10. Психологічні школи періоду давньо ї індії.

• Вайшешика – вчення містить аналіз психічних можливостей людини, а також настанови для досягнення блаженного життя на основі знання людської психології та об’єктивного світу.

• Міманса – душа безсмертна, вічна. Її сутності не властива свідомість. Свідомість виникає лише тоді, коли душа сполучається з тілом і коли певний об’єкт перебуває перед органами чуття.

• Ніяя – об’єктами пізнавального інтересу людини вважали «Я», тіло, відчуття та їхні об’єкти, пізнавальну здатність, розум, стан вільний від страждань.

• Санкх’я – метою є розмежувати чисту ідеальну сутність від нашарувань психічного досвіду і світу чуттєвих об’єктів, що перебувають поза людиною.

• Джайнізм – показує пов’язаність людини з предметним світом через процес сприйняття.

• Веданта - Бог ототожнюється з душею. Душа існує вічно і наділена від природи свідомістю і самосвідомістю.

• Чаквара – світ складається з 4 елементів: вода, вогонь, повітря, земля. В окремих елементах немає свідомості, але вони породжують живе тіло, яке виступає субстратом свідомості.

• Буддизм – існує 4 «благородних істини»: існує припинення страждань, існують причини страждання, існує стражданн і є вісіімковий шлях до припинення страждання – нірвана. Нірвана – це стан спокою, відсутність пристрастей, виявом вищої діяльності та енергії духу, вільного від ланцюгів прив’язаностей.

• Йога – психологічна система, яка передбачає вісім ступенів психічного самовдосконалення: не обманювати, вироблення хороших звичок, вивчення вед, вироблення зручної пози, контроль над диханням, зосередження, неусвідомленя самого себе.

• Індуїзм - ільшість індусів вірять у те, що дух або душа, називана атманом, є вічною, споконвічною, дійсною сутністю кожного індивіда.

11. Трактат "про душу" аристотепя. Природно-науковий підхід до душі в філософії аристотеля.

Аристотель (384-324 рр.. До н. Е..) - Один з найбільших філософів давнини. За Арістотелем, ідейне багатство світу приховано в чуттєво сприймаються земних речах і розкривається в їх спирається на досвід дослідженні. Аристотель був першим, хто написав спеціальний трактат «Про душу».

Світ і його розвиток розумілися Аристотелем як результат постійного взаємопроникнення двох начал - пасивного (матерії) і активного начала (форми). Матерія - це все те, що оточує людину, і сама людина. Усі конкретні матеріальні речі виникають завдяки формі, що надає їм внаслідок своєї організуючою функції якісну визначеність.

Душа, на думку Аристотеля, є активне, діяльне начало в матеріальному тілі, його формою, але не сама речовина або тіло. Вона виконує організуючу діяльну функцію і не може існувати без тіла, так само як і організм не може існувати без душі.

Мислення, за Арістотелем, неможливо без чуттєвого досвіду. Воно завжди звернено до нього і виникає на його основі. У той же самий час мислення проникає в недоступну органам почуттів сутність речей. Мислення - це форма чуттєвих форм або просто форма форм, в якій зникає все чуттєве і наочне і залишається узагальнене і загальнозначуще.

Нероздільними з пізнавальними здібностями душі є інші її специфічні властивості - прагнення і афективні переживання. Виникнення емоцій і прагнень викликається потребами організму і необхідністю їх задоволення.

Загальну рухову активність людини Аристотель пов'язував з кров'ю. Кров розглядалася Аристотелем як матеріальний носій всіх душевних функцій. Серце виступало в якості центрального органу душі, головний мозок - як резервуар для охолодження крові.

Новизна в поглядах Аристотеля на будову душі полягає, по-перше, в тому, що в них знайшов вираження цілісний підхід, при якому душа мислилася як щось єдине і неподільне. По-друге, аристотелівська схема будови душі проникнута ідеєю розвитку. З одного боку, окремі здібності душі виступають як послідовні етапи її еволюції, а з іншого - йде розвиток індивідуальної людської душі як повторення цих стадій еволюції. З вчення про три основних здібностей душі витікали завдання, які зводилися Аристотелем до розвитку цих трьох здібностей. Розвиток рослинних здібностей формує у людини спритність, силу й здоров'я; відчувають здібностей - мужність, волю, емоційність; розвиток розумних - веде до формування інтелекту.