частки мають значення:

А) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлюваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи).

Б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділення повідомлення (і, та, так, аж, все, таки, уже, ще, же(ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, же(ж), так).

В) волевиявлення, спонукання до дії (давай(те), годі, ну, же(ж), так).

Г) переповідності, встановлення зв’язку повідомлення з його джерелом, з іншими фактами і подіями (мов, мовляв).

6) вказівні частки (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, це, оце, воно) використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслення, спеціального виділення їх (І що воно за дитина, ніяк не заплаче!)

79. Класифікація часток за структурою

Зі структурного погляду частки бувають:

-прості;

-складені.

До простих належать одиниці елементарної структури типу би (б), же (ж), бо, ні, не, а також похідні утворення, сформовані внаслідок лексикалізації різних комбінацій первинних часток і функціональної транспозиції слів з іншими функціями: буває, було, ніби, нібито, адже, лише, давай(те), справді, собі, зовсім, однак, просто, нехай, ось, он.

Складеними частками, за І.Р.Вихованцем називаються аналітичні одиниці, у структурі яких прості частки підсилюються або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником, або прислівником (адже ж, та ба, що то за, чи пак, аж ось)