1.Внесок українських вчених у теорію і практику спец. Освіти.

Іван Гаврилович Єременко з 1949 р. він пов'язав свою долю з дефектологією, вступивши до аспірантури діючого в ті роки Науково-дослідного інституту дефектології Міністерства освіти Української РСР. З 1959 по 1986 роки плідно працював у Науково-дослідному інституті педагогіки МО України на посаді завідувача відділу дефектології, а згодом - лабораторії олігофренопедагогіки. З того часу вся багатогранна науково-педагогічна діяльність Івана Гавриловича була пов'язана з розробкою проблем навчання і виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Водночас з великою організаційною роботою зі створення в Україні мережі спеціальних навчально-виховних закладів інтернатного типу для цих дітей І.Г. Єременко розпочав дослідження науково-теоретичних і методичних аспектів олігофренопедагогіки, закономірностей і особливостей корекційного навчання та виховання дітей з порушеннями розумового розвитку, зробив вагомий внесок у розробку змісту спеціальної освіти цієї категорії дітей. І.Г. Єременко ініціював і підтримував наукові дослідження з інших галузей дефектології - сурдопедагогіки, тифлопедагогіки, логопедії, навчання дітей із затримкою психічного розвитку.

Саме завдяки діяльності І.Г. Єременка, його ініціативності, пошукам здібних до науки практиків та їх підготовці до науково-дослідної діяльності через аспірантуру, розробці під його науковим керівництвом науково-методичних засад корекційної педагогіки українська дефектологія сформувалася як самостійна педагогічна наука, знана в усьому світі.

Особливості процесу спеціального навчання, шляхи удосконалення методів, прийомів і засобів навчання; корекцій-на спрямованість морального, трудового, естетичного, фізичного виховання учнів допоміжної школи, розвиток їх пізнавальної діяльності, навчання користуватися на практиці знаннями і вміннями; розробка наукових психолого-педагогічних основ організації диференційованого навчання розумове відсталих учнів і типології уроку в допоміжній школі; розвиток системи середньої спеціальної і вищої освіти в Україні - ці та багато інших актуальних проблем були предметом досліджень Івана Гавриловича, ініціювалися та організовувалися ним. Це був досвідчений експериментатор, організатор спеціальної освіти і дефектологічної науки в Україні, вмілий керівник і наставник практиків і молодих науковців. На такому високому рівні, широкомасштабне, із залученням значної кількості учасників з числа учнів, учителів, працівників освіти, науковців організувати і здійснити експеримент умів лише Іван Гаврилович Єременко. З ним рахувалися, у нього вчилися науковці всіх республік СРСР, інших галузей педагогічної науки.

Синьов Віктор Миколайович

Директор Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, професор, Президент Асоціації корекційних педагогів України.

Практичну діяльність у дефектології В.М. Синьов розпочав у 1962 р. після закінчення педагогічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького. Через 40 років, у вересні 2003 р., академік В.М. Синьов повернувся у Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова на посаду директора Інституту корекційної педагогіки та психології, створеного шляхом реорганізації дефектологічного факультету.

В.М. Синьов обімав посади учителя допоміжної школи, методиста Міністерства освіти України, викладача, доцента, заступника декана дефектологічного факультету КДПІ, старшого наукового співробітника відділу дефектології НДІ педагогіки України (1960-1970).

Навчався в аспірантурі Інституту дефектології АПН СРСР. Захистив кандидатську (1968) та докторську (1988) дисертації з проблем корекції інтелектуального розвитку учнів допоміжної школи. Обраний членом-кореспондентом (1993), дійсним членом НАПН України (1995).

В.М. Синьов працював у системі Міністерства внутрішніх справ — доцентом, професором, начальником кафедри, першим проректором Київського інституту внутрішніх справ (1980-1990). За розвиток пенітенціарної педагогіки, юридичної психології, підготовку кадрів правоохоронних органів діячу присвоєне почесне звання "Заслужений юрист України" (1995).

Під керівництвом академіка підготовлено близько 30-ти докторських і кандидатських дисертацій у галузі загальної та корекційної педагогіки, спеціальної та юридичної психології. Його учні працюють в багатьох науково-педагогічних установах України, Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Казахстану, Болгарії.

Науковець є членом спеціалізованих вчених рад Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, Інституту психології імені Г.С. Костюка, Київського національного університету внутрішніх справ України та інших, головним редактором низки фахових видань.

В.М. Синьов нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, багатьма відзнаками МОН України, МВС України, НАПН України.

Має понад 300 наукових та науково-методичних публікацій.

Бондар Володимир Іванович – дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, директорІнституту педагогіки і психологіїНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Заслужений працівник освіти України.

Народився В.І. Бондар 22 січня 1936 р. в смт Нова Володолага Нововодолазького району Харківської області в родині службовців.

• 1956 – 1961 рр. – студент Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького. Закінчив з відзнакою педагогічний факультет за спеціальністю учитель-дефектолог спеціальної школи та вчитель 1-4 кл. масової школи.